Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Оніпко О.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю представників позивача та апелянта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Рівненського міського суду від 27 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград", Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" і Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний житловий комплекс", про визнання майнових прав на квартиру та визнання частково недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и л а :

25 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград", АКБ "Трансбанк" і ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "Рівненський молодіжний житловий комплекс", про визнання майнових прав на квартиру та визнання частково недійсним договору іпотеки.

Рішенням Рівненського міського суду від 27 грудня 2013 року позов задоволено.

За ОСОБА_1 визнано 100 % майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1

З 15 квітня 2008 року припинено управління майном управителя АКБ «Трансбанк» на підставі договору № 89/1-ФФБ від 15 квітня 2008 року та Свідоцтва № 89/1-ФФБ до нього в частині однокімнатної квартири АДРЕСА_1 за ініціативою довірителя ТОВ «ІБК «Сібінвестград».

Визнано недійсним договір іпотеки від 11 лютого 2008 року, укладений між АКБ «Трансбанк» (іпотекодержатель) і ТОВ «ІБК «Сібінвестград» (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрований у реєстрі за № 77, про передачу в іпотеку майнових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1

Визнано недійсним договір відступлення від 22 червня 2009 року, укладений між АКБ «Трансбанк» і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», за договором іпотеки від 11 лютого 2008 року, який був укладений між АКБ «Трансбанк» і ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград», в частині, що передбачає відступлення предмета іпотеки - майнових прав на квартиру АДРЕСА_1

Скасовано заборону відчуження однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка була накладена у зв'язку з посвідченням договору іпотеки, який був укладений між АКБ «Трансбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «ІБК «Сібінвестград» (іпотекодавець) і посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

З державного реєстру іпотек виключено запис про передачу в іпотеку як об'єкта обтяження квартири АДРЕСА_1, який був унесений у Державний реєстр іпотек реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_2, в якому на підставі договору іпотеки від 11 лютого 2008 року, запис 1, іпотекодержателем зазначено АКБ «Трансбанк».

З державного реєстру іпотек виключено запис про передачу в іпотеку як об'єкта обтяження квартири АДРЕСА_1, який був унесений у Державний реєстр іпотек реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_3, в якому на підставі договору відступлення від 22 червня 2009 року, реєстраційний номер 1998, іпотекодержателем зазначено ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» посилалося на те, що 11 лютого 2008 року між АКБ «Трасбанк» і ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «СібінвестГрад» був укладений кредитний договір № 2202, відповідно до якого АКБ «Трансбанк» надало ТОВ «ІБК «Сібінвестград» кредитні кошти у розмірі 179305,46 грн. Цей кредитний договір був забезпечений іпотекою майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1

15 квітня 2008 року на підставі договору про відступлення права вимоги ТОВ «ІБК «Сібінвестград» відступило на користь позивача ОСОБА_1 право вимоги за договором № 80/1-ФФБ про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» від 11 лютого 2008 року.

8 травня 2009 року між АТ «Укрексімбанк» і АКБ «Трансбанк» було укладено договір, відповідно до якого АКБ «Трансбанк» відступив на користь АТ «Укрексімбанк» право вимоги за кредитним договором № 2202 від 11 лютого 2008 року.

У зв'язку з цим 22 червня 2009 року АКБ «Трансбанк» і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» уклали також договір відступлення, відповідно до якого АКБ «Трансбанк» відступив на користь АТ «Укрексімбанк» усі вимоги за договором іпотеки від 11 лютого 2008 року.

Місцевий суд не взяв до уваги, що договір іпотеки майнових прав на спірну квартиру між АКБ «Трасбанк» і ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «СібінвестГрад» був укладений 11 лютого 2008 року, а договори про відступлення права вимоги та участь у фонді фінансування будівництва виду «А» із ОСОБА_1 були укладені лише 15 квітня 2008 року. Таким чином, на час укладення між ТОВ «ІБК «Сібінвестград» і позивачем договорів про відступлення права вимоги та участь у фонді фінансування будівництва виду «А» майнові права на квартиру АДРЕСА_1, вже були обтяжені іпотекою.

Також судом не було враховано того, що на підставі договору відступлення від 22 червня 2009 року АКБ «Трансбанк» відступив на користь АТ «Укрексімбанк» не майнові права на квартиру, а всі права вимоги за договором іпотеки, тобто право іпотеки на майнові права на квартиру.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку», і, навпаки, не застосував положень ст. 6, ч. 1 ст. 576, ст. 627 ЦК України та ч. 1 ст. 1 і ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

18 листопада 2013 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог без урахування вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України.

Покликаючись на ці обставини, відповідач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач рішення місцевого суду вважав законним та обґрунтованим і просив апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковому скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що після сплати вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, позивач став власником 100 % майнових прав на цю однокімнатну квартиру і своєї згоди на передачу майнових прав на цю квартиру в іпотеку нікому не давав. Тому після цього АКБ «Трансбанк» не вправі був передавати майнові права на спірне житлове приміщення ПАТ «Укрексімбанк». Договір іпотеки від 11 лютого 2008 року, який був укладений між АКБ «Трансбанк» як іпотекодержателем і ТОВ «ІБК «Сібінвестград» як іпотекодавцем, про передачу в іпотеку майнових прав на спірну квартиру № 22 не відповідає вимогам ст.ст. 1 та 5 Закону України «Про іпотеку».

Проте погодитися повністю з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Апеляційний суд вважає, що місцевий суд законно й обґрунтовано визнав за ОСОБА_1 100 % майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, навівши з цього приводу відповідні обґрунтування, яких не спростовують доводи поданої апеляційної скарги.

Разом з тим, у решті колегія суддів висновки суду першої інстанції рахує необґрунтованими, виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 3 жовтня 2007 року між АКБ «Трансбанк» як Управителем фонду фінансування будівництва виду «А» та ТОВ "Рівненський молодіжний житловий комплекс" як забудовником був укладений генеральний договір № 1, за яким АКБ «Трансбанк» зобов'язалося створити ФФБ та замовити забудовнику збудувати згідно затвердженого проекту об'єкт будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 проектно-кошторисною вартістю 30 103 213 грн. із запланованим згідно попереднього обсягу замовлення розміром ФФБ у сумі 32 143 250 грн., ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям ФФБ у встановлені строки та на умовах, визначених цим договором та правилами ФФБ, а забудовник зобов'язався збудувати, ввести в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям ФФБ у встановлені строки і на умовах, визначених цим договором та правилами ФФБ (а. с. 129-130).

11 лютого 2008 року між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» було укладено кредитний договір № 2202, відповідно до якого банк надав цьому ТОВ кредит у розмірі 179305,46 грн. під 20 % річних з кінцевим терміном повернення 10 лютого 2009 року (а. с. 67-73).

В цей же день між АКБ «Трансбанк» і ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 2202 укладено договір іпотеки, за яким ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» передало банку в іпотеку майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 74-78).

Факт перебування майнових прав на спірну квартиру в іпотеці АКБ «Трансбанк» не завадив останньому 15 квітня 2008 року укласти з ОСОБА_1 договір № 89/1-ФФБ про участь позивача у фонді фінансування будівництва виду «А», а саме: будинку АДРЕСА_1 (а. с. 6-10), а ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» у цей же день, тобто 15 квітня 2008 року, укласти з ОСОБА_1 договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» відступило, а позивач набув у повному обсязі право вимоги, що належало ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» за договором № 80/1-ФФБ про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» від 11 лютого 2008 року на вул. Гагаріна у м. Рівному, який був укладений між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» та АКБ «Трансбанк» (а. с. 11-13).

Тоді ж, 15 квітня 2008 року, між АКБ «Трансбанк» як управителем, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» як первісним довірителем і ОСОБА_1 як новим довірителем був укладений договір № 1 про заміну сторони у зобов'язанні, згідно з яким ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» передало, а позивач набув у повному обсязі права та обов'язки ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград», що випливають з договору № 80/1-ФФБ про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 11 лютого 2008 року, укладеного між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» та АКБ «Трансбанк», в результаті чого позивач став стороною («довірителем») за основним договором (а. с. 15).

Відповідно до виданого управителем (АКБ «Трансбанк») 16 квітня 2008 року свідоцтва № 89/1-ФФБ про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» житлового будинку АДРЕСА_1 за позивачем ОСОБА_1 після сплати ним акційної вартості об'єкта інвестування було закріплено сам об'єкт інвестування - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на 4-му поверсі площею 43,37 кв. м загальною вартістю 261 000 грн., майнові права на яку з 11 лютого 2008 року ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» були передані в іпотеку АКБ «Трансбанк» (а. с. 14).

Наведені вище обставини свідчать про узгодженість дій АКБ «Трансбанк» як іпотекодержателя та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» як іпотекодавця стосовно позивача ОСОБА_1 (ст. 9 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, позивач, сплативши акційну вартість майнових прав на спірну квартиру АДРЕСА_1, набув майнові права на це приміщення вже після того, як вони (майнові права) були передані в іпотеку банку, у зв'язку з чим вже перебували під обтяженням.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як убачається з матеріалів справи, позивач не був стороною договору іпотеки від 11 лютого 2008 року, який з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 2202 від 11 лютого 2008 року уклали між собою АКБ «Трансбанк» і ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» щодо майнових прав на спірну однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а тому, на думку апеляційного суду, відсутні підстави вважати, що на момент його укладення якимось чином були порушені права позивача, що набув майнові права на цю квартиру пізніше.

Висновок суду першої інстанції про те, що майнові права на квартиру у незавершеному будівництвом будинку взагалі не могли бути предметом іпотеки, не відповідає положенням ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що була чинною у 2008 році) та ч. 1 ст. 576 ЦК України.

Помилковим є також і висновок суду першої інстанції про припинення іпотеки майнових прав на спірну квартиру за договором іпотеки від 11 лютого 2008 року внаслідок реалізації предмета іпотеки позивачу, оскільки такий висновок суду суперечить положенням абзацу 3 ст. 17 та розділу V Закону України «Про іпотеку».

Тому зважаючи на всі викладені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в місцевого суду не було підстав договір іпотеки від 11 лютого 2008 року, який був укладений між АКБ «Трансбанк» як іпотекодержателем і ТОВ «ІБК «Сібінвестград» як іпотекодавцем, про передачу в іпотеку майнових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, визнавати недійсним.

Вимоги позивача про припинення управління майном управителя АКБ «Трансбанк», про скасування заборони на відчуження спірної однокімнатної квартири та про виключення записів з державного реєстру іпотек, як такі, що є похідними від позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки від 11 лютого 2008 року недійсним, також задоволенню не підлягають.

Що ж стосується наступного відступлення у 2009 році АКБ «Трансбанк» на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» прав за іпотечним договором одночасно із відступленням права вимоги за основним зобов'язанням, то вони, на переконання колегії суддів, повністю відповідають вимогам ст. 24 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим підстав визнавати такі відступлення недійсними у справі немає.

Враховуючи наведене, рішення місцевого суду не в повній мірі відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, через що підлягає частковому скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 5, 9, 17, 23, 24 Закону України «Про іпотеку», ч. 1 ст. 576 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 27 грудня 2013 року в частині визнання договору іпотеки від 11 лютого 2008 року, який був укладений між АКБ «Трансбанк» і ТОВ «ІБК «Сібінвестград», недійсним, а також в частині задоволення позовних вимог про припинення управління майном управителя АКБ «Трансбанк», про скасування заборони на відчуження спірної однокімнатної квартири та про виключення записів з державного реєстру іпотек скасувати.

ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград", Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" і Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний житловий комплекс", відмовити.

В решті рішення Рівненського міського суду від 27 грудня 2013 року (в частині визнання за позивачем ОСОБА_1 майнових прав на спірну квартиру) залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: