ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
19.12.06 Справа № 2/1001-23/217А
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Онишкевича В.В.
суддів Скрутовського П.Д.
Слуки М.Г.
Розглянувши апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Рівне за №07/1588 від 06.11.2006р.
на постанову господарського суду Львівської області від 10.10.2006р.
у справі №2/1001-23/217А
За позовом Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м.Львів
До Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Рівне
Про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії –рішення від 12.04.2006р. №2059 в частині донарахування 27253-02 грн.
За участю представників:
від позивача Саноцький Ю.Л. –предст.
від відповідача Красовський В.Б. –предст.
Постановою господарського суду Львівської області від 10.10.2006р. по справі №2/1001-23/217А за позовом Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м.Львів, до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Рівне, про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії –рішення від 12.04.2006р. №2059 в частині донарахування 27253 грн. 02 коп., позовні вимоги позивача було задоволено в повному розмірі.
Відповідач оскаржив винесену судом першої інстанції постанову в апеляційну інстанцію, вважаючи її такою, що суперечить нормам чинного законодавства України та матеріалам даної справи, просить її скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представникам сторін, які брали участь у судовому засіданні, роз”яснено їх права та обов”язки передбачені ст.ст.49,51 КАС України.
В процесі розгляду апеляційної скарги, судом було встановлено наступне:
Внаслідок проведеної перевірки працівниками виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з питань правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності станцією Рівне –відокремленим підрозділом без права юридичної особи ДТГО “Львівська залізниця” складено акт за №0692 від 31.03.2006р.
У вказаному акті зазначено, що в порушення вимог ст.1 Закону України №2213-111 від 11.01.2001р. “Про розмір внесків на деякі види загальнообов”язкового державного соціального страхування” за 2005 рік станцією Рівне не нараховано страхових внесків на вартість безкоштовно виданих квитків для проїзду в залізничному транспорті на загальну суму 26231 грн. 16 коп.
12.04.2006р. відповідачем по справі прийнято рішення за №2059, яким позивачу донараховано страхових внесків в сумі 1021 грн. 86 коп. та штрафні санкції в сумі 26231 грн. 16 коп. за порушення платником внесків п.2 ч.2 ст.27 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та затратами зумовленими народженням та похованням” та ст.1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов”язкового державного соціального страхування”.
Вважаючи рішення Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за №2059 від 12.04.2006р. таким, що не відповідає вимогам ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт” п.5.6 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов”язкового державного соціального страхування”, Постанові КМУ “Про реалізацію частини другої та третьої ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт” за №160 від 21.02.2001р. та іншим нормативним актам, Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця” оскаржило його до господарського суду Львівської області, з вимогою про скасування зазначеного вище рішення відповідача по справі.
Оцінивши наявні письмові докази по даній справі, оскаржувану постанову та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку про залишення оскаржуваної постанови без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, з наступних підстав:
Згідно п.п.1 п.1 ст.21 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та затратами зумовленими народженням та похованням” розмір страхових внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у відсотках, в т.ч. для роботодавців, у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Дана норма встановлює розмір внесків, виходячи із сум фактичних витрат на оплату праці.
У Законі України “Про оплату праці”, зокрема, ст.1, дано визначення заробітної плати та зазначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена в ст.2 зазначеного Закону, де встановлено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства.
У зазначеному вище Законі мова йде про виплати працівникам, в той час як право працівників залізниці на безоплатний проїзд залізничним транспортом, на вартість якого позивачем не було нараховано страхових внесків, що є порушенням, на думку відповідача, згідно ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт”, є соціальною гарантією для працівників залізничного транспорту.
Статтею 16 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено право працівників залізничного транспорту загального користування та членів їх сімей на безоплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ “Про реалізацію частини другої та третьої ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт” за №160 від 21.02.2001р. передбачено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов”язані з безоплатним проїздом працівників та членів їх сімей, не включаються до складу валових витрат цих підприємств. Отже, фактичні витрати підприємства на забезпечення такого соціального захисту працівників, не є фактичними витратами на оплату праці, а є додатковою соціальною гарантією для працівників залізниці.
Тому, враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції констатує, що господарський суд Львівської області приймаючи оскаржувану постанову прийшов до правильного висновку, зазначивши, що страхові внески на загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту на підставі ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт”.
Вартість безкоштовного проїзду працівника залізниці, як уже зазначалося вище, не є складовою заробітної плати в розумінні Закону України “Про оплату праці” і тому не включається до фонду заробітної плати, а відтак, і до бази дня нарахування і утримання відповідних внесків, в т.ч. і внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Керуючись ст.ст.184,195,199-205 КАС України, Львівський апеляційний господарський суд,-
У Х В А Л И В :
Постанову господарського суду Львівської області від 10.10.2006р. по справі №2/1001-23/217А залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи №2/1001-23/217 повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя В.В. Онишкевич
Суддя П.Д. Скрутовський
Суддя М.Г. Слука