ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2014 Справа № 901/487/14
За позовом Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго», м. Севастополь, Автономна Республіка Крим
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим
про стягнення заборгованості
Суддя Янюк О.С.
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 05.02.3014 Публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (далі - позивач, ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» (далі -відповідач, ТОВ Фірма «Консоль ЛТД») з вимогою про стягнення з останнього заборгованості за договором у розмірі 1 411,84грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 827,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525-526, 610-611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ст.ст. 193, 275-277 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.26 Закону України «Про електроенергетику» та зазначає, що відповідачем порушені умови договору на поставку електроенергії від 14.12.2004 №1489 в частині оплати вартості перевищення договірної величини енергоспоживання.
Ухвалою суду від 07.02.2014 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 11.03.2014.
Сторони явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно (а.с. 34-35,59-62, 72), про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань від них на адресу суду не надходило.
Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.
До того ж, явка обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
14.12.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (реорганізовано у ПАТ «ЕК «Севастопольенерго», Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 1489 (далі - Договір, а.с. 9-17), відповідно до розділу 1 якого Постачальник поставляє електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику вартість придбаної електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов даного Договору та додатків до нього.
Пунктом 10.1 Договору встановлено, що він набирає законної сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2004. Дія Договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання чи зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору (п.10.4 Договору). Доказів щодо припинення дії даного Договору сторонами суду надано не було, а тому останній на час розгляду даного спору є чинним (пролонгованим).
Згідно з Додатком №1 до Договору, серед об'єктів електроспоживання є, зокрема, об'єкт, розташований на вул. Дибенко (ТП 40) (а.с.18).
Відповідно до п.2.2.2 Договору споживач зобов'язався додержуватися режимів споживання електроенергії у відповідності до розділу 5 Договору, яким передбачено встановлення договірних величин споживання електроенергії та потужності, а також щомісячно у встановлений Договором строк надавати постачальнику звіт про об'єми поставленої електроенергії за розрахунковий період (п. 2.2.3 Договору).
Розділом 3 Договору визначені права сторін. Так, постачальник має право встановлювати величини споживання електроенергії та потужності відповідно до розділу 5 даного Договору (п.3.1.3 Договору). В свою чергу, споживач має право на корегування об'ємів споживання електроенергії, визначеної розділом 5 даного Договору (п.3.2.1 Договору).
Розділом 5 Договору визначений порядок встановлення договірних величин споживання електричної енергії та потужності.
Відповідно до п. 8.1 Договору з урахуванням Додаткової угоди про зміну розрахунку за Договором від 07.07.2005 (а.с.23) розрахунковим вважається період з 15 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються на поточний рахунок зі спеціальним режимом користування.
Споживач щомісячно 15 числа надає постачальнику звіт про об'єми поставленої електроенергії за розрахунковий період, за формою, передбаченої Додатком 6 «Звіт про об'єми поставки електроенергії за розрахунковий період». У випадку, якщо дата надання звіту випадає на вихідний або святковий день, звіт надається протягом першого робочого дня після встановленої дати. Якщо Постачальник не отримав у вказаний строк дані про об'єми спожитої Споживачем електричної енергії, визначення об'єму спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим об'ємом споживання за попередній розрахунковий період (п.8.3 Договору з урахуванням Додаткової угоди про зміну розрахунку за Договором від 07.07.2005).
Відповідно до п. 8.5 Договору згідно з фактичним об'ємом споживання електроенергії постачальник визначає величину необхідної доплати у випадку перевищення фактичного об'єму понад заявленого та виписує споживачу рахунок для проведення остаточного розрахунку.
Пунктом 1 Додаткової угоди від 15.08.2005 до Договору сторони погодили зміни до п.4.2.2 Договору, виклавши його у наступній редакції: «за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, встановлених згідно розділу 5 Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитої та договірною величинами» (а.с. 22).
За даними Акту про використання електричної енергії станом на 15.02.2013 (а.с.20) Постачальником (позивачем) виявлено перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 8 860кВт/год. (28 360 - 19 500 = 8 860кВт/год). Величина дозволеної потужності для споживача по місяцях 2013 року, зокрема, за об'єктом, який знаходиться на вул. Дибенко (ТП 480), визначена на рівні 19 500кВт/год (відповідно до Додатку №1 до Договору, а.с.18). Таким чином, перевищення договірної величини склало 8 860кВт/год. Виходячи з цього, на підставі п.5.2 Договору, споживачу нарахована плата за перевитрати ліміту активного споживання у розмірі 8 471,05грн грн (8860кВт/год*0,956100 (середньодобовий тариф) (а.с.21).
У зв'язку з наведеним споживачу був надісланий рахунок від 15.02.2013 №124340 щодо сплати за перевищення договірної величини споживання електроенергії на суму 8 471,05грн (а.с.19). Рахунок був отриманий споживачем, про що свідчить відповідна відмітка у журналі видачі рахунків (а.с.24).
Разом з цим, вказаний рахунок був сплачений відповідачем лише частково у розмірі 7 059,21грн, що підтверджується відповідною банківської випискою АТ «КБ «Союз» за рахунком позивача №26005200101413 (а.с.25). Наведене і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу. Правовідносини з постачання електроенергії регулюються ЦК України, ГК України, Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР (далі - Закон), Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 (далі - Порядок), Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Згідно зі ст. 26 Закону та п.1.3, п.5.1 Правил, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Пунктом 4.4 Правил передбачено право споживача протягом розрахункового періоду на звернення до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.
Будь-яких доказів у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України у підтвердження коригування (збільшення) договірних величин на підставі п. 4.4 Правил на спірний період сторонами суду не надано.
Відповідно до п. 6.14 Правил перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на підставі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку або акта прийняття-передавання електричної енергії.
Судом встановлено, що за даними Акту про використання електричної енергії станом на 15.02.2013 Постачальником (позивачем) виявлено перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 8 860кВт/год. Вказаний Акт підписаний обома сторонами Договору без зауважень (а.с.20) .
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати електричної енергії за Договором виконав не в повному обсязі, доказів протилежного суду не надав. З огляду на те, що своєчасне внесення платежів за Договором є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 1 411,84грн за перевищення договірної величини споживання електричної енергії є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі ст. 49 ГПК України витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 827,00грн покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115-116 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» на користь Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» грошові кошти за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1 411,84грн (одна тисяча чотириста одинадцять гривень вісімдесят чотири копійки).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» на користь Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00грн (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.03.2014.
Суддя О.С. Янюк