Справа № 427/5630/13-ц
Провадження № 2/427/84/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.03.2014 року
Свердловський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Маркової Т.Г.,
При секретарі: Гойдіній Я.О.,
За участю адвоката: ОСОБА_1,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свердловська, Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення зайве виплачених коштів,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом в обґрунтування якого зазначає, що 05.02.2013 року рішенням Свердловського міського суду Луганської області суду між ним та відповідачкою було розірвано шлюб. Від шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. У період проживання у зареєстрованому шлюбі позивачем та відповідачкою було придбане майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_2, який належить їм на праві приватної власності у рівних частках на підставі рішення № 13/60-2008 року Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Правосуддя».Також подружжям було придбано автомобіль LIFAN 520, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за позивачем ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу позивач з відповідачкою домовилися поділити спільно нажите майно у добровільному порядку, та він сплатив їй 75 000 грн. у рахунок компенсації вартості належних їй ? частки житлового будинку АДРЕСА_2 та ? частки автомобіля LIFAN 520, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, по що вона власноруч написала заяву, яка була нотаріально посвідчена 16.02.2013 року приватним нотаріусом Свердловського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Також відповідачка забрала належну їй частину спільно нажитого майна, а саме предмети домашньої обстановки та побуту і зобов'язалася вчинити усі дії щодо документального переоформлення права власності на майно. Починаючи з квітня 2013 року, позивач неодноразово звертався до відповідачки щодо переоформлення права власності на спільно придбане майно на його ім'я, але відповідачка відмовлялась це робити. Відповідно до звіту по оцінці майна від 02.04.2013 року, ринкова вартість спірного будинку становить 37 072 грн., 30 коп., тобто вартість належної відповідачці ? частки становить 18 536 грн. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по оцінці транспортного засобу, складеного 05.07.2013 року, ринкова вартість спірного автомобіля складає 44 396 грн., тобто вартість належної відповідачці ? його частки становить 22 198 грн. Таким чином, відповідачці належить майно на суму 40 734 грн., у зв'язку з цим позивач просить суд постановити рішення, яким поділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя у такий спосіб: йому виділити в натурі вищевказане майно та визнати за ним право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_2, житловою площею 38,9 кв. м., загальною площею 111,6 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: сараєм Є, сараєм З, сараєм К, вбиральнею Л, навісом М, огорожею № 1,2,4, водопроводом № 3, замощенням І, ІІ, та автомобіль LIFAN 520, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та стягнути - відповідачки на його користь зайво переплачені 34 266 грн. та судовий збір у розмірі 750 грн.
Позивач та його представник - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, неодноразово уточнюючи їх. Остаточно позивач відмовився від позову в частині розподілу спільного майна подружжя, та на підставі ст.ст. 60, 70, 71 СК України, ст. 365, 376, 1166 ЦК України просить стягнути з відповідачки на його користь сплачені ним 75 000 гр., як на відшкодування шкоди.
Відповідачка та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, вказавши, що 75 000 гр. вона отримала від позивача на придбання собі та їх спільній донці житла в рахунок компенсації її частки у спірних будинку та автомобілю, на що вона їх і витратила, тому повернути йому їх вона не має матеріальної можливості. Вона не заперечувала та не заперечує на цей час укласти необхідні нотаріальні документи щодо відмови від своєї частки в спірному майні, але це зробити не є можливим з вини позивача через наявність самовільних будівель, які він не бажає узаконювати. Зі здійсненими оцінками будинку та автомобіля вона не згода та вважає що вони значно занижені, до того ж їх оцінка відбувалася без її участі. Вони добровільно визначали вартість спірного майна, та її частки в ньому в розмірі 75 000 гр. і він на той час був з цим згоден. І будинок і автомобіль знаходяться в користуванні позивача та його нової дружини, тому в разі стягнення з неї сплаченої ним суми, буде порушене її право. У зв'язку з цим просить суд постановити рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Як убачається з позовної заяви та наданих позивачем пояснень у суді, він, не зважаючи на те, що відмовився від позову в частині розподілу спільного майна подружжя, і відмова ця прийнята судом, просить розглянути справу на підставі ст.ст. 60, 70, 71 СК України, які регулюють майнові правовідносини подружжя відносно майна, набутого в період шлюбу. Крім того, просить стягнути сплачену ним суму на підставі ст. 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
Відповідно до ст. 60, 70, 71 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Свердловського міського суду Луганської області суду від 05.02.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано шлюб, у якому вони перебували з 14.12.2002 року (а.с.6). Від шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. У період проживання у зареєстрованому шлюбі позивачем та відповідачкою було придбане майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_2, який належить на праві власності позивачу та відповідачці у рівних часках на підставі рішення суду № 13/60-2008 року Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Правосуддя» (а.с.8-9,10) та автомобіль LIFAN 520, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований на праві власності за позивачем ОСОБА_2 (а.с.7). Після розірвання шлюб, позивач з відповідачкою домовилися поділити спільно нажите майно у добровільному порядку, в зв'язку з чим він сплатив їй 75 000 гр. для самостійного вирішення питання щодо придбання окремого житла, у рахунок компенсації вартості належних їй ? частки житлового будинку АДРЕСА_2 та ? частки автомобіля LIFAN 520, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. При цьому вона зобов'язалася негайно на вимогу та за рахунок ОСОБА_2 вчинити усі необхідні дії щодо документального перероформле6ння права власності на зазначені вище об'єкти на ім'я ОСОБА_2 або на іншу визначену ним особу. Зазначені обставини були підтверджені нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3 (а.с.16).
Відповідно до звіту по оцінці майна від 02.04.2013 року ринкова вартість будинку АДРЕСА_2 становить 37072 грн., 30 коп.(а.с.29-39).Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по оцінці транспортного засобу № 08/13/РС, складеного 05.07.2013 року, ринкова вартість автомобіля LIFAN 520, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 44396 грн.(а.с.17-23). Зазначені висновки спеціалістів були здійснені за замовленням позивача та без участі відповідачки.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами, що між ними була домовленість про добровільний поділ спірного майна, як сумісно нажитого подружжям. Саме в рахунок ? його частки, що належить відповідачці, позивачем було сплачено 75 000 гр. з метою самостійного придбання нею окремого житла, на що вона їх і використала. В зв'язку з чим суд приходить до висновку, що питання щодо повернення 75 000 гр. можуть вирішуватись при розгляді позову про розподіл спірного майна, до речі, на підставі ст.ст. 60, 70, 71 СК України позивач і просить стягнути зазначену суму, відмовившись при цьому від позову в частині розподілу майна.
Крім того, позивач також наполягає на стягненні з відповідачки вказаної суми на підставі ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому позивач не зазначає та не надає відповідних доказів в чому полягала шкода, заподіяна йому відповідачкою, якими протиправними діями вона йому заподіяна та яким є причинно-слідчий зв'язок між протиправними діями відповідачки та цією шкодою.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 75 000 гр.
Оскільки, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягнення судового збору є похідними від задоволення позову, то і у цій частині позову також слід відмовити.
На підставі ст.ст. 60, 70, 71 СК України, ст. 1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення зайве виплачених коштів відмовити за необґрунтованістю.
Мотивована частина рішення буде виготовлена 9 березня 2014 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд протягом 10 днів з моменту його оголошення.
Рішення набуває чинності, якщо протягом вказаного часу від сторін не надійде апеляційна скарга на нього.
Суддя Т.Г.Маркова.