СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 грудня 2006 року | Справа № 2-25/12992-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: Казанцева Зарема Тухтаралієвна, довіреність №33 від 27.04.06;
відповідача: не з'явився;
3-ої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.10.2006 року у справі № 2-25/12992-2006
за позовом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30,Джанкой,96100)
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Северний Крим" (вул. Леніна, 14,Медведівка, Джанкойський р-н,96121)
3-тя особа Джанкойського відділення Державного казначейства України в АвтономнійРеспубліці Крим (вул. Леніна, 8,Джанкой,96100)
про стягнення 252974,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Северний Крим" заборгованості в сумі 252974,79 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.10.2006 року у справі № 2-25/12992-2006 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції при вирішенні спору виходив з того, що строк давності для звернення з позовом про стягнення наданої відповідачу державної позички був пропущений відповідно до вимог норм Цивільного кодексу Української РСР (1963 року).
Не погодившись з постановою суду, Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в актах звірки від 27.08.2001 року, 01.07.2002 року, 27.04.2004 року фактично визнав наявність заборгованості по поверненню сум державної позички, тому сума заборгованості у розмірі 252974,79 грн. підлягає стягненню з відповідача.
У судовому засіданні 19.12.2006 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Після оголошеної перерви 22.12.2006 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Сільськогосподарський виробничий кооператив "Северний Крим" відповідно до Статуту є правонаступником Агропромислової колективної асоціації-колгоспу „Северний Крим”.
Як встановлено матеріалами справи Агропромисловій колективній асоціації-колгоспу „Северний Крим” на підставі Постанови Кабінету Міністрів України „Про задоволення державних потреб у сільськогосподарський продукції на 1996 рік” №323 від 12.03.2006 року було надано державну позичку на суму, яка складає на теперішній час 74020,00 грн.
На підставі подання Джанкойського відділення Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим від 02.06.2006 року №18, відповідно до якого за відповідачем значиться прострочена заборгованість перед Державним бюджетом України у вигляді неповернення безпроцентної бюджетної позики в сумі 252974,79 грн., з яких сума основного боргу складає 74020,00 грн., а пеня за період з 01.09.1997 року до 31.12.2005 року –178954,79 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Відповідачем у межах державної програми стимулювання економічного розвитку під гарантії Кабінету Міністрів України у 1996 році був одержаний безпроцентний бюджетний кредит в сумі 74020,00 грн. на підставі Договору на закупку до державного фонду пшениці у 1996 році.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, то судова колегія вважає доцільним застосувати норми бюджетного законодавства.
Згідно з статтею 9 Закону України „Про бюджетну систему України” від 05.12.1990 року №512-XII, який існував на момент надання позички, правила складання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Порядку формування обсягів і виконання закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства за державним замовленням у 1996 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України „Про задоволення державних потреб у сільськогосподарський продукції на 1996 рік” №323 від 12.03.2006 року, фінансування закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна, сортового насіння здійснюється шляхом надання бюджетної позички заготівельним підприємствам Мінсільгосппроду, а елітного насіння зернових культур відповідно науково-дослідним установам через органи Мінфіну на місцях у порядку, визначеному Мінфіном і Мінсільгосппродом та Українською академією аграрних наук.
Грошові аванси надаються товаровиробникам для придбання матеріально-технічних ресурсів, на інші витрати, пов'язані з виробництвом продовольчого зерна, сортового та елітного насіння, шляхом перерахування коштів на спеціальний рахунок "Урожай-96", відкритий в установах банків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1995 р. N 652 згідно з договорами, або для оплати рахунків сільськогосподарських товаровиробників на придбання матеріально-технічних ресурсів.
Пунктом 12 цього Порядку зазначено, що повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням, здійснюється заготівельними підприємствами і організаціями в міру реалізації продукції, але не пізніше 1 вересня 1997 року.
Відповідачем зазначену позичку своєчасно повернуто не було, тому правовідносини щодо виконання зобов’язань відповідача по поверненню позички продовжували існувати після 01.09.1997 року. У зв’язку з зазначеним судова колегія вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норми Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року №2542-III.
Відповідно до пункту 4 статті 17 Бюджетного кодексу України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Таким законом є Закон України „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-III, статтею 15 якого визначено строки давності.
Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону встановлено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 12 Порядку формування обсягів і виконання закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства за державним замовленням у 1996 році узгодження зобов’язання відповідача по поверненню державної позички відбулось 01.09.1997 року.
Нормами статті 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 1997 рік”, статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 1998 рік”, статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 1999 рік”, статті 20 Закону України „Про Державний бюджет України на 1998 рік”, статті 23 Закону України „Про Державний бюджет України на 1998 рік” було закріплено право органів Державної податкової адміністрації за наслідками документальних перевірок стягувати у безспірному порядку з підприємств і організацій прострочену заборгованість з наданих позичок, у тому числі і у вигляді товарного кредиту (на умовах поточного року, оренди, лізингу), під державне замовлення сільськогосподарської продукції, та інших позичок.
Проте, органи державної податкової служби зазначеним правом щодо стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Северний Крим" суми заборгованості перед бюджетом по поверненню державної позички не скористались.
Враховуючи зазначене судова колегія вважає можливим застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, визначений Законом України „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та вважає позовні вимоги Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Враховуючи те що судом було правильно вирішено спір, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2006 року у справі № 2-25/12992-2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
В.С. Голик