ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.12.2006  року                                                            Справа № 13/384

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Медуниці О.Є.

суддів                                                  Баннової Т.М.

Бойченка К.І.

Секретар судового засідання:          Сідорова О.А.

за участю представників сторін:

від позивача           Горєв Д.А., представник за довіреністю

№01/12 від 01.12.06;

від відповідача          Єгурнов О.В., юрисконсульт 2 категорії

юридичного відділу, довіреність №85

від 01.12.06;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу          Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області

на рішення

господарського суду          Луганської області

від          16.10.06

по справі          №13/384 (суддя Яресько Б.В.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромтехсервіс”, м. Маріуполь Донецької області                                        

до відповідача          Державного підприємства „Попаснянський          вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області

про          стягнення 174707 грн. 09 коп.

          Дана справа розглядалась у судовому засіданні 07.12.06, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у цьому судовому засіданні було оголошено перерву до 11 годин 30 хвилин 14.12.06.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.10.06 у справі №13/384 (суддя – Яресько Б.В.) позов задоволено, стягнуто з державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромтехсервіс” інфляційні витрати в сумі 135286 грн. 41 коп. та 3 % річних від суми боргу в сумі 39420 грн. 68 коп., державне мито у сумі 1748 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Мотивоване дане рішення обґрунтованістю позовних вимог, вимогами ст.ст.525, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач – державне підприємство „Попаснянський вагоноремонтний завод”, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 01.11.06 №466-ю, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 16.10.06 у даній справі скасувати та припинити провадження по даній справі.

В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме п.2 ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст.614, 617, п.п.2, 3 ст.623 Цивільного кодексу України, ст.86 Закону України „Про виконавче провадження” та ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Агропромтехсервіс”, відзивом від 13.12.06 б/н з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розпорядженням від 09.11.06 голови Луганського апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод” від 01.11.06 на рішення господарського суду Луганської області від 16.10.06 по справі №13/384 призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Баннова Т.М., Бойченко К.І. – судді.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія вважає, що доводи відповідача наведені в апеляційній скарзі не є обґрунтованими, враховуючи наступне.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.06.03 по справі №8/50 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Азовмашсервіс” до державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод”; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію у сумі 674275 грн. 00 коп., пені в сумі 6401сгрн. 18 коп., держмита 1700 коп. 00 коп.,  витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. (а.с.13).

Дане рішення місцевого господарського суду набрало законної сили.

На примусове стягнення боргу позивачу виданий судом наказ №8/50 від 15.03.04.

Постановою від 18.03.04 державним виконавцем Попаснянського відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу №8/50 від 15.03.04 та надано боржнику строк для добровільного виконання наказу (а.с.31).

28.05.04 зазначене виконавче провадження було передано на виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Луганського обласного управління юстиції (див. лист від 22.08.06 №9-9-1966 – а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена заборгованість була сплачена відповідачем як добровільно, так і була стягнута на підставі наказу № 8/50 примусово органом виконання судового рішення.

21.06.06 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Луганської області була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження за наказом №8/50 у зв’язку із повним виконанням рішення (а.с.32).

Матеріали справи свідчать, що при зверненні до суду із позовом у справі №8/50 позивач не пред’являв до стягнення інфляційні нарахування.

17.07.06 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Агропромтехсервіс”, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 135 286 грн. 41 коп., та 3 % річних від суми боргу в сумі 39 420 грн. 68 коп. за період з 01.12.03 по 01.06.06.  

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 135 286 грн. 41 коп. – інфляційні нарахування та суми 39 420 грн. 68 коп. – 3% річних від суми боргу посилався на вимоги ст.ст. 525, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, та зазначив, що посилання відповідача на відсутність його вини в неналежному виконанні наказу №8/50 органом виконання судового рішення є безпідставними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості добровільно сплатити борг в повному обсязі своєчасно.

Судова колегія враховує наступне.          

Період, за який позивач нараховує інфляційні витрати та 3 % річних охоплює строк, як до прийняття рішення господарського суду Луганської області від 05.06.03 по справі №8/50 про стягнення основного боргу, так і після цього, і закінчується датою останнього платежу на погашення боргу (за виконавчим провадженням).

Зобов’язання між сторонами виникли в результаті укладення договору №302 від 23.09.03 щодо поставки позивачем відповідачу колісних пар (далі - договір).

Згідно п.7.2 договору оплата поставленого товару проводиться протягом 15 днів з дня його отримання, тобто з 11.11.03 - дня підписання акту прийому – передачі товару (див. рішення господарського суду Луганської області від 05.06.03 по справі №8/50 – а.с.13).

Закон вимагає виконувати зобов’язання належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, в тому числі у встановлений договором строк (ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України).

Глава 50 Цивільного кодексу України регулює підстави припинення зобов’язання. Такими підставами, в тому числі є його виконання проведене належним чином.

Отже, у відносинах, що склалися між сторонами, зобов’язання є припиненим тільки у разі його належного виконання відповідачем (ст.599 Цивільного кодексу України).   

Прийняття судом рішення про стягнення боргу не припиняє зобов’язання.

Згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми (аналогічні положення містяться в ст.214 Цивільного кодексу УРСР в редакції закону України №1136-XIV від 08.10.99).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань і трьох відсотків річних за період з 01.12.03 по 31.06.06 є правомірними.

На вимогу Луганського апеляційного господарського суду позивач надав розгорнутий розрахунок своїх позовних вимог (із зазначенням суми боргу щомісячно) (див. додаток до листа від 13.12.06 б/н). Даний розрахунок є вірним, підтверджує обґрунтованість розміру вимог визначених за розрахунком доданим до позову.

Разом із тим відповідач не виконав вимог суду, як першої інстанції за ухвалами від 10.08.06, від 23.08.06, так і апеляційної, витребуваний контррозрахунок не представив. Обґрунтованих заперечень до розрахунку позивача не надав.

Доводи скаржника стосовно того, що раніше позивачем не заявлялися збитки, що поставлені колеса є такими що були у вжитку, що він належить до підприємств, які мають стратегічне значення – є нормативно неспроможними, такими, що ніяк не спростовують правомірність застосування судом ст.625 Цивільного кодексу України (ст.214 Цивільного кодексу УРСР).

Судова колегія також вважає необґрунтованими посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції ст.ст.614, 617 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає, що вина, як підстава відповідальності в нього відсутня і тому він повинен бути звільнений від відповідальності, оскільки порушення зобов’язання сталося внаслідок випадку.

Таким випадком скаржник вважає дії виконавчої служби, яка не реалізовувала майно і не перераховувала грошові кошти стягувачу.

Такі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки боржник мав право добровільної сплати суми за рішенням суду, не чекаючи виконання його державною виконавчою службою.

Отже, доводи відповідача за апеляційною скаргою стосовно того, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставин справи не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією, оскільки суд першої інстанції врахував ті обставини і докази, що мають значення для справи.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України ухвала місцевого господарського суду Луганської області від 16.10.06 по справі №13/384 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника - державне підприємство „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод” від 01.11.06 №466-ю на рішення господарського суду Луганської області від 16.10.06 у справі №13/384 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.10.06 у справі №13/384 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий                                                                      О.Є.Медуниця

Суддя                                                                                Т.М. Баннова

Суддя                                                                                К.І. Бойченко