СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
21 грудня 2006 року |
Справа № 20-11/183 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1, ОСОБА_3 (повноваження перевірені), Директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый";
розглянувши апеляційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 26.10.2006 у справі №20-11/183
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый" (пр. Ген. Острякова, 60,Севастополь,99029)
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
ВСТАНОВИВ:
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый", про стягнення з останнього 1731,58 грн. основної заборгованості, транспортних витрат в розмірі 1279,95 грн., 2200,00 грн. витрат на юридичні послуги, 3690,00 грн. у компенсацію моральної шкоди та суми неотриманих доходів в розмірі 462,31 грн.
Обґрунтування позовних вимог полягає у невиконанні відповідачем рішення господарського суду міста Севастополя від 10.07.2003 у справі № 20-3/194, залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2003, постановленого за позовом суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства “Торгово-промисловий комплекс “Приветливый” (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю “Торговый комплекс “Приветливый”) про стягнення заборгованості в розмірі 1737,58 грн., у тому числі 1253,8 грн. -основної заборгованості, 127,83 грн. -суми інфляційного відшкодування, 3% річних в розмірі 87,45 грн., 51,00 грн. -державного мита, суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,0 грн. та витрат по сплаті юридичних послуг в розмірі 100,00 грн., яким позовні вимоги були задоволені у повному обсязі. Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.10.2006 у справі № 20-11/183 (суддя Дмитрієв В.Є.) частково задоволений позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
З товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 стягнуто 1000,72 грн., з яких 3% річних в розмірі 112,6 грн., сума інфляційних збитків в розмірі 481,76 грн., збитки в розмірі 406,36 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 10,00 грн. та 11,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати прийняте у справі рішення.
Підставою для скасування зазначеного судового рішення відповідач, заявник апеляційної скарги, вважає неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення норм процесуального права, які, на думку апелянта, були допущені судом першої інстанції.
Так, заявник скарги посилається на те, що питання щодо стягнення 3 % річних у розмірі 112,60 грн. та втрат від інфляції у розмірі 481,76 грн. не може бути предметом спору у зв'язку з тим, що ці вимоги вже вирішені судом і не можуть бути предметом судового розгляду в іншій справі.
Позивач, також не погодившись із судовим рішенням, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати прийняте у справі рішення і задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог позивача щодо стягнення 266,21 грн. неотриманих доходів, відшкодування витрат, понесених у зв'язку з необхідністю участі у судових засіданнях 19.06.2003 у розмірі 181,6 грн. та 25.06.2003 у розмірі 270,11 грн., а також вимоги стосовно відшкодування збитків у розмірі 36,4 грн. за участь у судовому засіданні 21.02.2005 у господарському суді Луганської області та 2200,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг.
З причин зайнятості судді Плута В.М. в іншому судовому процесі, на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2006, здійснено його заміну на суддю Гонтаря В.І.
З причин відпустки судді Гонтаря В.І., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006, здійснено його заміну на суддю Прокопанич Г.К.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог, судом першої інстанції встановлено, що спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням закритим акціонерним товариством "Торговий комплекс "Приветливый" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый") договору НОМЕР_2, укладеного між сторонами, у зв'язку з чим суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 змушена була звернутися до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення заборгованості та інших витрат.
Так, за результатами розгляду вказаних позовних вимог, рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.07.2003 у справі № 20-3/194, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2003, позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволені у розмірі 1737,58 грн. з урахуванням витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалами господарського суду міста Севастополя від 18.01.2005, 26.07.2005 у справі № 20-3/194 у задоволенні заяви суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні у зв'язку з тим, що факт правонаступництва (закрите акціонерне товариство "Торговий комплекс "Приветливый" реорганізовано у товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый") не був встановлений судом при прийнятті рішення у справі.
Постановою від 31.05.2005 старший виконавець Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі закінчив виконавче провадження на підставі зазначених ухвал господарського суду міста Севастополя.
Позивач з дійсної справи, у зв'язку з невиконанням рішення від 10.07.2003 у справі № 20-3/194, звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1737,58 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.10.2006 у справі № 20-3/194 провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1737,58 грн., а також вимог про стягнення збитків у розмірі 280,62 грн. при участі у виконавчому провадженні та збитків в розмірі 32,86 грн. при ксерокопіюванні припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 112,6 грн., втрат від інфляції в розмірі 481,76 грн., а також збитків в розмірі 406,36 грн., суд першої інстанції виходив з обгрунтованості таких вимог.
Між тим, судова колегія апеляційного суду не може погодитись з вказаними висновками господарського суду першої інстанції, оскільки вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, позивач просив суд додатково стягнути з відповідача суму штрафних санкцій, зокрема, 667,93 грн. втрат від інфляції та 156,10 грн. -3% річних, згідно наданого ним розрахунку за період з 10.07.2003 по 07.07.2006, виходячи з суми, в розмірі якої був задоволений позов.
В мотивувальній частині рішення, місцевий господарський суд, зменшивши суму штрафних санкцій, не навів свого розрахунку сум, що є порушенням процесуальних норм, оскільки мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Крім того, суд не звернув уваги на те, що ні у виконавчому провадженні, ні в рішенні господарського суду від 10.07.2003 у справі № 20-3/194 факт правонаступництва не встановлений. Зважаючи на те, що відсутні підстави вважати, що невиконання судового рішення обумовлено неправомірністю поведінки відповідача, оскільки у виконавчому провадженні зазначена інша юридична особа -боржник, та приймаючи до уваги факт закінчення цього провадження відповідною постановою держвиконавця, судова колегія не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача у дійсній справі та невиконанням судового рішення від 10.07.2003.
В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 351,16 грн. збитків, яких зазнав позивач у зв'язку з необхідністю участі у судовому засіданні у справі № 20-4/060 у господарському суді міста Севастополя 03.09.2003, господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги, що витрати, пов'язані з участю позивача у зазначеному судовому засіданні 03.09.2003, вже були предметом судового розгляду у справі № 20-4/060, докази стосовно виникнення цих витрат позивачем надавалися, їм була надана судом відповідна оцінка, спір було розглянуто і у позові відмовлено, що є підставою для припинення провадження в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, слід також зазначити, що понесені позивачем витрати місцевий господарський суд кваліфікує як збитки, однак слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 203 Цивільного кодексу УРСР), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 40 Цивільного кодексу УРСР).
Що стосується задоволеної судом вимоги позивача про відшкодування збитків в розмірі 37,2 грн. за участь у судовому засіданні 13.07.2004 в господарському суді Луганської області, такі вимоги суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки рішення в цій частині прийнято не було, позов був повернений без розгляду, а тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача у розмірі 37,2 грн. є наслідком неправомірних дій відповідача.
Крім того, слід зазначити, що за загальним правилом, для стягнення збитків потрібна наявність всіх елементів складу циві льного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (збитків), причинний зв'язок між проти правною поведінкою та наслідками, а також вину заподіювача.
Протиправною поведінкою, при цьому, у цивільних правовідношеннях є порушення особою вимог правової норми, тобто здійснення заборонених дій або утримання від виконання наказів правової норми діяти відповідним чином (бездіяльність).
Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав або оспорюваний прав і охоронюваних законом інтересів встановлено статтею 1 Господарського процесуального кодексу.
Отже, звернення відповідача з позовними вимогами до суду для захисту своїх прав, навіть у тому випадку, якщо у подальшому судом відмовлено у задоволенні заявлених вимог, не є протиправною поведінкою та не порушує будь-які правові норми.
До того ж, стягнута господарським судом сума збитків в розмірі 406,36 грн., зазначена в резолютивній частині рішення, не узгоджується з сумою задоволених позовних вимог згідно з мотивувальною частиною цього рішення. Стягнення збитків при відсутності розрахунку суду у мотивувальній частині рішення не дає можливості для визначення складових частин цієї суми, відсутні мотиви та нормативно-правове обґрунтування їх стягнення.
Наряду з цим, необхідно також зазначити, що відмовивши позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 3690,00 грн., суд першої інстанції, в порушення процесуальних норм, в мотивувальній частині рішення не надав належної правової оцінки доказам, представленим позивачем в цій частині, та не обгрунтував відмову в позові.
Слід зауважити, що стягнення моральної шкоди не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів), оскільки відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки (статті 203 та 204 Цивільного кодексу УРСР), тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, як безпідставні.
Що стосується прийнятого рішення в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог, судова колегія виходить з того, що висновки суду першої інстанції в цій частині є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та об'єктивному розгляді обставин справи.
Відтак, зазначені обставини вказують на те, що господарський суд першої інстанції не з'ясував всі фактичні обставини справи, не надав належної юридичної оцінки представленим сторонами доказам, отже, судове рішення у справі не можна вважати обґрунтованим та законним.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый", залишення без задоволення апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, та скасування постановленого у справі рішення з прийняттям нового про відмову у позові.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый" задовольнити.
3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26.10.2006 у справі № 20-11/183 скасувати.
4. Прийняти нове рішення.
В задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Приветливый" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - відмовити.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Н.П. Горошко
Г.К. Прокопанич