Справа № 2-47/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2008 року Широківський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді: Шевченко О.В.,

при секретарі: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Широке цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", третя особа-Комунальне підприємство „Криворізьке бюро технічної інвентаризації", про надання квартири, стягнення грошової компенсації за частину зруйнованого домоволодіння, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", третя особа - Комунальне підприємство „Криворізьке бюро технічної інвентаризації", про:

- надання ОСОБА_1 у власність окремої благоустроєної

однокімнатної квартири, що відповідає вимогам ст. 50 ЖК України;

- стягнення на користь ОСОБА_1 суми грошової компенсації

за частину зруйнованого домоволодіння у розмірі 2070 грн.;

- відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі

5000 грн.;

·  стягнення на користь ОСОБА_1 витрат по оплаті судового збору у розмірі 59, 50 грн. та банківські послуги - 6 грн.;

·  стягнення на користь ОСОБА_1 витрат по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.;

·  надання ОСОБА_2 у власність окремої благоустроєної однокімнатної квартири, що відповідає вимогам ст. 50 ЖК України;

·    стягнення на користь ОСОБА_2 суми грошової компенсації за частину зруйнованого домоволодіння у розмірі 2070 грн.;

·    відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5000 грн.;

·    стягнення на користь ОСОБА_2 витрат по оплаті судового збору у розмірі 59, 50 грн. та банківські послуги - 4 грн.;

- надання ОСОБА_4 у власність окремої благоустроєної

однокімнатної квартири, що відповідає вимогам ст. 50 ЖК України;

- стягнення на користь ОСОБА_4 суми грошової компенсації

за частину зруйнованого домоволодіння у розмірі 4439 грн.;

- відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі

5000 грн.;

·   стягнення на користь ОСОБА_4 витрат по оплаті судового збору у розмірі 59, 50 грн. та банківські послуги -4 грн.;

·   надання ОСОБА_3 у власність окремої благоустроєної однокімнатної квартири, що відповідає вимогам ст. 50 ЖК України;

·   стягнення на користь ОСОБА_3 суми грошової компенсації за частину зруйнованого домоволодіння у розмірі 4439 грн.;

- відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі

5000 грн.;

- стягнення на користь ОСОБА_3 витрат по оплаті судового

збору у розмірі 59, 50 грн. та банківські послуги - 4 грн.

В обгрунтування позову позивачі посилаються на те, що 18.05.2004 року їх мати - ОСОБА_5 подарувала донькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/8 частині домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1. На день реєстрації цього договору грошова оцінка кожної з дарованих частин домоволодіння склала 2070 грн. 16.02.2005 року ОСОБА_5. було подаровано 1/4 частини цього домоволодіння її сину ОСОБА_4, дочці ОСОБА_3. А на день реєстрації цього договору грошова оцінка кожної з дарованих частин домоволодіння склала 4439 грн. Вказане домоволодіння розташоване в санітарній зоні ВАТ „ІнГЗК" та підлягало знесенню, а позивачам, як власникам, відповідач зобов'язаний був виплатити грошову компенсацію за знесене домоволодіння та надати інше упорядковане житло. У лютому 2005 року їх мати тяжко захворіла і її помістили до лікарні. На декілька місяців домоволодіння залишили без нагляду. 18.03.2005 року мати померла, а наприкінці березня домоволодіння без згоди позивачів було знесено відповідачем. У квітні 2005 року позивачі приїхали до домоволодіння, але від будинку залишилася лише купа будівельного сміття. Позивачі звернулися до відповідача за захистом порушених ним прав власників, однак одержали відмову. Позивачі вважають, що відповідач навмисно самовільно зруйнував домоволодіння. Планомірне знесення будинків по АДРЕСА_1 проводилося на протязі кількох років. Позивачі з метою одержання житла у 2004 році подали відповідачу усі необхідні документи. Відповідач, нібито знущаючись з них, у своєму листі від 01.08.2005 року дає згоду на придбання їхнього будинку за вартістю в 0 грн., згідно оцінки КП „Криворізьке БТІ" від 07.06.2005 року.

Виступаючи у судовому засіданні, позивачі, свої позовні вимоги та їх обгрунтування, викладені в позовній заяві, підтримали повністю, просили суд їх задовольнити. Пояснити суду в чому полягає, заподіяна їм моральна шкода, та обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди не змогли.

Представник позивачів, виступаючи в судовому засіданні, позовні вимоги та їх обгрунтування, викладені в позовній заяві, підтримав повністю, просив суд їх задовольнити. Крім того, зазначив, що вина відповідача повністю доведена в судовому засіданні, підтверджується показаннями свідків та матеріалами справи.

Представник відповідача позов не визнала через його необґрунтованість та зазначила, що 28.03.2005 року було складено акт, згідно якого на момент обстеження будинку АДРЕСА_1 був наполовину зруйнований, для мешкання не придатний. Дані обставини в с удовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які виїжджали на місце і склали цей акт. 22.04.2005 року

був складений акт щодо перебування зазначеного домоволодіння в занедбаному стані, конструкції будинку зруйновані, стіни частково розібрані. Всі пояснення свідків стосовно періоду знесення будинку є різними. Жоден зі свідків не зміг назвати реєстраційний номер бульдозеру, не було надано судові і прізвище, ім. "я та по батькові водія бульдозеру, навіть опис його зовнішності відсутній. Свідки стверджують, що розмовляли з певними особами під час знесення будинку, намагалися стримати їх, однак ніхто не звернувся до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування. Позивачі не звернулися до правоохоронних органів одразу після виявлення руйнації будинку. Позивачами не доведено, що будинок знесено саме технічним шляхом, а не будь-яким іншим. Будинок АДРЕСА_1 знаходиться за межами земельної ділянки, відведеної відповідачем для виробничих потреб. Станом на 2005 рік цей будинок знаходився поза межами санітарно-захисної зони відповідача, рішення щодо його знесення у зв"язку із знаходженням в санітарно-захисній зоні Миколаївською селищною радою не приймалося. Підстави для термінового знесення будинку у відповідача були відсутні. Спростовуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, іншими матеріалами справи і твердження позивачів щодо їх проживання у будинку наприкінці 2004 року та на початку 2005 року, позивачами не надано пояснень щодо того, в чому полягає моральна шкода, заподіяна їм відповідачем, характеру, обсягу душевних, фізичних страждань, тривалості немайнових втрат, можливості їх відновлення. Відсутнє обгрунтування розміру відшкодування моральної шкоди. Отже, залишаючи будинок без нагляду, позивачі вже передбачали можливість настання будь-яких негативних наслідків щодо технічного стану будинку, тому взагалі не можуть підіймати питання щодо моральної шкоди. Позивачі не надали суду підтвердження спричинення їм моральної шкоди. Просила суд відмовити позивачам в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа, сповіщена в установленому порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання свого представника не направила, однак на адресу суду надійшов від неї лист про розгляд справи за відсутності її представника.

Суд, вислухавши пояснення позивачів, представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи в сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі Договору дарування від 16.02.2005 року, мають у приватній спільній сумісній власності 1/4 частки домоволодіння, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Миколаївка, АДРЕСА_1, 49, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.03.2005 року (Т. 1, а.с. 20), Договором дарування від 18.05.2004 року (Т. 1, ах. 23).

Позивачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 18.05.2004 року, мають у приватній власності кожний по 1/8 частки домоволодіння, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.06.2004 року (Т. 1, а.с. 21), Договором дарування від 18.05.2004 року (Т. 1, а.с. 22). Дані обставини також підтверджуються витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.06.2005 року (Т. 1, а.с. 38, 39, 40, 41), від 08.02.2005 року (Т. 1, а.с. 241-242).

Відповідно до довідки виконкому Миколаївської селищної ради від 29.05.2006 року №944 (Т. 1, а.с. 113) ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 12.07.2004 року, ОСОБА_1-з 12.07.2004 року, ОСОБА_4 - з 24.05.2005 року, ОСОБА_3 - з 24.03.2005 року, що також підтверджується відповідними записами про реєстрацію у паспортах позивачів (Т. 1, а.с. 15-18).

Твердження позивачів щодо постійного проживання в будинку АДРЕСА_1 в 2004-2005 роках також спростовуються показаннями свідків, матеріалами справи.

Згідно Акту про фактичне проживання мешканців в с Миколаївка та стан домоволодіння, складений депутатом ОСОБА_8, інспектора ОСОБА_9., ОСОБА_10, станом на 28.03.2005 року було обстежено будинок АДРЕСА_1 та встановлено, що будинок напівзруйнований, для проживання не придатний (Т. 1, а.с. 35). Допитані в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили факт обстеження будинку №49 та викладене в акті.

Як випливає зі змісту Акту комісійного технічного огляду будинку АДРЕСА_1 від 22.04.2005 року, в результаті огляду було виявлено, що ділянка домоволодіння в занедбаному стані, конструкції будинку зруйновані, кам'яна кладка стін в деяких місцях сягає 1 м, допоміжні будівлі (літня кухня, сарай) у зруйнованому стані, стіни зруйновані, на протязі тривалого часу відсутність проживаючих осіб (Т. 1, а.с. 36-37). Відповідно до Акту від 25.10.2006 року (Т. 3, а.с. 177), підписаного начальником КП „КБТІ", виходом на місце було обстежено домоволодіння за АДРЕСА_1 на предмет видачі розрахунків оціночних відомостей, в результаті якого встановлено повне зруйнування домоволодіння № 49 у зв"язку з відсутністю мешканців.

Позивачі, виступаючи в судовому засіданні, не змогли точно вказати час зносу будинку, а навпаки зазначали різний час, який коливається в межах весна-літо 2005 року, позивачами, представником позивачів суду не надано доказів руйнації будинку № 49 саме за допомогою техніки.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.09.2005 року за фактом зловживань службовим становищем посадовими особами ВАТ „ІнГЗК" за ст. 364 КК України встановлено, що проводилася дослідча перевірка, однак, як випливає з показань свідка ОСОБА_12, який виносив дану постанову, прямих доказів відповідача в руйнації будинку № 49 він не знайшов (Т. 1, а.с. 92). Дану постанову було скасовано 07.12.2005 року, однак постановою старшого помічника прокурора Широківського району від 03.11.2006 року (Т. 2, а.с. 51-56, 61) остаточно відмовлено в порушенні кримінальної справи за даним фактом, що підтверджується матеріалами, вивченого в судовому засіданні, відмовного матеріала № 18/1-160-05 за заявою ОСОБА_1

В обгрунтування позовних вимог та на підтвердження факту руйнації будинку № 49 позивачі, їх представник посилаються на Висновок за заявою ОСОБА_13 від 30.03.2006 року, складений ОСОБА_14 (Т. 1, а.с. 93-94). Однак, зі змісту даного висновку не випливає, що факт руйнації будинку № 49 відповідачем встановлений. Крім того, як випливає з показань свідка ОСОБА_14, даних в судовому засіданні, він дійсно перевіряв заяву ОСОБА_13 щодо пошкодження будинку в с Миколаївка, однак він не впевнений, що будинок був зруйнований саме відповідачем, висновок складався в тому числі і за результатами допиту свідка-депутата. Назвати прізвище цього свідка ОСОБА_14 не зміг. Також ОСОБА_14 показав суду, що ВАТ „ІнГЗК" не повідомляв про дану перевірку, документи в нього не витребував, копію висновку йому не направляв.

Будинок АДРЕСА_1 не підлягав зносу, що підтверджується Графіком зносу жилих будинків с Миколаївка (Т. 1, а.с. 34), списком будинків смт. Миколаївки, які підлягали зносу, серед яких відсутній будинок АДРЕСА_1 (Т. 2, а.с. 34-36), робочим планом обгрунтування та організації санітарно-захисної зони комбінату від 2001 року (Т. 2, а.с. 62-87). Твердження позивачів, їх представника щодо входження зруйнованого будинку до санітарно-захисної зони спростовується викопіюваннями з генплану ВАТ „ІнГЗК"

(Т. 3, а.с. 169-170), робочим планом обгрунтування та організації санітарно-захисної зони комбінату від 2001 року (Т. 2, а.с. 62-87). Спростовуються викопіюваннями з генплану ВАТ „ІнГЗК" і твердження свідка ОСОБА_9, що в смт. Миколаївка можна заїхати лише через пропускний пункт ВАТ „ІнГЗК", оскільки з смт. Миколаївка є ще два виїзди.

Крім того, відповідно до листа ВАТ „ІнГЗК" від 03.11.2006 року (Т. 2, а.с. 58) автотехніка ВАТ „ІнГЗК" щодо зносу будинків с Миколаївки 29-30 березня 2005 року не працювала, що підтверджується службовими записками (Т. 2, а.с. 59-60). Дані обставини також підтверджуються Дорожніми листами вантажного автомобіля (Т. 2, а.с. 88-250, Т. 3, а.с. 1-127), листом від 21.02.2005 року (Т. 3, а.с. 175), службовою запискою (Т. 3, а.с. 176).

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд на підставі викладеного приходить до висновку, що позивачами, представником позивачів не доведено факт порушення їх прав ВАТ „ІнГЗК" шляхом самовільного зносу будинку АДРЕСА_1, тому позовні вимоги позивачів, в тому числі і щодо відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню через необґрунтованість.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23 ЦК України, ст. ст. 212, 213 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 повністю в позові до Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", третя особа - Комунальне підприємство „Криворізьке бюро технічної інвентаризації"", про надання квартири, стягнення грошової компенсації за частину зруйнованого домоволодіння, відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.