номер провадження справи 14/4/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 Справа № 908/174/14

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув матеріали

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж (адреса - 69089 м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 38)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса - АДРЕСА_1; поштова адреса - АДРЕСА_2)

про стягнення 72 427,55 грн.

З участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Ковальчук О.С., довіреність №41 від 31.12.2013р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

22 січня 2014 року позивач Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж (далі ВАТ «Запоріжжяобленерго») звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2) про стягнення 72 427,55 грн.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2014р. порушено провадження у справі №908/174/14, розгляд справи призначено в судовому засіданні 06.02.2014р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.02.2014р. розгляд справи відкладено до 17.02.2014р., у зв'язку з неявкою Відповідача.

17.02.2014р. до суду надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи, з урахуванням якої судове засідання відкладено до 12.03.2014р., у зв'язку з неявкою представника Відповідача.

В судовому засіданні 12.03.2014р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про постачання електричної енергії № 142 від 26.04.2012р., згідно якого Позивач здійснює постачання електричної енергії, а Відповідач повинен своєчасно проводити оплату за спожиту електроенергію та вносити інші платежі за розрахунковий період. Проте, Відповідач не в повному обсязі виконує свої зобов'язання, у зв'язку з чим останньому виставлено рахунки за спожиту активну та реактивну електроенергію протягом вересня-жовтня 2013 року на суму 66 862,70 грн., які на теперішній час не оплачені. Крім того, Відповідач має заборгованість за перевищення договірної величини в жовтні 2013 року на суму 3 327,43 грн. Також Позивач зазначив, що відповідно до діючого законодавства України та умов Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Відповідач повинен сплатити пеню, 3% річних та збитки від інфляції.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» борг за активну електричну енергію у сумі 66 862,70 грн., борг за перевищення договірних величин у сумі 3 327,43 грн., 1 439,61 грн. пені, 332,22 грн. 3% річних, 465,59 грн. збитків від інфляції та 1827,00 грн. судового збору.

В судові засідання представник Відповідача не з'являвся, про причини неявки повідомив суд лише щодо судового засідання, призначеного на 17.02.2014р. (а.с.74).

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду Запорізької області від 23.01.2014р. про порушення провадження у справі та від 06.02.2014р., 17.02.2014р. про відкладення розгляду справи були направлені за місцезнаходженням Відповідача, вказаним у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Ухвала про порушення провадження у справі від 23.01.2014р. повернулася на адресу суду із відміткою «За закінченням терміну зберігання». Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність Відповідача.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Запорізької області встановив наступне.

26.04.2012р. між ВАТ «Запоріжжяобленерго» - Постачальник електричної енергії та ФОП ОСОБА_2 - Споживач укладено Договір про постачання електричної енергії № 142 (далі за текстом - Договір).

За умовами п. 1 Договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 2.3.4. Договору, Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка №5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 7.4. Договору, розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» з урахуванням умов додатка №7 «Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку».

Пунктом 4 додатку №4 до Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний зробити повну попередню оплату за активну електроенергію, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді не пізніше 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду.

Розмір суми попередньої оплати розраховується Споживачем самостійно як сума добутків, визначених на наступний розрахунковий період рівнів тарифів відповідного класу, на заявлений обсяг споживання електричної енергії.

У разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, Споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді.

Згідно п. 7 Додатку №4 до Договору, за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів за активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої активної електричної енергії , згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

За умовами п. 11 Додатку 4 До Договору, споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Згідно Актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, Відповідачем спожито електричної енергії: за вересень 2013 року в обсязі 49 828 кВт.год (а.с.21); за жовтень 2013 року в обсязі 4 223 кВт.год (а.с.24).

На підставі зазначених Актів Відповідачеві для оплати виставлено рахунок №142/9а від 04.10.2013р. на суму 61 730,92 грн. (а.с.22) та рахунок 142/10а від 31.10.2013р. на суму 5 231,80 грн. (а.с.25).

Проте, Відповідачем заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період вересень-жовтень 2013 року у загальній сумі 66 862,70 грн. не сплачена.

Крім того, Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 3 327,43 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у жовтні 2013 року.

За приписами п. 9 Додатку №4 до Договору, у разі перевищення договірної величини споживання електричної потужності, що визначається я Постачальником на основі оформленого згідно вимог цього Договору (п. 3,4 Додатку №5) «Акта результатів замірів електричної потужності» та/або «Акта контролю електричної потужності», Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для сплати двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної потужності.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачеві була доведена договірна величина електроспоживання на жовтень 2013 року в обсязі 1,0 тис. кВтгодин, про що зазначено в Додатку №1 до Договору (а.с.27).

Обсяг фактичного споживання Відповідачем електроенергії у жовтні 2013 року склав 4223 кВтгод, про що зазначено в Акті про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за жовтень 2013 року.

Для оплати боргу за перевищення договірної величини електроспоживання Відповідачеві виставлено відповідний рахунок №142/10п від 07.11.2013р. на суму 3327,43 грн. (а.с.28), який надіслано ПП Поправка рекомендованої кореспонденцією 07.11.2013р. (а.с.29). Однак, до теперішнього часу вказана заборгованість Відповіачем не погашена.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, вимога Позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 66 862,70 грн., та боргу за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 3 327,43 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобов'язання, просить стягнути з останнього 1 439,61 грн. пені; 332,22 грн. 3% річних; 465,59 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») …, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Судом, за допомогою Бази даних «Законодавство», перевірено правильність нарахування Позивачем сум пені, 3% річних, інфляційних збитків та встановлено, що розрахунки здійснено вірно, відтак стягненню з ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» підлягає пеня у сумі 1 439,61 грн., 3%річних у сумі 332,22 грн., інфляційні збитки у сумі 465,59 грн.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, заперечень по суті позовних вимог не надав.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги ВАТ «Запоріжжяобленерго» такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 72 427,55 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; поштова адреса - АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж (69089 м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 38, код ЄДРПОУ 00130926) 66 862 (шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 70 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 3 327 (три тисячі триста двадцять сім) грн. 43 коп. заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання, 1 439 (одну тисячу чотириста тридцять дев'ять) грн. 61 коп. пені, 332 (триста тридцять дві) грн. 22 коп. 3% річних, 465 (чотириста шістдесят п'ять) грн. 59 коп. інфляційних збитків, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 17.03.2014р.