СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
20 грудня 2006 року |
Справа № 2-25/13727-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Борисової Ю.В.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
13.12.2006:
позивача: ОСОБА_1, паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1,
відповідача - заступника начальника Управління Пенсійного фонду в Центральному районі міста Сімферополя ОСОБА_2: Роде С.В., довіреність № 8370/09-5 від 12.12.2005,
відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим: Роде С.В., довіреність № 4564/01-5 від 11.11.2005,
20.12.2006:
позивача: ОСОБА_1, паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1,
відповідачів: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.10.2006 у справі №2-25/13727-2006А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до заступника начальника Управління Пенсійного фонду в Центральному районі міста Сімферополя ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (АДРЕСА_2)
про визнання дій посадової особи Управління Пенсійного фонду України незаконними та визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідачів: ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання дій заступника начальника Управління Пенсійного фонду України незаконними та визнання нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за ненадання розрахунків зобов'язань по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за 2, 3, 4 квартал 2004 року та 1, 2, 3, 4 квартал 2003 року. Крім того, позивач звернувся з додатковими вимогами та просить стягнути з відповідача суму матеріальних збитків 1410,00 грн. та відшкодувати 2820,00 грн. моральної шкоди.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2006 у справі № 2-25/13727-2006А (суддя Маргарітов М.В.) позов задоволено частково.
Визнано нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя НОМЕР_1, провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій ОСОБА_2. закрито. У решті частині позовних вимог відмовлено. З Державного бюджету України стягнуто на користь позивача судові витрати у сумі 1,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій до позивача за ненадання розрахунку зобов'язань прийнято за межами діючого законодавства, при застосуванні тієї норми закону, яку не передбачено застосовувати. Крім того, на думку суду порушено порядок притягнення до відповідальності, встановлений у Господарському кодексі України. Позовні вимоги у частині стягнення матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди не задоволені у зв'язку із відсутністю доказів. У частині позовних вимог щодо оскарження дій посадової особи провадження у справі припинено у зв'язку з непідвідомчістю.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя звернулось з апеляційною скаргою. Скарга мотивована тим, що судом неправильно застосована норма матеріального права, зокрема не прийнято до уваги той факт, що нормами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 не встановлені обмеження на термін, протягом якого можуть бути застосовані штрафні санкції. Оскільки порушення Закону з боку ОСОБА_1. мали місце у період дії цього закону, то штрафні санкції застосовані на підставі цього, а не іншого закону відповідно до статті 58 Конституції України. Висновки суду про обмеження, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України також є невірними, оскільки на правовідносини між сторонами норми Господарського кодексу України не розповсюджуються.
Більш детальніше доводи вказані в скарзі.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 змінено склад судової колегії, суддю Видашенко Т.С. замінено на суддю Маслову З.Д.
Судове засідання було відкладеним з 13.12.2006 на 20.12.2006.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 змінено склад судової колегії, суддю Маслову З.Д. замінено на суддю Борисову Ю.В.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим як платник внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За порушення термінів представлення розрахунку зобов'язання по сплаті збору за 2, 3, 4 квартал 2002 року та 1, 2, 3, 4 квартал 2003 року відносно платника збору ОСОБА_1 прийнято рішення № 12 від 13.12.2004 про застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000.
Судова колегія не може погоджуватись з висновком місцевого господарського суду про незаконність та нечинність цього рішення на підставі такого.
Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV набрав чинності з 01.01.2004.
За порушення, які вчинені до 2004 року, але виявлені органами Пенсійного фонду України після 1 січня 2004 року, органи Пенсійного фонду України зобов'язані застосовувати норми того Закону, якій діяв на момент вчинення порушень.
Оскільки порушення Закону з боку ОСОБА_1. мали місце у період дії цього закону № 2181, то штрафні санкції застосовані на підставі цього, а не іншого закону відповідно до статті 58 Конституції України.
Вказане не суперечить Закону № 1058- IV від 09.07.2003.
Відповідно до пункту15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV від 09.07.2003 закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону. Наведене стосується і законів України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 та „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000.
Судова колегія не може погоджуватися з висновком господарського суду про обмеження строків застосування штрафу відносно позивача на підставі статті 250 Господарського кодексу України, оскільки на пенсійні правовідносини норми Господарського кодексу України не розповсюджуються.
Судова колегія погоджується з висновком суду про закриття провадження у справі в частині оскарження дій посадової особи та погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення збитків та відшкодування шкоди.
Але Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливість часткового скасування судового рішення, а підставі для зміни рішення викладені у статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, тому постанову господарського суду необхідно скасувати у повному обсязі.
При прийнятті нової постанови судова колегія припиняє провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій ОСОБА_2., у решті частині позовних вимог відмовляє на підставі вищевказаного.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 3), 202, 205 (частина 2), 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2006 у справі № 2-25/13727-2006А скасувати.
Прийняти нову постанову.
Провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій ОСОБА_2 закрити.
У решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Л.М. Заплава
Ю.В. Борисова