№ справи:2-122/2101/2013 Головуючий суду першої інстанції:Гоцкалюк В.Д.
№ провадження:22-ц/190/935/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Хмарук Н.С.
суддів:Сінані О.М., Рошка М.В.,
при секретарі:Усеїновій Н.У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Агрокосм», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокосм», Товариство з обмеженою відповідальністю «Щедро», про визнання звільнення протизаконним, поновлення на посаді, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7
на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання з'явились позивач та його представник, які після перерви покинули зал судового засідання, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у порушення вимог ст. 233 КЗпП України пропущено передбачений законом строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 займав посаду оброблювач інформаційного матеріалу в ТОВ «Агрокосм». 15 серпня 2012 року його було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули (а.с. 7).
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Пунктом 4 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до роз'яснень, наведених в пунктах 22, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 Кодексу законів про працю України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника; при вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду.
Зміст наявного в матеріалах справи копії листа № 1974 від 04.10.2012 року ТОВ «Агрокосм» вказує, що позивач звільнений з посади, у зв'язку з відсутністю на робочому місті з 16 серпня 2012 року по 18 вересня 2012 року (а.с. 6).
Згідно запису в трудовій книжці позивача № 8 від 15 серпня 2012 року позивача звільнено за прогул без поважних причин за статтею 40 пунктом 4 Кодексу законів про працю України на підставі наказу № 1850к від 18.09.2012 (а.с. 7).
Наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей щодо відсутності позивача на робочому місті з 16 серпня 2012 року по 18 вересня 2012 року. Крім того, відповідачем не представлений наказ на підставі якого був звільнений ОСОБА_6
Згідно частини першої статті 58, частини другої статті 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами першою та третьою статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Докази щодо реалізації відповідачем ТОВ «Агрокосм» положень вказаної норми закону, як посилання на заперечення позивача, в матеріалах справи також відсутні.
Отже, в наявності факти та обставини, які свідчать про відсутність достатніх законних підстав для звільнення позивача за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, необхідно зазначити на наступне.
Приписами частини першої статті 233, статті 234 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки; у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України місячний строк звернення до місцевого суду за вирішенням спору про звільнення застосовується незалежно від підстав припинення трудового договору й обчислюється з дня видачі працівникові копії наказу про звільнення чи трудової книжки або з дня відмови від їх одержання.
Аналогічне розуміння матеріального закону викладено в правових позиціях Верховного Суду України «Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства» під редакцією Шевчука П.І., 2003 рік, сторінка 136, пункт 27.
В позовній заяві, позивач посилається на те, що він тривалий час намагався вирішити питання у добровільному порядку, тому пропустив строк звернення до суду.
Причини пропуску строку на звернення позивачем за вирішенням трудового спору до суду не є поважними.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що реальних перешкод для своєчасного звернення до суду у позивача не було, тому встановлений законом строк позивач пропустив без поважних причин.
Оскільки пропуск строку на звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, пропуск місячного строку звернення до суду позивачем без поважних причин є підставою для відмови йому у позові саме з цих підстав.
Доводи апеляційної скарги представника позивача не містять законних підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
Н. Хмарук О. Сінані М. Рошка