ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
29.12.06 Справа № 5/351
ПОСТАНОВА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Онишкевича В.В. /головуючий/, Слуки М.Г., Скрутовського П.Д.
Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Яблуко” від 22.08.2006р. б/н
на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2006р.
у справі №5/351
За первісним позовом ТзОВ “Яблуко”, м.Ужгород
До ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”, м.Ужгород
Про стягнення 789586-20 грн. заборгованості
та за зустрічним позовом ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”, м.Ужгород, до ТзОВ “Яблуко”, м.Ужгород, про визнання недійсним правочину та визнання отриманих коштів дивідендами
За участю представників:
від позивача не з”явився
від відповідача Шевченко В.В. –предст.,
суд констатує наступне:
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. було призначено на 24.10.2006р. розгляд апеляційної скарги ТзОВ Яблуко”,м.Ужгород, на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2006р. у справі №5/351 за позовом ТзОВ “Яблуко”, м.Ужгород, до ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”, м.Ужгород, про стягнення 789586 грн. 20 коп. заборгованості та за зустрічним позовом ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”, м.Ужгород, до ТзОВ “Яблуко”, м.Ужгород, про визнання недійсним правочину та визнання отриманих коштів дивідендами.
У зв”язку з клопотанням апелянта, ухвалою від 24.10.2006р. розгляд апеляційної скарги по суті було відкладено на 09.11.2006р., після чого, за згодою сторін, судом була оголошена перерва в засіданні до 14.11.2006р.
Ухвалою від 14.11.2006р. розгляд апеляційної скарги по суті було відкладено на 26.12.2006р., у зв”язку із залученням до справи в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на предмет спору –ДПА в Закарпатській області.
В своєму поясненні від 25.12.2006р. за №15477/10/10-010 ДПА в Закарпатській області зазначила, що вирішення даного спору по суті залишає за судом.
Після судового розгляду апеляційної скарги по суті, який відбувся 26.12.2006р. з участю повноважних представників сторін, а саме: з боку скаржника –Греца Л.В. та з боку відповідача –Шевченко В.В., суд оголосив перерву до 10-00 год. 29.12.2006р. для підготовки резолютивної частини постанови.
29.12.2006р. для прийняття участі в оголошенні резолютивної частини постанови з”явився лише представник відповідача Шевченко В.В., з участю якого суд оголосив резолютивну частину постанови у даній справі.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.09.2006р. у справі №5/351 за первісним позовом ТзОВ “Яблуко”, м.Ужгород, до ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”, м.Ужгород, про стягнення 789586 грн. 20 коп. заборгованості та за зустрічним позовом ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”, м.Ужгород, до ТзОВ “Яблуко”, м.Ужгород, про визнання недійсним правочину та визнання отриманих коштів дивідендами, в задоволенні позовних вимог за первісним позовом було відмовлено.
В частині зустрічних позовних вимог, суд також відмовив в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору за №2 від 29.09.2000р. та припинив провадження у справі в частині визнання коштів, отриманих від ТзОВ “Яблуко”, дивідендами.
Крім того, суд першої інстанції скасував арешт на кошти ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”, накладений ухвалою суду від 29.08.2006р. у справі №5/351.
Позивач за первісним позовом оскаржив прийняте судом першої інстанції рішення в апеляційну інстанцію в частині відмови в задоволенні позову, просить його скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову в повному розмірі, відмовивши в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Сторонам роз”яснено їх права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України.
Представником позивача було заявлено клопотання про фіксацію судового процесу, яке судом було задоволено.
Крім того, суд задоволив і два інші клопотання позивача, а саме: про долучення до справи ксерокопії поштової квитанції про направлення третій особі –ДПА в Закарпатській області копії позовної заяви та апеляційної скарги, а також про долучення до справи доповнення до апеляційної скарги та Акту Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об”єкта до експлуатації, який належним чином не завірений, як це передбачено ст.36 ГПК України, а отже, не може служити належним доказом у даній справі.
Крім того, даний Акт не містить жодних відомостей, які б свідчили про те, що він має відношення до згаданого вище обладнання, закупленого на підставі контракту №1/99 від 04.05.1999р.
Після закінчення розгляду апеляційної скарги по суті 26.12.2006р., суд оголосив перерву в засіданні до 29.12.2006р. для підготовки резолютивної частини постанови.
В процесі розгляду апеляційної скарги, судом було встановлено наступне:
Між сторонами у даній справі 29.09.2000р. був укладений договір за №2, відповідно до якого Кредитор - позивач у даній справі, зобов”язується надати Отримувачу –відповідачу у справі, поворотну фінансову допомогу, а останній зобов”язувався повернути її в строк, передбачений даним договором.
На виконання цього договору позивач перерахував відповідачу за первісним позовом протягом 2000-го та першого кварталу 2001 року кошти в сумі 714000 грн.
Оскільки дані кошти позивачу не були повернені, він звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з відповідача згаданої вище суми, а також інфляційні відсотки, штраф та відсотки за користування коштами. Загальна сума позовних вимог становить –789586 грн. 20 коп.
В свою чергу, відповідач звернувся із зустрічним позовом до позивача у даній справі, в якому просить визнати згаданий вище договір за №2 від 29.09.2000р. недійсним, а отримані від позивача кошти визнати дивідендами.
Оскаржуваним рішенням було відмовлено в задоволенні, як основного так і зустрічного позову.
Обґрунтовуючи свої зустрічні вимоги, відповідач посилається на те, що між сторонами було укладено контракт за №1/99 від 04.05.1999р., з участю німецької фірми “Бургвалд-Ернстгаузен”, відповідно до якого сторони прийшли до згоди про закупівлю обладнання, яке в майбутньому було внесено відповідачем, як інвестицію, відповідно до умов контракту про спільну діяльність, укладеного між сторонами у даній справі 21.06.1999р.
Оскільки умовами даного контракту сторони передбачили участь в розподілі отриманих прибутків пропорційно розміру вкладів сторін в спільну діяльність, які складають:
94 відсотки інвестора і 6 відсотків підприємства –позивача у даній справі, а позивач у справі при наявності прибутків в 2000 році, в порушення умов даного контракту, не виплатив належні відповідачу прибутки, він вважає перерахування коштів на його рахунок, відповідно до умов договору №2 від 29.09.2000р., як належні йому дивіденди.
Позивач у даній справі в судовому засіданні наполягав на тому, що взаємовідносини сторін, які виникли на підставі договору №2 від 29.09.2000р., не мають нічого спільного із згаданим вище контрактом про спільну інвестиційну діяльність і є предметом окремого спору.
Оцінивши наявні письмові докази по даній справі в їх сукупності, оскаржуване рішення та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку про залишення оскаржуваного судового рішення господарського суду Закарпатської області без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, з наступних підстав:
Із матеріалів даної справи вбачається наступне:
04.05.1999р. між сторонами у даній справі та німецькою фірмою “Бургвалд-Ернстгаузен” було укладено 3-х сторонній договір на закупівлю обладнання, яке в наступному, на підставі інвестиційного договору про спільну діяльність від 21.06.1999р. (див.арк.спр.№98, п.3.1 договору), було оформлене як вклад Інвестора в спільну діяльність шляхом його проплати по контракту №1/99 від 04.05.1999р.
Не маючи відповідних коштів на здійснення оплати вартості згаданого обладнання, відповідно до умов контракту №1/99 від 04.05.1999р., в якому платником було визначено відповідача у даній справі, а позивача –покупцем цього обладнання, 09.06.1999р. відповідач по первісному позові –ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” укладає кредитний договір з АКБ “Укрсоцбанк” на отримання валютного кредиту на суму –1 млн.500 тис. німецьких марок, передавши в заставу в забезпечення виконання зобов”язання по даному договору значну частину нерухомого і іншого майна.
За словами відповідача, повернення коштів по згаданому вище кредитному договорі, він планував здійснювати за рахунок прибутку, отриманого внаслідок використання закупленого по контракту №1/99 від 04.05.1999р. обладнання, відповідно до умов контракту №129/99 від 21.06.1999р. про спільну інвестиційну діяльність, де частка Інвестора, тобто відповідача у даній справі в розподілі отриманого прибутку становила –94 відсотки, а частка позивача –6 відсотків (див.арк.спр.№95, п.1.6).
У зв”язку з відсутністю відповідної кількості коштів на повернення кредиту і відповідних відсотків по ньому, за твердженням відповідача, він був змушений укласти з позивачем договір за №2 від 29.09.2000р. про надання йому поворотної грошової допомоги, терміном на 5 років в надії, що одержана ним поворотна допомога буде компенсована за рахунок дивідендів, які панувалося отримати внаслідок експлуатації закупленого обладнання і переданого позивачу, як інвестицію на умовах контракту про спільну інвестиційну діяльність за №129/99 від 21.06.1999р.
Однак, отримавши прибуток в 2000 році в сумі –1371800 грн., що підтверджується декларацією про прибуток за 2000 рік, поданої податковому органу позивачем у даній справі (див.арк.спр.№123-126), достовірність якої підтверджено Берегівською ОДПІ Закарпатської області листом за №2585/10/19-0 від 19.09.2000р., представленого відповідачем апеляційному суду під час розгляду апеляційної скарги по суті, розподіл отриманого прибутку позивач не здійснив.
Факт наявності в цей період прибутку і невиплату дивідендів відповідачу у даній справі підтверджено довідкою ДПА в Закарпатській області від 20.01.2003р. за №005/д/3530-09 (див.арк.спр. №116).
Оцінивши згадані вище договори і контракти в їх сукупності і послідовності та заслухавши доводи повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку, що позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в 2000 році саме за рахунок отриманого прибутку, який підлягав розподілу між учасниками Контракту про спільну інвестиційну діяльність, тобто сторонами у даній справі, як це було передбачено п.2.4, п.п.10 згаданого вище контракту за №129/99 від 21.06.1999р. (див.арк.спр.№98).
З врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Закарпатської області в частині первісного позову та задоволення апеляційної скарги.
В частині задоволення зустрічних позовних вимог - визнання недійсним договору за №2 від 29.09.2000р., суд першої інстанції правомірно відмовив в позові, у зв”язку з пропуском відповідачем терміну позовної давності, передбаченого ст.71 ЦК Української РСР, яка діяла на момент укладення даного договору.
Що стосується позовних вимог про визнання поворотної фінансової допомоги дивідендами, суд першої інстанції правомірно припинив провадження, оскільки дана вимога не підлягає розгляду в господарських судах України (ст.12 ГПК України).
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2006р. по справі №5/351 залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи №5/351 повернути в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий суддя В.В. Онишкевич
Суддя П.Д. Скрутовськ
Суддя М.Г. Слука