№ справи:2/124/380/14 Головуючий суду першої інстанції:Заболотна Н.М.
№ провадження:22-ц/190/1616/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Хмарук Н.С.
суддів:Сінані О.М., Рошка М.В.,
при секретарі:Таранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Прокурора Центрального району м.Сімферополя в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, треті особи - Сімферопольська міська рада в особі Служби у справах дітей, Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро», Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м.Сімферополя, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ», КРП Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Сімферопольського міського управління юстиції про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування витягу, визнання недійсним договору дарування квартири, витребування майна,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ»
на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 січня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 січня 2014 року позовна заява Прокурора Центрального району м.Сімферополя в інтересах ОСОБА_6 задоволена частково. Визнано недійсним та скасовано розпорядження органу приватизації жилого фонду № 586 від 23.07.2003 року. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане Виконкомом Сімферопольської міської ради на ім'я ОСОБА_8. В задоволенні позовних вимог прокурора Центрального району м.Сімферополя в інтересах ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 №1176 від 05.09.2003 року, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, скасування витягу № 1396529 від 04.09.2003 року, витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь прокуратури Центрального району м.Сімферополя витрати на оголошення у засобах масової інформації в розмірі 1404 грн. Вирішено питання щодо судового збору.
Не погодившись із рішенням суду Публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Прокурора Центрального району м.Сімферополя в інтересах ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації жилого фонду №586 від 23.07.2003 року, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане Виконкомом Сімферопольської міської ради на ім'я ОСОБА_8 відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що прокурор в порушення вимог ч. 2 ст.45 ЦПК України не надав документи, підтверджуючі неможливість ОСОБА_6 самостійно здійснювати представництво своїх інтересів в суді. Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на пропуск строку позовної давності та ту обставину, що ОСОБА_6 ніколи не мав право користування спірною квартирою.
Відповідно до положень частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Тому, оскільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора Центрального району м.Сімферополя в інтересах ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції не оскаржено, законність і обґрунтованість рішення в цій частині не перевірялася апеляційним судом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову в частині визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації жилого фонду № 586 від 23.07.2003 року та свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 23.07.2003 року, видане Виконкомом Сімферопольської міської ради на ім'я ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира АДРЕСА_1 була збережена за неповнолітньою дитиною, однак її приватизація відбулася без врахування її права на користування квартирою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.12 т.1).
ОСОБА_8 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 20.07.1984 року по 03.10.2003 року та був її наймачем (а.с. 48 зв., 50, 126 т.1).
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 13.11.2002 року ОСОБА_8 та ОСОБА_11 позбавлені батьківських прав щодо ОСОБА_6. Неповнолітня дитина передана на піклування сектору охорони прав дитинства Сімферопольського міського відділу освіти. Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27.06.2003 року № 924 вирішено відділу громадянства, паспортної і імміграційної служби Центрального райвідділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим в установленому порядку оформити і зберегти за неповнолітнім ОСОБА_6 на період його перебування в державній інтернатній установі право користування жилим приміщенням за місцем проживання його батька за адресою: АДРЕСА_1, КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя забезпечити збереження жилого приміщення за вказаною адресою за тимчасово відсутньою дитиною на період її перебування в державній інтернатній установі, не проводити ніяких операцій із зазначеним житлом без узгодження з управлінням освіти міської ради. Контроль за виконанням п.2 цього рішення покладено на КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя і управління освіти міської ради. Зазначене рішення отримано КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя 17.09.2009 року (а.с.92,93 т.1).
23.07.2003 року ОСОБА_8 отримав на своє ім'я свідоцтво про право власності на спірну квартиру згідно з розпорядженням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 23.07.2003 року № 586 про передачу у власність квартир та 04.09.2003 року зареєстрував право власності.
Відповідно до договору дарування від 05.09.2003 року № 1176 ОСОБА_8 подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7 (а.с.15 т.1).
04.06.2007 року між ВАТ «МКБ», правонаступником якого є ПАТ «Піреус Банк МКБ», та ОСОБА_7 укладений договір поруки. 11.06.2007 року між ВАТ «МКБ» та ОСОБА_7 укладений іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_7 передав спірну квартиру в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_12 (а.с.53-58 т.1).
Колегія суддів не приймає до уваги довід апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_6 ніколи не мав права користування спірною квартирою у зв'язку з наступним.
Частиною 2 статті 17 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року передбачено, що місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п'ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.
Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 71 Житлового кодексу УРСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів,опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Судом першої інстанції були оглянуті матеріали цивільної справи№2-3520/02 за позовом прокурора Центрального району м. Сімферополя до ОСОБА_8 та ОСОБА_11 про позбавлення батьківських прав, зокрема, письмові пояснення, акти дослідження житлово-побутових умов, характеристики, з яких слідує, що ОСОБА_6 проживав разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час позбавлення батьківського піклування місцем проживання ОСОБА_6 була спірна квартира, де він проживав однією сім'єю разом із батьком , який був наймачем цієї квартири.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд, задовольняючи позовні вимоги частково, не звернув увагу на пропуск строку позовної давності, є необґрунтованими у зв'язку з наступним.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Факт порушення житлових прав неповнолітньої особи, позбавленої батьківського піклування, прокурором встановлено у 2011 році під час перевірки.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України апелянтом не надано належних допустимих доказів, які мали б спростувати встановлені обставини.
Тому суд першої інстанції, вірно застосувавши вищевказані правові приписи щодо визначення перебігу позовної давності з урахуванням дати, коли особа довідалася про порушення права, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для висновків щодо її спливу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 02.09.2013 року позов прокурора Центрального району м.Сімферополя в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7,, ОСОБА_8, Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, треті особи - Сімферопольська міська рада в особі Служби у справах дітей, Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро», Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м.Сімферополя, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ», КРП Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Сімферопольського міського управління юстиції про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування витягу, визнання недійсним договору дарування квартири, витребування майна залишено без розгляду (том 3, арк. справи 232).
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2013 року скасовано зазначену ухвалу, та встановлено, що звернення прокурора до суду з позовом і інтересах соціально-незахищеної особи - ОСОБА_6, який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, є виправданим та таким, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства (том 4 арк. справи 128-130). Вказана ухвала Апеляційного суду АР Крим набрала законної сили.
За таких обставин, довід апеляційної скарги про те, що прокурор в порушення вимог ч.2 ст.45 ЦПК України не надав документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів також не заслуговує на увагу.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 304, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» відхилити.
Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції
Судді:
Н.Хмарук О.Сінані М.Рошка