ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 р. | № 46/468-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргало В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК –Харківське будівельне управління” |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду |
від | 03.04.2006р. |
у справі господарського суду | № 46/468-05 Харківської області |
за позовом | Підприємства по експлуатації житлового фонду Харківської облспоживспілки |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК –Харківське будівельне управління” |
про | стягнення 56 595, 57 грн., |
за участю представників
- позивача: | Прохорової О.М. (довіреність №Ю-З від 06.02.2006р.) |
- відповідача: | Плющенка А.П. (довіреність №151 від 05.04.2006р.), - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2006р. (суддя Ільїн О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Афанасьєва В.В., суддів Бухана А.І., Шевель О.В.) позов задоволено. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК –Харківське будівельне управління” на користь Підприємства по експлуатації житлового фонду Харківської облспоживспілки 56 595, 57 грн. заборгованості, 566 грн. витрат пов’язаних зі сплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 8 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 202, п. 1 ст. 509, ст.ст. 547, 599, ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України, ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Заслухавши представників сторін, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених в них фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі п. 1 укладеної додаткової угоди №3 від 17.06.2005р. до договору №16 від 19.03.2003р. відповідач прийняв на себе зобов’язання по погашенню суми заборгованості –331 791 грн. перед позивачем шляхом перерахування цієї суми поетапно на поточний рахунок позивача. Перший платіж повинен був бути перерахований не пізніше 28.06.2005р. в сумі 55 000 грн., наступний платіж – не пізніше 05.07.2005р. в сумі 60 000 грн., подальший платіж – не пізніше 10.07.2005р. в сумі 100 000 грн., останній платіж – не пізніше 15.07.2005р. в сумі 116 791 грн. Відповідач порушив зобов’язання, передбачене п. 1 додаткової угоди №3 від 17.07.2005р., прострочив його виконання, внаслідок чого відповідачу була нарахована неустойка з 28.06.2005р. по 12.08.2005р. виходячи із суми зобов’язання 331 791грн. за сорок шість днів прострочення –штраф у розмірі 1% суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню у кожному етапі за кожний день прострочення з урахуванням індексу інфляції –56 115, 59 грн., 3% річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції –479, 98 грн., а всього – 56 595, 57 грн.
Господарські суди попередніх інстанцій задовольняючи позов виходили з того, що згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України було належним чином обґрунтовано та доведено правомірність своїх позовних вимог, ні договір №16 від 19.03.2003р. ні додаткова угода до нього від 17.06.2005р. сторонами у справі не були розірвані та у встановленому законодавством порядку не були визнані недійсними або неукладеними.
Перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права за результатами перевірки у касаційному порядку встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою.
Згідно ст.538 ч.3 ЦК України 2003р. у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції дав належну правову оцінку акту від 07.10.2005р., на який в касаційній скарзі посилається особа, що її подала, застосувавши приписи ст.538 ч.3 ЦК України 2003р., а тому з цих підстав постанова суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає.
Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують, судові рішення постановлені відповідно до вимог закону і підстав для їх скасування не вбачається.
Суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.43, 47, 43, 101 ГПК України повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.
За вказаних обставин суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Між тим, суди в своїх рішеннях встановили що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума неустойки та 3% річних від простроченої суми на загальну суму 56595,57 грн.
Однак місцевий господарський суд в резолютивній частині рішення помилково визначив цю суму як заборгованість. Суд апеляційної інстанції на вказану обставину уваги не звернув.
Вказана описка підлягає виправленню у порядку, визначеному ст.89 ГПК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.05.2006р. було зупинено виконання рішення місцевого господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.
Враховуючи що перегляд судових рішень в порядку касації Вищим господарським судом України закінчено, вказані вимоги про зупинення виконання судового рішення втратили чинність.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК –Харківське будівельне управління” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. у справі №46/468-05 Господарського суду Харківської області, залишити без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало