Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2008 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,
представника апелянта
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Державний ощадний банк України» на рішення Дубенського міськрайонного суду від 13 жовтня 2008 року у справі за позовом Дубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Дубенського міськрайонного суду від 13 жовтня 2008 року Дубенському міжрайонному прокурору відмовлено у задоволенні його позову в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, поручителів позичальника ОСОБА_3, про солідарне стягнення з відповідачів кредитної заборгованості у сумі 19155,24 грн. та судових витрат у справі.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі ВАТ «Державний ощадний банк України», не погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, посилався на неврахування місцевим судом при вирішенні спору правил ст. 554 ЦК України, відповідно до якої відповідачі як поручителі боржника, що порушив взяте на себе кредитне зобов*язання, повинні відповідати перед кредитором як солідарні боржники.
Апелянт просив апеляційний суд рішення місцевого суду скасувати і справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Судом установлено, що 15 червня 2007 року ОСОБА_3 уклав з апелянтом кредитний договір на суму 20000 грн. під 21 % річних строком на 3 роки. Його поручителями за цією угодою виступили відповідачі у справі. Позичальник узяті на себе зобов*язання перед банком за укладеним кредитним договором порушив.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Дубенського міськрайонного суду від 14 березня 2008 року, яке набрало законної сили, на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» з позичальника ОСОБА_3 вже стягнуто 19155,55 грн. кредитної заборгованості. А тому ця кредитна заборгованість не може бути стягнена повторно з інших відповідачів.
Проте погодитися з такими висновками місцевого суду не можна.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які дані про повне або часткове виконання кимсь із боржників перед банком солідарного обов*язку з погашення кредитної заборгованості.
Тому за таких обставин у суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, не було правових підстав відмовляти позивачу у задоволенні його позову, який відповідно до ст.ст. 543 і 554 ЦК України є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 543 і 554 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ВАТ «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 13 жовтня 2008 року скасувати.
Позов Дубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Дубенського ТВБВ № 10017/087 19155,24 (дев*ятнадцять тисяч сто п*ятдесят п*ять) грн. кредитної заборгованості та 126 (сто двадцять шість) грн. судових витрат у справі.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: