Справа № 454/337/13 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.

Провадження № 22-ц/783/1292/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С. А.

Категорія: 37

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Шашкіної С.А.

Суддів: Гриновця Б.М., Богонюка М.Я.

При секретарі: Цар М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 листопада 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Сокальської міської ради Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміну черговості спадкування.

Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

Рішення оскаржила ОСОБА_2. В апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що при ухваленні рішення суд вірно керувався вимогами листа ВССУ від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних та кримінальних справ про спадкування», однак, невірно оцінивши досліджені докази прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачка надала всі докази того, що ОСОБА_5 через важку хворобу перебував у безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги, яку вона йому надавала. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника відповідача щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела обставин, на які посилалася, як на обґрунтування своїх позовних вимог, які мотивувала тим, що тривалий час надавала допомогу ОСОБА_5, який перебував у безпорадному стані, крім того, матеріально його забезпечувала, що є підставою для зміни черговості спадкування та спадкування разом зі спадкоємцями першої черги.,

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого відділом ДРАЦСу Сокальського РУЮ Львівської області.

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, а саме: однокімнатна квартира по АДРЕСА_1, загальною площею 29,2 кв.м., яка була приватизована особисто ОСОБА_5 03.07.2009 року (а.с.14,15), а також 1/2 частини грошових вкладів, що знаходяться на рахунках на ім'я ОСОБА_5 у сумі 1 949 (одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять) доларів 58 центів США, в сумі 45 700 (сорок п'ять тисяч сімсот) грн., в сумі 46 500 (сорок шість тисяч п'ятсот) грн., що знаходяться на рахунках у ПАТ «Приватбанк» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, і оскільки ОСОБА_5 заповіту на спадкове майно не складав спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 1258, 1267 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу. Частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними.

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відтак, спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_5, є його діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідачі по справі. При цьому, ОСОБА_3 відмовилась від своєї частки на користь ОСОБА_4

Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 07.08.2012р., яке частково було змінено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28.03.2013р. встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 без шлюбу в період з 01.01.2004р. по 27.03.2012 роки, а також визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини вищезазначених грошових вкладів.

Згідно з ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

За змістом вказаної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто, стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Обгрунтовуючи підставність позову, ОСОБА_2 посилалася на те, що вона тривалий час опікувалася ОСОБА_5, який тяжко хворів та потребував сторонньої допомоги, надавала йому матеріалу допомогу, тому просила змінити спадковість спадкування.

На підтвердження цього ОСОБА_2 послалася на покази свідків та медичні виписки із карти стаціонарного хворого. Однак, твердження апелянта про те, що вона матеріально забезпечувала спадкодавця, опікувалася ним, надавала іншу допомогу, якої він потребував через тяжку хворобу, не підтверджено позивачкою належними та допустимими доказами, оскільки з таких не вбачається, що ОСОБА_5 потребував сторонньої допомоги та догляду, що йому була встановлена група інвалідності, не зазначено потреби у постійному сторонньому догляді.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що позивачка протягом тривалого часу здійснювала догляд за ОСОБА_5, матеріально його забезпечувала, опікувалася та надавала йому допомогу, оскільки він тяжко хворів та потребував стороннього догляду, піклування та допомоги, спростовуються вищенаведеним. Попереднім рішенням суду встановлено, що спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є значні грошові кошти, що вони проживали однією сім'єю, тобто фактично здійснювали взаємні сімейні права та обов'язки по відношенню один до одного, виконання яких не можна вважати як такі, що надають їй право відповідно до вимог ст. 1259 ЦК України вимагати зміни черговості спадкування та успадковувати на рівні з спадкоємцями першої черги.

Крім того, рішенням Сокальського районного суду від 07.08.2012р., яке набрало законної сили, встановлено, що спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є певні грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банківських установах, що є підтвердженням того, що ОСОБА_5 не потребував матеріального забезпечення зі сторони ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1259 ЦК України та роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних та кримінальних справ про спадкування» підставами для задоволення позову про зміну черговості спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг ( спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2)матеріальне забезпечення спадкодавця; 3)надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

З врахуванням вищенаведеного та положень ст. 10, 60 ЦПК України, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи будь - яких доказів того, що саме позивачка протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала чи надавала іншу допомогу спадкодавцю та що він перебував у безпорадному стані, оскільки вона в суді не довела обставин, на які посилалася в обґрунтування апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права на спадкування спадкового майна разом зі спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця, ОСОБА_5

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлене з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права при повно з'ясованих обставинах справи, а відтак, скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303,307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: