СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Справа № 901/3692/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Латиніна О.А.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивач, не з'явився, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

представник відповідача, Ручко Оксана Василівна, довіреність 1805 від 21.10.13, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк";

представник третьої особи, не з'явився, Публічне акціонерне товариство "Імексбанк";

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гризодубова А.М.) від 21 січня 2014 року у справі №901/3692/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29,Київ 1,01001) в особі Кримської республіканської філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (пр. Кірова, 36,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (пр. Гагаріна, 12-а,Одеса,65000)

про стягнення 22017,24 грн. шкоди

ВСТАНОВИВ:

06.11.2013 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») в особі Кримської республіканської філії Публічного акціонерного товариства АТ «Укрсоцбанк» (далі - КРФ ПАТ АТ«Укрсоцбанк») про стягнення 22 017, 24 грн. шкоди.

Позовні вимоги мотивовані несанкціонованим списанням грошових коштів банком без ініціативи позивача, чим банк спричинив шкоду позивачці, яку вона вимагає стягнути в розмірі 18 000 грн. та пені за несанкціоноване списання грошей у розмірі 3525 грн. 84 коп., а також 3% річних у розмірі 491 грн. 40 коп.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, 30 січня 2014р. ФОП ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом не були враховані положення ст. 55 Закону України „Про банки та банківську діяльність", ст. 1068, 1071,1073 Цивільного кодексу України, вимоги Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Крім того, судом першої інстанції належним чином не був досліджений висновок експерта № 5 від 17.12.2012р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 року апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду у складі судової колегії: Сікорська Н.І., Заплава Л.М., Латинін О.А., розгляд справи призначений на 13 березня 2014 року.

Відповідач та третя особа по справі скористались правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим без змін.

13.03.2014р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду у зв'язку з відпусткою судді Заплава Л.М. здійснено заміну у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у справі на суддю Фенько Т.П.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.03.2014р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду АРК від 21.01.2014р. залишити без змін.

Позивач, представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо явка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності осіб, які не з'явились у судове засідання.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

04.12.2007р. між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір № 945/29-3744-790-Б, за умовами якого на ім'я ФОП ОСОБА_2 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в українських гривнях, з подальшим наданням послуг з розрахунково -касового обслуговування відповідно до обраного Клієнтом тарифного пакету «Економ». ( а. с. 52-53 т. 1)

31.09.2009р. ФОП ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського відділення Кримської Республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» з заявою щодо проведення активації та підключення до системи «Інтернет - Клієнт - Банк».( а.с. 54 т. 1)

Того ж дня на ім'я позивача було відкрито ключ електронного цифрового підпису клієнта у даній системі та між сторонами було складено відповідний акт виконаних робіт по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів «Клієнт-Банк». (а.с. 56 т.1)

Під час впровадження електронної системи платежів «Клієнт Банк» ФОП ОСОБА_2 була ознайомлена з Правилами інформаційної безпеки для клієнта банку. ( а.с. 57 т. 1)

01.09.2010р. року ФОП ОСОБА_2 виявила бажання перейти на інший тарифний пакет послуг з розрахунково - касового обслуговування «Підприємець», у зв'язку з чим 01.09.2010р. між сторонами був укладений договір № 945/29-55712-141М, відповідно до якого Банк зобов'язався відкрити на ім'я Клієнта поточний рахунок НОМЕР_2 в українських гривнях, який у подальшому, у зв'язку зі зміною МФО банку було змінено на НОМЕР_3. (а.с.13,14).

08.11.2012р. через мережу Інтернет (з IP-адреси 178.159.230.95) було сформоване платіжне доручення №208, та з рахунку НОМЕР_3, який належить ФОП ОСОБА_2 були переведені кошти в сумі 18 000,00 грн. на pахунок НОМЕР_4 в АТ "Імекбанк", м. Одеса, МФО 328384, код 20971504. Призначення платежу: "Оплата по рішенню суду м. Києва №1828/12 від 09.10.2012р. за спричинену шкоду здоров'ю для зарахування на рахунок № НОМЕР_5 ОСОБА_3 Без НДС ( а.с. 12 т. 1)

Вказане платіжне доручення було сформоване 08.11.2012р. з використанням ключів електронно - цифрового підпису НОМЕР_6 та НОМЕР_7, власником яких є позивач.

Зазначене платіжне доручення було прийняте банком до виконання та виконане.

09.11.2012 р. ФОП ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про несанкціоноване списання коштів з рахунку НОМЕР_3 за допомогою системи «Клієнт - Банк» в сумі 18 000 грн. ( а.с. 10 т. 1)

28.02.2013р. ФОП ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «Укрсоцбанк» з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 18 000 грн. з рахунку НОМЕР_3 Севастопольським відділом Кримської республіканської філії ПАТ «Укрсоцбанк». ( а.с. 17 т. 1)

Вказана вимога була залишена без задоволення, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_2 звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь 18 000 грн. несанкціоновано списаних з рахунку НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк» 08.11.2012р., пеню за несанкціоноване списання в розмірі 3 525 грн. 84 коп., а також 3% річних у розмірі 491 грн. 40 коп., а всього 22 017 грн. 24 коп., посилаючись на те, що платіжне доручення було несанкціоновано сформоване іншими особами, яке відповідач провів з порушенням вимог ст. 1066,1068,1071,1073 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами НБУ, угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України).

У ч. 1 ст. 1071 Цивільного кодексу України закріплено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

В позовній заяві ФОП ОСОБА_2 наголошує на тому, що саме відповідач, як зберігач грошових коштів та як власник системи дистанційного обслуговування поточного рахунку позивача несе повну відповідальність за неналежний чи помилковий переказ грошових коштів, оскільки не забезпечив належну йому систему «Клієнт-Банк» відповідним захистом, який би виключав можливість втручання у неї сторонніх осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд зазначив, що позивачем не надано доказів безпідставного списання банком відповідної суми коштів або порушення розпорядження клієнта.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи, враховуючи наступне.

Як вже було зазначено, 08.11.2012р. за допомогою системи «Клієнт-Банк» було сформоване платіжне доручення №208 про перерахування грошових коштів з рахунку НОМЕР_3 на рахунок НОМЕР_4 відкритий в АТ «Імекс банк» м. Одеси з призначенням платежу "Оплата по рішенню суду м. Києва №1828/12 від 09.10.2012р. за спричинену шкоду здоров'ю для зарахування на рахунок № НОМЕР_5 ОСОБА_3 Без НДС».

Вхід до системи «Інтернет -Клієнт -Банк» було здійснено за допомогою таємних ключів електронного цифрового підпису, власником яких є ФОП ОСОБА_2, дані ключі на час підписання платіжного доручення були дійсними.

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 (далі - Інструкція) безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Помилковий переказ, відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Таким чином, неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Положеннями п. 11.1. Інструкції передбачено, що оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг» тощо.

Згідно з пунктом 11.5. Інструкції під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Колегією суддів встановлено, що платіжне доручення №208 від 08.11.2012 року було оформлено відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів.

Таким чином, у відповідача не було підстав для повернення вказаних платіжних документів без виконання.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно абз. 12 п. 11.5 Інструкції відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності до норм частини 1, 2 статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до п. 32.3 ст. 32 зазначеного Закону банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 ст. 22 Закону.

Відповідно до вказано пункту 22.6 Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

При здійснення банківської операції відповідачем перевірено відповідність спірного платіжного доручення встановленій формі розрахункового документа, зокрема перевірено номер рахунка позивача, його код, електронний цифровий підпис, після чого відповідач підтвердив платіж і провів його відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, жодних сумнівів щодо недостовірності даних, які викладені у призначенні платежу під час здійснення переказу, у відповідача не виникло.

Між тим, проведеною відповідачем службовою перевіркою було встановлено, що вищезазначене платіжне доручення було сформоване з використанням ключів ЕЦП, власником яких є ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_6), (НОМЕР_7). Тобто платіжне доручення №208 від 08.11.2012р. було підписане дійсними ключами уповноваженої особи, а тому підстав не проводити дану операцію у працівників банку не було. ( а.с. 11т. 1)

Отже, за результатами проведеної службової перевірки вини працівників банку під час службової перевірки встановлено не було, оскільки платіжне доручення було сформоване відповідно до діючих процедур та підписане дійсними ключами ЕЦП, власником яких є ФОП ОСОБА_2

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що відповідач не забезпечив належну йому систему «Клієнт-Банк» відповідним захистом, який би унеможливлював втручання в неї сторонніх осіб та гарантував розпізнавання фіктивного електронно-цифрового підпису, а також не забезпечив роботу програмно-технічного засобу, що спричинило безпідставне та незаконне списання грошових коштів з поточного рахунку ФОП ОСОБА_2 не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується жодними доказами.

Колегія суддів вважає помилковими посилання ФОП ОСОБА_2 на те, що доказами вини відповідача є звернення до банку з повідомленням про несанкціоноване списання грошових коштів, оскільки у вказаних повідомленнях, на які посилається позивач, зазначається лише про незаконне списання коштів, а не вказується з чиєї вини такий переказ було здійснено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ні під час розгляду справи місцевим господарським судом, ні під час апеляційного перегляду даної справи, заявником апеляційної скарги не надано жодних доказів наявності вини відповідача в порушенні вимог законодавства при прийнятті та виконанні вищевказаних платіжних доручень.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання ФОП ОСОБА_2 на висновок комп'ютерно - технічної експертизи №5 від 17.12.2011 з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, по факту незаконного переказу грошових коштів з рахунку ОСОБА_2 в сумі 18 000 грн. Ленінським РВ УМВС в м. Севастополі було порушено кримінальне провадження №12012140060000605 за ч. 1 ст. 361 Кримінального кодексу України. ( а.с. 22 т. 1)

В рамках вказаної кримінальної справи експертом сектору комп'ютерно - технічних досліджень та досліджень в сфері інтелектуальної власності відділу кримінальних досліджень НДЕКЦ при УМВС України в місті Севастополі на підставі постанови старшого слідчого СВ Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі від 14.12.2012 р. по матеріалам досудового розслідування була проведена комп'ютерно - технічна експертиза.

Так, з висновку експертизи №5 від 17.12.2011 р. вбачається, що до комп'ютера на який був встановлений НГМД Westen Digital WD800AAJS s/n WCAPA0012279 було несанкціоноване втручання із мережі, до якої він був приєднаний. Встановити з якого ресурсу (IP- адреса, тощо) був несанкціонований доступ, не вдалося, у зв'язку з тим, що інформація з системи журналів, які реєстрували події та підключення перестали вноситися, оскільки 17:04.:04: реєстрація подій була відключена. Час припинень несанкціонованого доста встановити не можливо.

З роз'яснень ч. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду №4 від 23.03.2012 р. „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" вбачається, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

З аналізу наведених норм, можливо дійти висновку, що не вважається судовою експертизою експертиза, яка проведена на вимогу слідчого (прокурора) до порушення або після порушення господарським судом провадження у справі, а не за ухвалою суду в рамках розгляду цієї господарської справи.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Отже, проведена Науково -дослідним експертно - криміналістичним центром експертиза №5 від 17.12.2011 в рамках кримінального провадження не можна вважати судовою експертизою, а тому зазначені посилання заявника апеляційної скарги як на судову експертизу є помилковими.

Крім того, комп'ютерна-технічна експертиза, висновки якої надані позивачем, як вже зазначалось, була призначена слідчим у рамках кримінального провадження, а отже не є належним доказом по вказаній справі.

Також колегія суддів, вважає за необхідне звернути увагу на те, що кримінальне провадження за фактом незаконного переказу грошових коштів з рахунку ОСОБА_2 в сумі 18 000 грн. не закрито, винні особи у скоєні злочину не встановлені, працівники банку до кримінальної відповідальності не притягувались.

Стосовно доводів апеляційної скарги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 цього кодексу у сфері господарювання застосовуються, зокрема, такі види господарських санкцій як відшкодування збитків.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 ГК України).

За правилами ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

До складу збитків, згідно статті 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

При цьому, місцевий господарський суд вірно зазначив, що для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. При відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме протиправної поведінки та вини відповідача, що призвели до заподіяння позивачу матеріальної шкоди.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 та скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2014 р.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2014 року по справі №901/3692/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді О.А.Латинін

Т.П. Фенько