ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2006 р. | № 4/2789-20/411 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого |
Н. Волковицької Л. Рогач |
за участю представників: |
Позивача | не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином |
Відповідача | Шелемея В.В. дов. від 10.01.06 р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш" |
на постанову | від 09.03.2006року Львівського апеляційного господарського суду. |
у справі | № 4/2789-20/411 господарського суду Львівської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю „Орімі Трейд Лтд" |
до про | Товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш" стягнення 99600 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2005 року у справі № 4/2789-20/411 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд Лтд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш" про стягнення 99 600,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в порушення вимог статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті одержаного від позивача товару, а тому повинен сплатити суму існуючої заборгованості та пені.
Постановою від 09 березня 2006 року Львівський апеляційний
господарський суд за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш" рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2005 року скасував в частині стягнення пені в сумі 4 211,38 грн., в решті - залишив без змін.
В постанові зазначено, що оскільки в накладних, по яких поставлявся товар не вказано підстави поставки товару, місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених п. 2.4 Договору за № 129/р від 17.07.2002 року., а тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Свої доводи заявник обґрунтував тим, що приймаючи рішення та постанову суди не застосували пункт 3 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з яким, якщо строк зобов’язання боржником не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов’язання у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання зобов’язання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи сіп стосується виконання господарського зобов’язання по сплаті вартості отриманого товару та застосування відповідальності за його неналежне виконання.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи 17.07.2002 року між ТзОВ “Орімі Трейд Лтд” та ТзОВ “ФРЕШ” укладено договір купівлі-продажу № 129/р.
По видатковими накладними № 5-006620 від 02.08.2005 року (а.с. 11), № 5-007154 від 16.08.2005 року ( а.с. 13) , № 5-007464 від 25 08.2005 року (а.с. 15) та довіреностям на отримання товару № 605112 від 02.08.2005 року (а.с. 10), № 605126 від 17.08.2005 року (а.с. 12) , № 120866 від 13.08.2005 року (а.с. 14) позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 165 537, 10 грн.
Ні у видаткових накладних, ні у довіреностях не зазначено, що поставляється продукція на виконання договору купівлі - продажу № 129/р від 17.07.2002 року , в зв’язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дані поставки продукції були позадоговірними, та скасував рішення господарського суду Львівської області про застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених п. 2.4 Договору за № 129/р від 17.07.2002 року., але при цьому задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно частини 1статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зазначені приписи діючого законодавства залишились поза увагою судів як першої, так і апеляційної інстанції, що свідчить про неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи та дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2005 року. та постанову від 09 березня 2006 року Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 4/2789-20/411 господарського суду Львівської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш" задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач