Справа №:106/7628/2012Головуючий суду першої інстанції:Вільховий І.М.

№ провадження:22-ц/190/52/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Хмарук Н.С.

суддів:Сіротюка В.Г., Рошка М.В.,

при секретарі:Усеїновій Н.У.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2013 року

в с т а н о в и л а :

17 липня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором у сумі 1 703 607,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.02.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 11304240000 (зі змінами та доповненнями), за якими Банк надав позичальнику кредит в розмірі 1 206 000 гривень, а позичальник зобов'язався в порядку передбаченому кредитним договором повернути надані кошти, сплатити за користування ними проценти в розмірі 14,5% річних до 25.05.2015 року.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6

У забезпечення виконання зобов'язання позичальника за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 1130424000-П від 25.02.2008 року. Згідно договору поруки поручитель и боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Зобов'язання, передбачені кредитним договором, неодноразово порушувались та по цей час боржником не виконані.

У зв'язку з не виконанням боржником умов кредитного договору, банк надсилав відповідачам по справі претензію про наявність простроченої заборгованості та дострокове повернення кредитних коштів. Вимоги відповідачі не виконали, борг перед банком не погасили.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2013 року закрито провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_7 Крім того, висновки суду про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства не ґрунтується на вимогах закону.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_7, виходив із того, що збільшився обсяг відповідальності поручителя, тому відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука є припиненою.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає таким вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: в тому числі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.02.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 11304240000 (зі змінами та доповненнями), за якими Банк надав позичальнику кредит в розмірі 1 206 000 гривень, а позичальник зобов'язався в порядку передбаченому кредитним договором повернути надані кошти, сплатити за користування ними проценти в розмірі 14,5% річних до 25.05.2015 року (а.с. 5-10).

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 (а.с. 34-53).

У забезпечення виконання зобов'язання позичальника за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 1130424000-П від 25.02.2008 року. Згідно договору поруки поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (а.с. 14).

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Солідарну відповідальність перед кредитором несуть боржник і поручитель, якщо інше не встановлено договором поруки відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України. Такі правовідносини регулюються і нормами цивільного, і нормами господарського законодавства в залежності від суб'єктів (юридичної чи фізичної особи поручителя і (або) боржника).

Таким чином, ч.1 ст. 543 ЦК України є виключенням із загального правила, встановленого ст. 16 ЦПК України. Тому, у випадку виникнення солідарного обов'язку фізичної та юридичної особи позов може бути пред'явлено до обох боржників в порядку цивільного судочинства.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 постанови № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснив, що оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15-16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги є взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

З урахуванням вимог ст. ст. 15, 16, ч. 2 ст. 118 ЦПК України при визначенні судової юрисдикції суду слід було виходити з того, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки однією зі сторін є фізична особа, пред'явлені позивачем вимоги пов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Отже, закриваючи провадження у справі, суд не врахував, що спір виник з одних і тих же правовідносин - отримання кредиту, так як договір поруки, незважаючи на те, що він є самостійним цивільно-правовим договором, укладається саме на забезпечення виконання основного зобов'язання, а поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання поряд із позичальником.

Висновки суду про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства не ґрунтується на вимогах ст. ст. 15, 16, ч. 2 ст. 118, п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Колегія суддів також не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_7, тому відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука є припиненою.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що припинення договору поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням, строків їх виплати, тощо, без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 січня 2009 року додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 11304240000 від 25 лютого 2008 року перенесено строки виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів за договором, а додатковою угодою № 2 від 25.02.2009 року викладено додаток № 1 до кредитного договору в новій редакції (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 2.1 укладеного між позивачем та ОСОБА_7 договору поруки N 1130424000-П, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Умови договору про можливість зміни строків виконання зобов'язань зі сплати процентів, тощо, без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди у спірному договорі поруки відсутні.

У сенсі ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

За таких обставин, суд дійшов невірного висновку, що перенесення строків виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів за договором кредиту збільшило обсяг відповідальності поручителя.

Згідно з умовами договору кредиту № 11304240000 від 25.02.2008 року відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_6 зобов'язався щомісячно сплачувати кредит у розмірі 14 357, 14 грн. у терміни, що встановлені графіком погашення кредиту, а також сплачувати відсотки.

Відповідно до договору поруки № 11304240000-П від 25.02.2008 року поручитель ОСОБА_7 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, їх відповідальність є солідарною.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, банк надсилав відповідачам претензії про наявність простроченої заборгованості та дострокове повернення кредитних коштів (а.с. 24-28).

Борг перед банком відповідачі не погасили. Станом на 31.05.2012 року заборгованість становить 1 703 607, 11 грн., яка складається із заборгованості за строковим кредитом - 557 346, 39 грн., заборгованості за простроченим кредитом - 532 555,95 грн. заборгованості за відсотками - 548 227, 79 грн., заборгованості по пені за несвоєчасну сплату платежів за кредитом - 33 032, 18 грн., заборгованості по пені за несвоєчасну сплату платежів по відсоткам - 32 444, 80 грн.

Оскільки боржник за кредитним договором фізична особа - підприємець ОСОБА_6 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, колегія суддів приходить до висновку, що сума заборгованості боржника підлягає стягненню солідарно з останнього та поручителя ОСОБА_7

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Згідно з правилами статті 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 4 828,50 грн.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_1), ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_3 від 25.02.2008 року в розмірі 1 703 607, 11 грн., яка складається із заборгованості за строковим кредитом - 557 346, 39 грн., заборгованості за простроченим кредитом - 532 555,95 грн. заборгованості за відсотками - 548 227, 79 грн., заборгованості по пені за несвоєчасну сплату платежів за кредитом - 33 032, 18 грн., заборгованості по пені за несвоєчасну сплату платежів по відсоткам - 32 444, 80 грн. та судові витрати в розмірі 4828,50 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді

Н.Хмарук В.Сіротюк М.Рошка