ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2014 рокуСправа №827/3148/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді - Кравченко М.М.;
при секретарі - Коваль К.М.,
за участю:
позивач - ОСОБА_1;
представник позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 23.01.2014;
представник відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрацій (далі - СМДА) про визнання протиправною відмови СМДА у наданні згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 17,5912 га, що розташована у АДРЕСА_1, зобов'язання СМДА надати згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 17,5912 га, що розташована у АДРЕСА_1 та виділити у власність позивача земельної ділянки єдиним масивом із складу земель резервного фонду ЗАТ С. Перовської, площею 17,5912 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 у межах вартості належних позивачу 6 сертифікатів про право на земельну частку (пай).
Ухвалою від 18.12.2013 відкрито провадження у справі. Ухвалою від 18.12.2013 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Під час судового розгляду позивачем було надано клопотання про зміну позовних вимог. Відповідно до вказаного клопотання позивач просить суд: "визнати протиправною відмову Севастопольської міської державної адміністрації у наданні згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 17,5912 га, що розташована у АДРЕСА_1 та зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію надати згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 17,5912 га, що розташована у АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач та представник позивача наполягали на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, отже, суд не вбачає перешкод для розгляду справи у відсутність представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до СМДА із заявою про надання йому згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 17,5912 га, яка входить до складу земель резервного фонду ПАТ С. Перовської та розташована у АДРЕСА_1 (по значена на доданих до заяви графічних матеріалах як Земельна ділянка № 1). До клопотання позивачем було додано технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, а також щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до вказаних документів вартість належних позивачу сертифікатів про право на земельну частку (пай) дорівнює вартості даної земе льної ділянки. Вимога позивача обґрунтовувалась наявністю в нього права на земельні частки (паї), що посвідчене шістьма сертифікатами про право на земельну частку (пай), та посиланням на постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26.07.2007 у справі № 2-3-214.
Листом від 05.11.2013 № 0-1026/4 СМДА відмовила у задоволенні клопотання по зивача, у зв'язку з відсутністю передбачених законом повноважень для видання ро зпорядження про надання згоди на розробку проекту відведення вказаної земельної ділянки та про передання її у власність позивача, оскільки ці повноваження, на думку відповідача, належать Се вастопольській міській Раді. Вказує, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів трудящих УРСР «Про межі районів м. Севастополя» від 08.02.1977 № 3/93 та Гене рального плану м. Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради від 31.12.2005 № 4114, земельні ділянки в межах землекористування ПАТ С. Перовської належать до земель міста Севастополя, а тому розпоряджання ними є повноваженням Севастопольської міської Ради.
Так, позивачу належить право на виділення йому в натурі (передання у власність) земе льної ділянки зі складу земель резервного фонду Публічного акціонерного товариства С. Перовської, вартість якої дорівнює вартості належних йому сертифіка тів про право на земельну частку (пай). Обов'язок вчинення дій, пов'язаних з виділенням такої зе мельної ділянки в натурі (виділення земельної ділянки у власність позивача), несе відповідач.
Вищевикладене встановлено Постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26.07.2007 року у справі № 2-3-214, згідно якої позивачеві належить право на виділення в натурі (передання йому у власність) земельної ділянки № 5 зі складу земель резервного фонду ПАТ С. Перовської (на час вирішення справи - ЗАТ С. Перовської). Зазначена постанова мотивована тим, що позивачем в порядку спадкування набути сім сертифікатів на право земельну частку (пай), втім під час опрацювання проекту розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (па їв) не було враховано право позивача на виділення належної йому земе льної ділянки в натурі єдиним масивом.
Зазначеним судовим рішенням також встановлено, що в разі, якщо вартість земельної ділянки № 5, право на виділення якої в натурі визнане за позивачем, виявиться меншою, ніж вартість на лежних позивачеві земельних часток (паїв), позивач має право на виділення йому в натурі (пере дання йому у власність) іншої земельної ділянки, яка входить до складу земель резервного фонду ПАТ С. Перовської з числа земельних ділянок, відомості про які було надано суду Головним управлінням земельних ресурсів у м. Севастополі з відома ЗАТ С. Перовської.
Чинне на день винесення зазначеної постанови Нахімовського районного суду м. Севастопо ля законодавство передбачало, що повноваження щодо прийняття рішення про передання земель у власність фізичних та юридичних осіб встановлені ст. 122 Земельного кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК органи місцевого самоврядування наділені правом передавати у власність фізичних та юридичних осіб земельні ділянки зі складу земель комунальної власності.
Спірна земельна ділянка входить до земель резервного фонду ПАТ С. Перовської, які нале жить до земель державної власності, що підтверджується Розпорядженням Севастопольської місь кої державної адміністрації від 30.12.1996 р. № 2761-р., а також висновком Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 11.11.2008 № 693/08. Тому твердження відповідача про те, що повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належить Севастопольській мі ській раді, не відповідає чинному законодавству та обставинам справи.
Спеціальними нормами Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» повноваження щодо передачі земельних ділянок сіль ськогосподарського призначення у власність особам, що мають право на земельні частки (паї) на дано відповідним місцевим радам чи державним адміністраціям (частина перша ст. З Закону). При цьому норма частини другої ст. 3 названого Закону про те, що «сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення земельних ділянок у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів» не може тлумачитися відривно від наведе них вище положень ст. 122 Земельного кодексу України, яка розподіляє повноваження щодо розпоряджання земельними ділянками комунальної та державної власності між органами місцевого самоврядування та місце вими державними адміністраціями.
При вирішенні питання про наявність у відповідача обов'язку, про який йдеться, суд, приймаючи до уваги зазначену постанову, виходив з того, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому розпоряджання нею належить до повноважень місцевих органів виконавчої влади, а не органів місцевого самоврядування.
Постанова Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26.07.2007 року у справі № 2-3- 214 покладає вчинення дій, що є необхідними для реалізації прав позивача, про які йдеться, на ві дповідача. Вказана постанова переглядалась за апеляційними та касаційними скаргами, пода ними Прокуратурою м. Севастополя в інтересах відповідача та Публічним акціонерним товарист вом С. Перовської, залишена без змін та набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відпові дно до частини п'ятої ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 14 КАС судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Крім того, суд враховує те, що застосовані Нахімовським районним судом м. Севастополя при прийнятті постанови від 26.07.2007 року у справі № 2-3-214 правові но рми, не зазнали змін та є чинними. Що стосується ч. 4 ст. 122 ЗК, згідно якої повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної влас ності належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його тери торіальним органам, то вона до спірних правовідносин застосуванню не підлягає як така, що супе речить спеціальним нормам ст. 3 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земель них ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Суд також бере до уваги усталену практику застосування положень ст. 122 ЗК і Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», що склалася і відповідно до якої саме відповідач видає розпорядчі акти як про надання згоди на розробку проектів відводу земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв), так і про відведення таких земельних ділянок у власність. Про це свідчить також лист відповідача на адресу позивача від 27.12.2012 № о-1032/І, яким відповідач повідомив позивача про те, що вважає за можливе розглянути питання про надання у власність позивач спір ної земельної ділянки, втім без законної підстави ухилився від надання у встановленому порядку позивачеві згоди на розробку проекту її відведення шляхом видання розпорядження.
Порядок визначення меж населеного пункту (м. Сева стополя) визначено ст. 7, 173, 174 Земельного кодексу України, ст. 25, 26 Закону України «Про землеустрій». Сто совно меж міста Севастополя цей порядок не додержано і межі м. Севастополя не визначено.
Крім того, хоча право позивача на передання йому у власність спірної земельної ділянки, встановлене судовим рішенням, що набуло законної сили, підлягає врахуванню й та об ставина, що головою правління ПАТ С. Перовської, у користуванні якого на день вирішення спору перебуває земельна ділянка (ПАТ С. Перовської), 06 березня 2013 р. надано передбачену законом згоду на виділення спірної земельної ділянки позивачеві (лист № 127). Повноваження Голови пра вління ПАТ С. Перовської розпоряджатися майном товариства, в тому числі земельними ділянка ми, що перебувають у користуванні товариства, передбачене Статутом ПАТ С. Перовської. До то го ж спірна земельна ділянка, як й решта земель резервного фонду, надана у користування ПАТ С. Перовської саме з метою забезпечення реалізації прав власників земельних часток (паїв) на землю; після завершення процедури виділення земельних ділянок взамін земельних часток (паїв) невико ристані земельні ділянки, що входять до складу земель пайового та резервного фонду повертають ся у розпорядження відповідача як землі державної власності.
Таким чином, між сторонами відсутній спір про право, а питання про обов'язок відповідача здійснити дії щодо передання спірної земельної ділянки вирішене постановою Нахімовського ра йонного суду м. Севастополя від 26.07.2007 року у справі № 2-3-214. За таких обставин суд вважає помилковим твердження відповідача про відсутність в нього необхідних повноважень.
Що стосується твердження відповідача про неможливість вико нання Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26.07.2007 року у справі № 2-3-214 з огляду на сплив строків пред'явлення виконавчого документу до виконання, встановлених ст. 23 Закону «Про виконавче провадження» су зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» порядок виконання судових рішень сто сується лише випадків їх примусового виконання. Втім, обов'язковість судових рішень не зво диться до можливості їх примусового виконання. Порядок примусового виконання судових рі шень є допоміжним, встановлюється на випадок, коли боржник ухиляється від добровільного ви конання рішень суду. Сплив строку звернення за примусовим виконанням судового рішення не скасовує закріплене на конституційному рівні правило про обов'язковість судових рішень. Тому виконання судового рішення, що набрало законної сили є обов'язковим для відповідача.
Суд також бере до уваги те, що раніше відповідачем було частково добровільно вико нано постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26.07.2007 року у справі № 2-3- 214-30 січня 2009 року та видано розпорядження № 36-р, яким у власність позивача передано земельну ділянку площею 9,8013 га. Вартість зазначеної земельної ділянки на момент видання зазначеного розпорядження дорівнювала вартості однієї належній позивачеві земельні частці (паю). Листом СМДА від 27.12.2012 № 0-1032/1 було визнано існування обов'язку відповідача здійснити виділення позивачу спірної земельної ділянки, підтверджено згоду відповідача на виконання цього обов'язку та не зазначалось на будь-які пере шкоди для його виконання.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 04.11.2010 р. (ст. 22 зазначеного Закону у первісній редакції) часткове виконання боржником рішення перериває строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, після чого перебіг строку поновлюється.
Відповідно до п. 4 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів Украї ни щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (поса дових осіб)» від 04.11.2010 р. виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.
Відповідно до п. 2 час тини першої ст. 21 Закону «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла до 04.10.2010 р. строк пред'явлення до виконання судових рішень було встановлено тривалістю три роки. Таким чином, твердження відповідача про сплив зазначеного строку не відповідає нормам законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного відмова відповідача у наданні згоди на розробку проекту відве дення земельної ділянки є протиправною.
Як зазначалося вище, право позивача на одержання у власність земельної ділянки зі складу земель резервного фонду ПАТ С. Перовської взамін належних йому земельних часток (паїв), право на які посвідчується сертифікатами про право на земельну частку (пай), які він набув в порядку спадкування, ґрунтується на ст. 4 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земель них ділянок власникам земельних часток (паїв)» та визнане постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26.07.2007 року у справі № 2-3-214. Обов'язок вчинення дій, спрямованих на оформлення права власності позивача на земельну ділянку, про яку йдеться зазначеними вище Законом та судовим рішенням покладено на відповідача.
Повторне покладення на особу обов'язку, який встановлений законом та наявність і обсяг якого стосовно спірних відносин визначено рішенням суду, яке набуло законної сили, чинне зако нодавство України не передбачає.
Але, матеріали справи, пояснення представників сторін свідчать, на думку позивача, про те, що відповідач без законних підстав і всупереч судовому рішенню, яке набуло законної сили, не визнає право позивача. Про це свідчить факт відмови відповідача у задоволенні клопотання позивача про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, що обґрунтовується посилан ням на те, що сплив строк примусового виконання судового рішення, яким за позивачем визнано право на відведення даної земельної ділянки, а також зазначенням на відсутність у відповідача не обхідних повноважень.
Відмовляючи з цих мотивів у наданні згоди на розробку проекту відведення, відповідач не визнає наявність у позивача права на спірну земельну ділянку, та власного обов'язку в нале жний спосіб передати її у власність позивача, оскільки надання згоди на розробку проекту відве дення є першим елементом процедури оформлення передання земельної ділянки у приватну влас ність. Тож, відповідач не має наміру виконувати й решту обов'язків, які є необхідними для офо рмлення права позивача на спірну земельну ділянку.
Таким чином, є очевидним факт порушення (невизнання) відповідачем права позивача, яке підлягає судовому захисту.
Виходячи з того, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій шляхом справе дливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, керуючись положен нями ч. 5 ст. 105 та ч. 2 ст. 162 КАС, суд дійшов висновку, що ефективний захист та відновлення прав позива ча, що їх порушено діями відповідача, може бути забезпечений шляхом покладення на відповідача обов'язку після опрацювання позивачем проекту відводу спірної земельної ділянки видати індиві дуальний акт (розпорядження) про передання у власність позивача земельної ділянки, яка розта шована у АДРЕСА_1.
Згідно із відомостями про земельні ділянки зі складу земель резервного фонду, що надані на запит Нахімовського районного суду м. Севастополя від 20.04.2007 № 8726 листом Севастопольського міського головного управління Держкомзему від 28.09.2007 № 1000/5/9-07, вказані земельні ділянки може бути передано у власність позивача (у тому числі земельну ділянку № 1). Ві дповідач ані під час вирішення судом адміністративної справи № 2-3-214, ані пізніше щодо вказаних фактів та можливості передання зазначених земельних ділянок у власність позивача не заперечував.
Крім того, виділення позивачеві спірної земельної ділянки не потягне порушення прав або інтересів решти власників земельних часток (паїв), оскільки спірна земельна ділянка належить до складу земель резервного фонду, який створюється саме з метою забезпечення права власників земельних часток (паїв) на отримання у власність відповідної земельної ділянки (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про поря док виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Абзацом першим частини сьомої ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що обов'язок органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглянути у місячний строк клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надати дозвіл на розроблення такого проекту або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачений виключний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
В листі від 05.11.2013 р. № 0-1026/4 відповідач не зазначив встановлених законом підстав, за наявності яких відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 1 земель резервного фонду ЗАТ С.Перовської може вважатися мотивованою.
Відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади.
З урахуванням викладеного відмова відповідача у наданні згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки є протиправною, а порушені нею права позивача підлягають захисту.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд зазначає, що позивачем надані достатні докази, які свідчать про обґрунтованість його позовних вимог.
Доводи позивача не спростовані відповідачем, як того прямо вимагає частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Севастопольської міської державної адміністрації у наданні згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 17,5912 га, що розташована у АДРЕСА_1.
Зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію надати згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 17,5912 га, що розташована у АДРЕСА_1.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя М.М. Кравченко