Судове рішення #35812773

11.03.2014


Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22-ц/797/315/2014р. Головуючий в першій

інстанції Рубан М.В.

Категорія 56 Доповідач в апеляційній

інстанції Саліхов В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Саліхова В.В.,

суддів - Андрейченко А.А., Володіної Л.В.,

за участю секретаря - Малахової Н.В.,

представника позивача - Бадрєтдінової Н.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Авдєєва Володимира Миколайовича на рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 21 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до СУ УМВС України в місті Севастополі, ОСОБА_6 про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до місцевого суду з позовом до СУ УМВС України в місті Севастополі, ОСОБА_6 про зняття арешту з магазину непродтоварів, офісу, загальною площею 40,0 кв. м. (колишня квартира, яка складається із двох житлових кімнат, житловою площею 23,50 кв.м., загальною площею 39,20 кв.м.),який знаходиться в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, який був накладений 15.01.2010 року ст. слідчим ВРЕЗ СУ УМВС України в м. Севастополі.

Вимоги позову мотивовані тим, що 10.01.2007 року між ТОВ Банком «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є АТ Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк) та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останньому було надано кредит на суму 80 240 доларів США 00 центів, зі сплатою 12,5% відсотків річних та кінцевим строком повернення до 08.01.2027 року. У забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань за вказаним кредитним договором, позичальником в іпотеку Банку, на підставі іпотечного договору від 10.01.2007 року, була передана квартира НОМЕР_1, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Вказана квартира була переведена відповідачем у нежитловий фонд, внаслідок чого створене нежитлове приміщення магазина непродтоварів, офісу, загальною площею 40,0 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 своїх обов'язків по кредитному договору було допущено прострочення з погашення платежів, передбачених останнім, внаслідок чого 29.03.2013 року між позивачем та ОСОБА_6 була укладена додаткова угода до вищевказаного кредитного договору. Однією з умов даної додаткової угоди було внесення відповідних змін до іпотечного договору, однак виконання цієї умови неможливо у зв'язку з тим, на вищевказане нерухоме майно накладено арешт постановою Ст. слідчого ВРЕЗ СУ УМВС України в м. Севастополі, про що є відповідний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Наявність зазначеного вище запису про обтяження нерухомого майна, в тому числі предмета іпотеки, фактично позбавляє виконати усі умови за Договором про внесення змін від 29.03.2013 року до Кредитного договору № 6/07-ИВ від 10.03.2007 року, та позбавляє позивача його прав, які закріплені іпотечним договором та нормами діючого законодавства України на погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 21.11.2013 року у задоволенні позову відмовлено.


Позивач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову. Апелянт вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мали значення для справи, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому останнє є незаконним та підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню на підставі наступного.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення арешту на спірне майно була винесена під час кримінального провадження відносно ОСОБА_6 слідчим СУ УМВС України в м. Севастополі, а сам позивач не довів в суді, що винесенням вищезгаданої постанови порушуються його права на зазначене нерухоме майно.

З таким висновком місцевого суду погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 6/07- ИВ (далі - Договір ¹1), згідно з умовами якого останньому були надані грошові кошти в сумі 80 240,00 доларів США зі сплатою 12,5% річних з кінцевим строком повернення 08.01.2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10.01.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачем був укладений іпотечний договір (далі Договір - №2), предметом якого стала квартира НОМЕР_1, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Остання належала на праві власності ОСОБА_6 на праві власності. В подальшому вказана квартира була переведена у нежитловий фонд, внаслідок чого було створене нежитлове приміщення магазину непродовольчих товарів, офісу, загальною площею 40,00 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Постановою слідчого СУ УМВС України в м. Севастополі від 15.01.2010 року у зв'язку із розглядом кримінальної справи № 691198 з метою забезпечення заявлених у майбутньому цивільних позовів, було накладено арешт на вищезгадане нежитлове приміщення. 29.03.2013 року додатковою угодою між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6, були внесені зміни до Договору № 1 щодо реструктуризації боргу, та було запропоновано внести зміни до договору іпотеки, враховуючи переобладнання спірної квартири у нежитлове приміщення, але даним діям завадила вищезгадана постанова слідчого.

Аналіз законодавства, що регулює порядок розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту дозволяє зробити висновок про те, що предмет доказування у конкретній цивільній справі визначався на основі гіпотези норми матеріального права, що і застосовувалось у відповідному випадку. В позовах про звільнення майна з-під арешту позивачі доводили наявність юридичних фактів, з якими закон пов'язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права - факт опису (накладення арешту) майна; факт реалізації цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Враховуючи, що в суді першої інстанції було встановлено, що позивач не є власником або користувачем спірного майна, колегія суддів висновки місцевого суду про те, що позивач неправильно обрав спосіб захисту свого права, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції, з висновками якого погодилася і колегія суддів, а тому вони не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Авдєєва Володимира Миколайовича - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 21 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.


Головуючий: /підпис/ В.В. Саліхов

Судді: /підпис/ А.А. Андрейченко

/підпис/ Л.В. Володіна

Згідно оригіналу:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя В.В. Саліхов




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація