Справа № 122/222/14-ц

Провадження по справі 2/122/440/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі

головуючого судді - Домнікової М.В.,

при секретарі - Шерет Ф.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ПубАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.11.2005 року, яка станом на 30.11.2013 року складає 18345,02 гривень і складається з наступного: 3736,51 грн. - заборгованість за кредитом; 13258,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 849,76 грн. - штраф (процентна складова). Банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відповідачу карткового рахунку з лімітом в сумі 8000 грн. зі сплатою відсотків та комісійних платежів за користування кредитом у розмірі та в строки, визначені в договорі та додатках до нього. Також позивач просив стягнути судові витрати з відповідача, які складаються з судового збору у сумі 243,60 грн.

В процесі розгляду справи представник позивача зменшила розмір позовних вимог і остаточно просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 12243,42 грн., яка складається з наступного: 11184,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф фіксована частина, 559,21 грн. - штраф процентна складова.

У судове засідання представник позивача не з'явилася. Надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала. В разі неявки відповідача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства. Надав до суду заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги не визнає. Також просив застосувати строки позовної давності до правовідносин, які виникли між сторонами і відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до положень частини 2 статті 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (частина 1 статті 11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 статті 10, статтею 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно частини 2 статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Судом встановлено, що 29.11.2005 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №б/н у вигляді відкриття карткового рахунку з лімітом в сумі 8000 грн. зі сплатою відсотків та комісійних платежів за користування кредитом у розмірі та в строки, визначені в договорі та додатках до нього.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та банком Договір, що підтверджується відповідним підписом у заяві.

Відповідно до пункту 5.3 «умов та правил надання банківських послуг», строк та порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками з встановленим Мінімальним обов'язковим платежем, наведений у пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною часткою договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами та частку заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 5.4 «умов та правил надання банківських послуг», строк погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками без встановленого Мінімального обов'язкового платежу проводиться в наступному порядку: строк погашення процентів -щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту - в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці в полі MONTH.

Згідно Тарифів і Памятки, мінімальний щомісячний платіж становить 7% від суми заборгованості (але не менше 50 грн.).

Згідно тарифів та порядку погашення кредиту, строк внесення щомісячних платежів встановлено до 25 числа місяця, який слідує за звітним.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у сумах, передбачених кредитним договором.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27.07.2007 року позов ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 8445,77 грн., яка складалася з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 6371,23 грн., заборгованість за відсотками - 2074,54 грн.

На виконання рішення суду відповідач сплачував кошти в погашення боргу у наступному порядку: 21.06.2008 року - 3000 грн., 16.07.2007 року - 1500 грн., 02.09.2008 року - 1500 грн., 01.10.2008 року - 1000 грн., 28.10.2008 року - 1000 грн., 02.12.2008 року - 1000 грн., 30.12.2008 року - 1000 грн. (а.с.38-50).

Проте, заборгованість за кредитним договором остаточно не погасив.

Таким чином, починаючи з січня 2009 року відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань припинив щомісячну сплату ОМП (обов'язкового мінімального платежу) на погашення заборгованості.

Згідно з положенням статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавец) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями статті 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Правовим висновком Верховного Суду України від 06.11.2013 року, зробленим за результатом розгляду справи № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором встановлене наступне.

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення заборгованості повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до положень статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки у даному кредитному договорі передбачено графік погашення заборгованості, а саме - обов'язкові щомісячні платежі до 25 числа місяця, який слідує за звітним, то перебіг строку позовної давності почався із першої несплати ОМП - з 25.02.2009 року і сплив 24.02.2012 року.

Згідно з положеннями частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з оглядом на викладене, оскільки 13.01.2014 року позивач звернувся з позовними вимогами, строк давності яких минув починаючи з 25.02.2012 року, у задоволенні позову має бути відмовлено.

На підставі статті 11, 252-253, 257, 261, 267, 525-526, 1048-1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10-11, 60, 197, 209, 212-215, 224-226, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у зв'язку з тим, що строк позовної давності сплив.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Домнікова М.В.