АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  КІРОВОГРАДСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №  22-2258/2008 р.                       Головуючий  у  суді першої  інстанції  Брегей Р.І.

Категорія - 5                                               Доповідач Пономаренко В.Г. 

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 грудня 2008 року     Колегія суддів судової  палати  у цивільних справах  апеляційного  суду  Кіровоградської   області   у складі :

головуючого -  судді  Авраменко Т.М.                                              

суддів -  Суровицької Л.В.,   Пономаренко В.Г.

при секретарі  -  Чуркіній Ж.П.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну  за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_3     на рішення Компаніївського  районного суду  Кіровоградської області від 07 жовтня 2008  року    у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа відділ державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції,   про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на ½ частину автотранспорту, виключення автомобіля з акту опису й арешту майна ,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні  2008 року  ОСОБА_1 звернулася  з позовом до ОСОБА_2, третя особа : ОСОБА_3, про виключення з акту опису майна автомобіля ЗІЛ-ММЗ 554, 1987 року випуску, як майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.   

Позивач зазначала, що  з травня 2005 року проживає однією сім'єю з ОСОБА_2, без реєстрації шлюбу, ведуть спільне господарство. 22 грудня 2006 року ними був придбаний  автомобіль ЗІЛ-ММЗ,  зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2, на який у березні 2008 року  постановою державного виконавця накладено  арешт та заборону на його відчуження.

Посилаючись на те, що спірний автомобіль був придбаний при її спільному проживанні  з ОСОБА_2  і ½  частина його належить їй, просила  виключити зазначений транспортний засіб з акту опису й арешту.

Ухвалою суду від 06.05.2008 року змінено процесуальний статус  третьої особи ОСОБА_3, яку залучено до участі в справі в якості відповідача, та в якості третьої особи залучено до участі в справі відділ державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 доповнила позов вимогами про встановлення факту проживання  з ОСОБА_2 однією сім'єю  без реєстрації шлюбу з травня 2005 року, визнання  спірного автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності  та визнання за нею права власності на ½ частину  цього транспортного засобу і повернення  його їй.   

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2008 року  позов задоволено частково. Суд визнав встановленим  факт проживання однією сім'єю без укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 19 листопада 2005 року; визнав  автомобіль ЗІЛ ММЗ 554 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 об'єктом   права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнав за ОСОБА_1 право власності на ½ частину автомобіля  ЗІЛ ММЗ 554 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ½ цього ж автомобіля залишив у власності  ОСОБА_2 та виключив з акту опису й арешту майна від 12 березня 2008 року ½  спірного автомобіля, яка належить ОСОБА_1   Ухвалою суду від 07 жовтня 2008 року  у частині вимог позивачки про повернення їй  спірного автомобіля провадження у справі закрито.           

В апеляційній скарзі відповідачем  ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення  Компаніївського районного суду  від 07 жовтня 2008 року і ухвалення нового рішення - про відмову в задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права , не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи і вимогам закону.  

Заслухавши суддю - доповідача,  пояснення сторін у справі, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи  в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню  з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення  суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби  Компаніївського районного управління юстиції від 14.11.2007 року  на підставі виконавчого листа, виданого 28.11.2001 року  Компаніївським райсудом, відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню  рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкодив сумі 8394.30 грн. (а.с. 14)

12 березня 2008 року  у виконання рішення суду державним виконавцем проведено опис та накладено арешт на  автомобіль ЗІЛ ММЗ 554 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27 грудня 2006 року  є  ОСОБА_2, яким  зазначений транспортний засіб  придбаний на підставі договору купівлі продажу з біржових торгів (а.с.12,58).

Задовольняючи часткового позов,   суд виходив з того, що  спірний автомобіль, придбаний у грудні 2006 року, набутий за час спільного проживання  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без укладення шлюбу, факт чого суд  визнав встановленим з 19 листопада 2005 року,  належить  зазначеним особам  на праві спільної сумісної власності, частки  майна їх є рівними, а тому дійшов висновку, що ½ частина цього автомобіля, що належить позивачці, підлягає звільненню з-під арешту.

При цьому,  визнаючи спірний автомобіль об'єктом  права спільної сумісної власності  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  суд виходив виключно з положень  ст..74 Сімейного Кодексу України  щодо виникнення  права спільної сумісної власності  жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на майно, набуте  ними під час спільного проживання. 

Проте з такими висновками  суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

Відповідно до ст..74 Сімейного Кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ч.1) На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності  жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому  іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ч.2).

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Разом з тим,  пунктом 3 ч.1 ст. 57 СК визначено, що особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна як подружжя, так і жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, їх спільною сумісною чи особистою приватною власністю з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання.

Зазначені положення закону судом при вирішенні справи не враховані.

Так,  висновок суду  про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не перебувають у шлюбі між собою,  однією сім'єю з 19 листопада 2005 року обґрунтовується тим, що зазначені особи не перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі: ОСОБА_1 - з 25 січня 2002 року, ОСОБА_2 - з 19 листопада 2005 року,  проживають разом  і ОСОБА_1  доглядає за ОСОБА_2, який 13 жовтня 2006 року постраждав  внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, отримавши тяжкі тілесні пошкодження.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на зібраних доказах, зроблені на припущеннях про обставини справи, а також не відповідають нормам матеріального та процесуального права .

Так, згідно заяви ОСОБА_1 ,  проект якої було складено і підписано нею у присутності  приватного нотаріуса  Компаніївського районного нотаріального округу 29 вересня 2006 року при укладені  договору купівлі продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 в смт Компаніївка, покупцем якого являлась  ОСОБА_1,  зазначено, що  на момент придбання житлового будинку  вона в шлюбі не перебуває, однією сім'єю з особами, з якими мала б право укласти шлюб, не проживає (а.с. 38).

Зазначені твердження  з приводу  відсутності сімейних відносин  з ОСОБА_2 викладені ОСОБА_1 і в її поясненнях, даних  нею 21.03.2008 року при проведенні перевірки  прокуратурою Компаніївського району з приводу її звернення по факту вивезення з  подвір'я її будинку  спірного автомобіля , який  був переданий їй  ОСОБА_2 у підтвердження виконання зобов'язання  за договором позики, у підтвердження чого нею була надана  боргова розписка (а.с. 40).

Згідно зазначеної розписки, виданої ОСОБА_2  15.11.2007 року, останній взяв у ОСОБА_1 у борг грошові кошти в сумі  15000 грн. терміном на 6 місяців і  передав їй у заставу  спірний автомобіль. 

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердила  реальність передачі нею ОСОБА_2 в борг в присутності свідків   зазначеної суми грошових коштів, які необхідні були йому на лікування. І своє звернення  з заявою до прокуратури пояснила саме тим, що  оскільки  ОСОБА_2 став інвалідом і  повернути їй кошти не має можливості, вона вважала, що автомобіль, який  він передав їй, є її власністю, що  свідчить про не безоплатність допомоги, яка надається нею ОСОБА_2

Крім того ОСОБА_1  стверджувала, що  будинок, який вона придбала у вересні 2006 року, придбаний  нею за її власні кошти і  будь-якого відношення до цього будинку ОСОБА_2 не має,  оскільки у його придбанні участі не приймав.  Щодо придбання спірного автомобіля ОСОБА_1 пояснила, що  автомобіль  був придбаний ОСОБА_2 за кошти виручені від реалізації автомобіля, що належав його  батьку, частину коштів на придбання якого давала і вона.  Разом з тим, будь-яких доказів  про  її участь грошовими коштами в придбанні автомобіля та джерел їх надходження позивач суду  не надала, чим не виконала вимог ст. 60 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, аналіз матеріалів справи досліджених судом  свідчить  про  відсутність доказів  у підтвердження обставин  наявності  між ОСОБА_1. та ОСОБА_2  співжиття, ведення спільного господарства, взаємної матеріальної підтримки, що є  характерним для сімейних відносин  у контексті ч. 2 ст.3 Сімейного Кодексу  України  якою визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та будь-яких доказів  на підтвердження   права власності  позивачки на описане спірне майно -  автомобіль.

При таких обставинах  законних підстав для задоволення заявлених  позивачкою вимог немає.

Виходячи з викладеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції   про  часткове задоволення позову ухвалене з урахуванням недоведених обставин, висновки суду  не відповідають фактичним обставинам справи, що свідчить про допущення судом  порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Зазначене, відповідно до ст.. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення  про часткове задоволення позову і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог. 

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1ст.307, ч.ч.3,4 ст. 309, ст.. 313, ч.2 ст.314,  ст. 316  ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Компаніївського  районного суду  Кіровоградської області від 07 жовтня 2008  року скасувати і ухвалити нове рішення.

            У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа відділ державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції,   про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на ½ частину автотранспорту, виключення автомобіля з акту опису й арешту майна, відмовити.         

Рішення  апеляційного суду  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене  в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців  з дня набрання  ним  законної сили.

            Головуючий:

            Судді