УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді    Берещанської І.І. 

Суддів Кузнєцової О.О.  Чистякової Т.І.

При секретарі Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою Закритого Акціонерного Товариства Комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1   про видачу судового наказу,

за апеляційною скаргою представника ЗАТ КБ „ПриватБанк" ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 серпня 2007 року,

встановила:

У серпні 2007 року представник ЗАТ КБ „ПриватБанк"ОСОБА_ 2 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3. на користь Закритого Акціонерного Товариства Комерційного банку „ПриватБанк" боргу у сумі 3323 грн. 32 коп.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 13.06.2006 року між ЗАТ Комерційним банком „ПриватБанк" і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання кредитних коштів, але ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 серпня 2007 року ЗАТ Комерційному банку „ПриватБанк" відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

В апеляційній скарзі представник ЗАТ КБ „ПриватБанк"ОСОБА_2 вважає ухвалу суду такою, що постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, просить її скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт вказує на те, що суд невірно застосував ст. 100 ЦПК України, та порушив ст.ст. 207, 526, 1050, 1054 ЦК України.

Апелянт посилається на те, що п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Апелянт посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

На думку апелянта з наданих суду матеріалів про видачу судового наказу на підставі правочину, вчиненому у письмовій формі не вбачається спору про право.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справа №22-ц-6781/07        

Головуючий в першій   інстанції, суддя - Михайлов B.C.

Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.

Відмовляючи  у    прийнятті    заяви    Закритому    Акціонерному    Товариству Комерційному банку „ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що вимоги заявника зводяться до стягнення заборгованості по кредитному договору, а також сплати відсотків та пені, як додаткових обов'язків, сума яких та правильність розрахунків по зобов'язанню може бути оскаржена. При цьому визнав, що вимоги заявника не передбачені ст. 96 ЦПК України і є спір про право.

Але з такими висновками суду погодиться не можна.

Відповідно до частини 1 статті 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу не передбачену ст. 96 цього Кодексу, або із заяви і поданих документів убачається спір про право /право чи розмір вимог оспорюється/.

Згідно зі статтею 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовий формі.

Правочином у такому разі відповідно до статей 202, 203 ЦК України розуміється договір чи угода, укладені як у нотаріально посвідченій, так і в простій письмовій формі.

Із матеріалів справи убачається, що 13.06. 2006 року між ЗАТ Комерційним банком „ПриватБанк" і ОСОБА_1. був укладений кредитний договір про надання кредитних коштів на суму 2814 грн. 90 коп.3і сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.06.2007р.

За таких обставин, оскільки вимоги заявника грунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі, тому він правомірно звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу, що відповідає вимогам статті 96 ЦПК України.

Що стосується посилання судді на те, що боржником може бути оскаржена правильність розрахунку, що свідчить про спір про право, то такий висновок не відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 100 ЦПК України, оскільки із заяви і поданих заявником документів не убачається спір про право.

Так із змісту заяви та поданих заявником документів убачається, що боржник на протязі тривалого часу належним чином виконував зобов'язання по кредитному договору.

Дані про те, що боржник оскаржував розмір виплат боргу і процентів по кредитному договору, в заяві та поданих заявником документів відсутні.

Заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу відносно заборгованості боржника по кредитному договору, розрахунок якої був зроблений виходячи з умов даного договору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у судді не було достатніх правових підстав для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до п.3 статті 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ЗАТ КБ „ПриватБанк" ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 серпня 2007 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.