АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа №: 22-ц/191/417/14Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
суддівРоманової Л.В., Редько Г.В.,
при секретаріПомазан В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_8, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_7, на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання права власності по праву спадкування після смерті ОСОБА_9 на ? частку домоволодіння АДРЕСА_1 та на ? частку земельної ділянки, яка розташована за вказаною адресою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., на праві власності належав будинок АДРЕСА_1. Сторони по справі є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 Вони звернулися до нотаріуса з заявою та прийняли спадщину, однак нотаріус не видає позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на частку вказаного майна, оскільки позивачем не надані правовстановлюючі документи на спадкове майно, через те, що вони утримуються відповідачем.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 було задоволено.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку будинку з господарськими спорудами та побудовами та ? частку земельної ділянки площею 0, 12 га, що розташовані АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Феодосійського міського суду АРК від 21 лютого 2014 року виправлено описку в судовому рішенні.
Додатковим рішення Феодосійського міського суду АРК від 21 лютого 2014 року розподілені судові витрати.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_8, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_7, приніс апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення по справі про відмову у задоволені позовних вимог.
Апелянт вказує, що до відповідача ні позивач, ні його представник за правовстановлюючими документами на спадкове майно не зверталися, на що суд першої інстанції в порушення ст.ст. 60,61 ЦПК України не звернув уваги.
На думку апелянта, суд також не звернув увагу на пропозиції відповідача укласти мирову угоду з приводу поділу спадкового майна, оскільки мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріли справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_9, як її син, який прийняв спадщину, шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Суд дійшов висновку про те, що права позивача, як спадкоємця, підлягають захисту в судовому порядку, оскільки постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.08.2013 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частку земельної ділянки та ? частку домоволодіння, розташованих АДРЕСА_1, у зв'язку із не наданням правовстановлюючих документів на майно. Суд вказав, що правовстановлюючі документи на майно на ім.я ОСОБА_9утримуються відповідачем і позивач не має можливості їх отримати і захистити свої права іншим шляхом.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам діючого законодавства.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено,що ОСОБА_9 на праві власності належали домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,12 га АДРЕСА_1., на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно . (а.с. 51)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1. (а.с. 59)
Після її смерті відкрилася спадщина, у тому числі у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою.
Сторони є спадкоємцями першої черги, що підтверджується свідоцтвом про народження та рішенням Феодосійського міського суду АРК від 18.07.2013 року. (а.с. 72, 76)
У встановлений законом 6-місячний строк з дня відкриття спадщини сторони звернулися до приватного нотаріуса Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_11 із заявами про прийняття спадщини, та нотаріусом була заведена спадкова справа. (а.с. 54-55, 69)
Судом встановлено,що постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.08.2013 року ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частку земельної ділянки та ? частку домоволодіння, розташованих АДРЕСА_1, у зв'язку із не наданням правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно. ( а.с.12)
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов.язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадщину виникає з моменту її відкриття. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець в заповіті сам не розподілив спадщину між ними, що передбачено ст.1278 ЦК України.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов.язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Під час видачі вказаного свідоцтва, нотаріус здійснює реєстрацію права спадкоємця на нерухоме майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Аналогічні положення передбачені п. п.4.8, 4.15, 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом № 296/5 Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, нотаріусу, під час звернення з заявою про прийняття спадщини, ані ОСОБА_6, ані ОСОБА_7 не було надано ніяких правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9( а.с.53-77).
Судом встановлено, що в домоволодінні АДРЕСА_1, яке є спадковим майном, разом із спадкодавцем ОСОБА_9 були зареєстровані та проживали ОСОБА_7 та її повнолітній син ОСОБА_12, що підтверджено довідкою Коктебельської селищної ради (а.с. 14,66 )
За такими обставинами, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 утримує првовстановлюючі документи на спадкове майно, в порушення положень ст.1297 ЦК України не отримує свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, чим перешкоджає ОСОБА_6 в отриманні спадщини.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 передчасно звернувся з позовом до суду, оскільки не звертався до ОСОБА_7 за отриманням правовстановлюючих документів на спадкове майно, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки під час судового розгляду справи вказані документи ОСОБА_7 також не були надані.
За клопотанням позивача для вирішення справи були витребувані матеріали спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10, в якому містились свідоцтво про право на спадщимну за заповітом від 11.09.2007 року, за яким право власності на ціле домоволодіння з усіма надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,12 га за вказаною адресою перейшло до ОСОБА_9 ( а.с. 36-51).
Склад вказаного домоволодіння та реєстрація права власності на нього за ОСОБА_9 було встановлено судом з матеріалів інвентарної справи КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентарізації» ( а.с.87-102)
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те , що права позивача, як спадкоємця за законом, підлягають захисту, з таких підстав.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
З матеріалів спадкової справи, заведеної після ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_9 не залишала заповіту, (а.с. 53-77) тому спадкування після її смерті відбувається за законом.
Згідно ч. 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Зі спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_9, вбачається, що сторони є спадкоємця першої черги після її смерті, як її діти. (а.с. 67, 69)
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЗК України та ч. 1 ст. 1225 ЦК України громадяни України можуть набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування на загальних підставах.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, що передбачено ч. 1 ст. 1267 ЦК України.
З аналізу наведених норм права , колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_6 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_9, і в порядку спадкування у його власність перейшла ? частка земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ? частка домоволодіння АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1, ч. 3 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Проте, постановою від 20 серпня 2013 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із ненаданням правовстановлюючих документів на майно. (а.с. 12)
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, оскільки йому, як спадкоємцю, створюються перешкоди в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом не наданням відповідачем нотаріусу правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не вирішив питання про розподіл майна за мировою угодою , не можуть бути підставою для скасування ухваленого судом рішення , оскільки позивачем не заявлялися позовні вимоги про розподіл домоволодіння та земельної ділянки.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненям фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа. Яка бере участь у справі, розпоряджається своїми праввами щодо предмета спору на власний розсуд.
Крім того, розподіл майна можливий лише між співвласниками. Право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
Право на спадщину і право власності на нерухоме майно є різними юридичними поняттями.
Право на спадщину набувається з моменту відкриття спадщини, а право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації, яку може здійснити нотаріус під час видачі свідоцтва про право на спадщину.
Статтею 317 ЦК України визначені складові права власності, а саме право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
З наведеного витікає, що спадкоємець має право володіти та користуватися нерухомим майном, що входить до складу спадщини, а розпоряджатись вказаним майном може лише після його державної реєстрації.
Мирова угода, яка була запропонована ОСОБА_7 стосується саме розподілу спадкового майна, в зв.язку з чим правомірно не була прийнята судом першої інстанції до уваги.
Інші доводи апеляційної скарги не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтею 303, статтею 308, п. 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_7, на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2013 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Т.І.Моісеєнко Л.В.Романова Г.В. Редько