Справа №:104/2413/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Борісенко Є.В.

№ провадження:22-ц/190/1680/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В.

суддів:Білоусової В.В. Дралла І.Г.

при секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивовані тим, що 03 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № SAMDN50000020269846, який складається із заяви, умов і правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит на суму 5000,00 грн. зі сплатою 24% річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з невиконанням відповідачкою зобов'язань за договором станом на 17.09.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 33 890,61 грн., яка складається: з заборгованості за кредитом - 4 316,43 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 18 184,15 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 9 300 грн.; а також штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) - 1 590,03 грн.

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №SAMDN50000020269846 від 03.03.2008 року в розмірі 33 890,60 грн. та судові витрати 338,91 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові, у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції невірно обчислив розмір заборгованості, не зарахував трьох платежів, загальною сумою 2 525 грн. 07 коп., хоча зазначив про це в мотивувальній частині рішення, поклав у підставу рішення розрахунки позивача, не звернувши увагу на те, що заборгованість та штрафні санкції обчислені зі дня укладання договору, а не з дня прострочки.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №SAMDN50000020269846, відповідно до якого ОСОБА_6 отримала кредит в розмірі 5000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредиту в розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (арк. 9-13).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Проте оскаржене рішення таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду спору кредит не повернено. Зазначених обставин відповідач не спростовує. Втім суд не звернув уваги на пропуск позивачем строку позовної давності, хоча відповідач зробив заяву про застосування цих строків (арк.28).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, крім правовідносин за якими законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові. При цьому, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267ЦК України).

Зі справи убачається, що сторони обмежили термін дії договору строком дії кредитної картки, тобто в один рік. Виходячи з цього, дія договору припинилася 3.03.2009р. Оскільки останній платіж на погашення боргу ОСОБА_6 зробила 26.05.2009р. Строк позовної давності сплив 27.05.2012р. Втім банк звернувся до суду з позовом тільки у жовтні 2013р., ніяких причин пропуску трирічної позовної давності не навів, з клопотанням про продовження цього строку не звертався.

Колегія не може погодитися з висновком суду про те, що дія договору автоматично продовжується до повного погашення боргу, оскільки це суперечить положенням ст.267 ЦК України.

Ст.631ЦК України, на яку посилався суд першої інстанції, зазначає, що закінчення строку договору не звільняє сторону від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Аналіз цих норм свідчить про те, що сторона в договорі, права якої порушені, може звернутися до суду за їх захистом і після закінчення строку дії договору, але з дотриманням правил гл.19 ЦК України.

За таких обставин, незалежно від розміру суми позову та обґрунтованості його окремих складових, підстав для його задоволення у суду першої інстанції не було.

Виходячи з цього рішення суду першої інстанції є таким, що суперечить закону та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за пропуском позивачем строку позовної давності для захисту порушеного права.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 309 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року скасувати, в позові Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді