УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 2/123/1/2013Головуючий суду першої інстанції:Гуріна О.В.

№ провадження: 22-ц/190/1106/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. П.

12 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Руснак А.П.,

Суддів:Берзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,

При секретарі:Щегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, приватного підприємства «Рейн-ЛТД», треті особи Сімферопольська міська рада, Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополь АРК від 27 листопада 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є власницею 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, а відповідачка ОСОБА_7 є власницею іншої 1/2 частки вказаного будинку. Зазначений житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 1199,0 кв.м., яка у власність співвласників житлового будинку не передавалась. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополь АРК від 14 січня 2005 року домоволодіння поділено: їй та відповідачці на 1/2 частки будинку в літ. «А» виділені приміщення та визначено порядок користування земельною ділянкою. В березні 2005 року відповідачка знесла свою частку житлового будинку літ. «А» і всі надвірні будівлі, та побудувала на їхньому місці двоповерховий медичний центр «Авіцена» (літ. «З») а також знесла належну позивачці частину житлового будинку літ. «А» . Крім того, відповідачка захватила частину земельної ділянки позивачки шириною близько 1,0 м. та збудувала на ній несучу стіну літ. «З», вивела вхідні двері, вікна на земельну ділянку позивачки, встановила кондиціонери, вивела зливні труби та проклала каналізацію через земельну ділянку позивачки. 25 лютого 2005 року між відповідачкою та фірмою «Рейн» укладено договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1, який рішенням Київського районного суду м. Сімферополь АРК від 19 грудня 2007 року визнано дійсним, а на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 липня 2013 року ПП «Рейн-ЛТД» є власником нежитлових будівель медичного центру. З огляду на зазначене позивачка просила: зобов'язати ПП «Рейн-ЛТД» не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов'язати ПП «Рейн-ЛТД» відновити становище, яке існувало до порушення її прав, звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, шляхом знесення зведеної на вказаній земельній ділянці частини будівлі літ. «З», демонтажу каналізації, виведення зливних труб, закладення дверних і віконних отворів, демонтажу кондиціонерів та стягнення з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в солідарному порядку майнову шкоду в сумі 209 250 грн., моральну шкоду - 1 500 грн., судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополь АРК від 27 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.01.2005 року проведено поділ домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Позивачці на 1/2 частку в жилому будинку літер «А» виділено: жилу 1-1 площею 22,2 кв.м., жилу 1-2 площею 3,8 кв.м., жилу 1-3 площею 4,4 кв.м., в тамбурі літ «а»: 1-І кухню площею 14,7 кв.м., тамбур літ. «а1», всього вартістю 97 315 грн. Право спільної часткової власності припинено. Виділено у користування ОСОБА_7 земельну ділянку №1 площею 599,5 кв.м. з урахуванням площі, зайнятої під будівлями; у користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 599,5 кв.м. з урахуванням площі зайнятої під будівлями, відповідно до висновку експерта №724 від 13.12.2004 року, варіант №1 ( Додаток №4) ( а.с.14 16, том 1). Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 19 грудня 2007 року визнано дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 від 25.02.2005 року, укладений між фірмою «Рейн» та ОСОБА_7 Визнано за фірмою «Рейн» право власності на домоволодіння з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.19, 20, том 3). Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.07.2013 року ПП «Рейн-ЛТД» є власником нежитлових будівель-медичного центру, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с.2). Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 30.10.2013 року визнано недійсним та скасовано рішення 43-ї сесії Сімферопольської міської ради VІ скликання № 477 від 26.07.12 року в частині, що стосується передачі ПП «Рейн-ЛТД» земельної ділянки площею 0,0646 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі-медичного центру в оренду строком на 10 років; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 08.10.12 між Сімферопольською міською радою і ПП «Рейн-ЛТД», зареєстрований 10.12.12 управлінням Держкомзему у м. Сімферополі АР Крим в книзі записів реєстрації договорів оренди землі Київського району за №011010004000704 ( 67-69, том 3).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд виходив з того, що обставини на які посилалася позивачка в обґрунтування позову, а саме - вчинення відповідачами неправомірних дій зі знесення спірного об'єкту нерухомості, наслідком чого є заподіяння їй майнової та моральної шкоди та порушення її прав як землекористувача, не доведені об'єктивними та безспірними доказами.

З висновками суду судова колегія погоджується як такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимагаючи стягнення з відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 майнової шкоди в сумі 209 250 грн., яка дорівнює розміру вартості будівельних матеріалів і робіт, необхідних для відновлення об'єкту нерухомого майна - трикімнатної квартири площею 45,1 кв.м., позивачка стверджувала, що відповідачі самовільно знесли приміщення жилого будинку літер «А», тамбур літер «а», що були виділені їй у власність рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 14.01.2005 року.

Між тим, за результатом її звернення до правоохоронних органів винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.12.2008 року, зі змісту якої слідує, що в ході проведення перевірки за заявою ОСОБА_6 за фактом протиправних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заявниця від будь-яких пояснень відмовилась та звернулась до начальника Київського РВ СМУ з проханням її заяву не розглядати і подальшу перевірку не проводити. Після проведення додаткової перевірки за заявою ОСОБА_6 дільничним інспектором Київського РВ СМУ винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 356 КК України.

Допитані судом свідки, як за клопотання позивачки так і за клопотанням відповідача, не дали пояснень ким конкретно була знесена частина будинку, яка належала позивачці. При цьому, у суді апеляційної інстанції позивачкою не заперечувалося, що значну частину будівлі було знесено в процесі розпочатого її чоловіком, на місці зруйнованої квартири, будівництва приміщення перукарні.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Відшкодування шкоди в сенсі положень вищенаведених норм закону відбувається за умови, що дії винної особи були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

Позивачкою не доведено наявності вищезазначених умов.

При проведенні комплексної судової земельно-технічної експертизи (висновок № 902 від 06.09.2013 року) експерти дійшли висновку, що визначити, чи має місце накладення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, що виділена ОСОБА_6 на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.01.2005 року, та земельної ділянки, що передана у користування ПП «Рейн-ЛТД» згідно з договором оренди земельної ділянки від 08.10.2012 року №191-Ф, технічно не надається можливим, так як відсутні дані координат поворотних точок земельної ділянки, яка була виділена у користування ОСОБА_6 на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 14.01.2005 року. З цих же підстав технічно не надається можливим визначити, чи має місце фактичне користування приватним підприємством ПП «Рейн-ЛТД» земельною ділянкою, яка була виділена у користування ОСОБА_6 за рішенням суду. Також експертами встановлено, що площа земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_6 на дату огляду, складає 0,0598 га, що на 1,5 кв.м. менше площі земельної ділянки, що була виділена у користування ОСОБА_6 на підставі рішення суду. Лінійні розміри сторін земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_6, не співпадають з лінійними розмірами сторін земельної ділянки, яка була виділена у користування ОСОБА_6 на підставі рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено, і не заперечувалось сторонами, що межі земельних ділянок, які були виділені у користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 14.01.2005 року, у натурі (на місцевості) не встановлювались. Таким чином, технічна документація та координати поворотних точок земельних ділянок, які були виділені у користування ОСОБА_7 та ОСОБА_6, відсутні.

З огляду на викладене, саме вищезазначений висновок експертизи визнаний судом обґрунтованим, а висновку експертизи № 62 від 19.10.2012 про факт накладення меж земельних ділянок дана оцінка з огляду на те, що він зроблений на підставі даних, отриманих шляхом співставлення та накладення схематичних планів, що маються в матеріалах інвентаризації на період винесення рішення суду в 2005 році та плану, отриманого в результаті обмірів, що суперечить правилам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Деркомітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року.

Таким чином, судом не встановлений сам факт користування відповідачем ПП «Рейн-ЛТД» земельною ділянкою, що була виділена позивачці у користування за рішенням суду, а також порушень її прав як землекористувача.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши докази та надавши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Як таке, що ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, рішення, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України, має бути залишено без змін, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополь АРК від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк.

Судді: