Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-42/264-06 Суддя –Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Бабакова Л.М.
20 листопада 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів: Бабакової Л.М., Шутенко І.А.
При секретарі – Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача –Кулеш Л.В. –дов. № 960/10/10-014 від 10.02.2006р.
1-го відповідача –Монагарова О.Я. –дов. б/н від 21.07.2006р.
2-го відповідача –не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу (вх. 3842Х/2-4) позивача, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, на Постанову господарського суду Харківської області від 04.10.2006 року по справі № АС-42/264-06
за позовом ДПІ у Комінтернівському районі, м. Харків
до 1) ПП "Імпекс", м. Харків;
2) ПП "Прокус мастер-принт", м. Київ
про визнання угоди недійсною
Встановила:
Позивач просив суд визнати угоду, укладену між ПП "Імпекс" та ПП "Прокус мастер - принт" на підставі договору постачання №3-в від 03.02.03р., недійсною на підставі ст.49 ЦК України, обґрунтовуючи тим, що рішенням місцевого суду Святошинського району м. Київа від 11.06.2003р. було визнано недійсними установчі документи ПП "Прокус мастер-принт" з моменту передачі документів, тобто з 30.10.2002 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість №36351898, видане 29.10.2002 р .- з 30.10.2002 р.
Постановою господарського суду Харківської області від 04.10.2006р. (суддя Яризько В.О.) в задоволенні позову про визнання угоди недійсною було відмовлено.
Позивач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, з Постановою господарського суду не згодний, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення чинного законодавства.
1-й відповідач, ПП "Імпекс", у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Вважає, що постанова по справі обґрунтована і прийнята з урахуванням матеріального та процесуального права.
2-й відповідач, ПП "Прокус мастер-принт", заперечень на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з’явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2005р. позивачем було здійснено документальну невиїзну перевірку 1-го відповідача за 1 півріччя 2003р. по результатам отриманих відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок, про що було складено акт №512/23-31609994 від 26.10.2005р.
Перевіркою було встановлено, що 03.02.2003р. відповідачі уклали між собою угоду постачання № 3-в, на виконання вимог якої 2-й відповідач поставив 1-му відповідачу технічну продукцію на суму 132559,66 грн., в т.ч. ПДВ - 22093,27 грн., що підтверджується видатковою накладною №15/02 від 11.02.2003р. та податковою накладною №15/02 від 11.02.2003р.
Рішенням місцевого суду Святошинського району м. Київа від 11.06.2003р. було визнано недійсними установчі документи ПП "Прокус мастер-принт" з моменту передачі документів, тобто з 30.10.2002 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість №36351898, видане 29.10.2002 р. - з 30.10.2002р.
Згідно даного рішення, гр. Проценко О.С. у вересні 2002р. заснував вищевказане підприємство, але 30.10.02р. він продав його гр. Дідушко І.В., передав останньому усі документи та печатку даного підприємства, факт передачі засвідчено нотаріусом. З того часу, як пояснив Проценко О.С., він ніяких фінансово-господарських документів підприємства та податкову звітність не підписував.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до рішення місцевого суду Святошинського району м. Київа визнані недійсними установчі документи ПП "Прокус мастер-принт" в порушення ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" № 755-ІV від 15.05.2003р. –не була проведена державна реєстрація змін до установчих документів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, предметом судового спору не можуть бути, зокрема, вимоги органів державної податкової служби про визнання недійсними установчих документів; податкових накладних; скасування (анулювання) свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість; визнання недійсними з моменту державної реєстрації чи з іншого моменту всієї комерційної (господарської) діяльності згаданих осіб, усіх вчинених юридично значимих дій та вчинених правочинів; виданих, підписаних документів тощо, оскільки такі способи реалізації їх повноважень не встановлено законом.
Посилання ДПІ на недійсність установчих документів може бути підставою позову про припинення юридичної особи, але не самостійним предметом позову.
Прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів не тягне втрати такою юридичною особою статусу платника ПДВ незалежно від того, ким прийнято таке рішення (учасниками юридичної особи, її органом чи судом).
У випадках, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість", особа може за своїм бажанням набувати та втрачати статус платника податку шляхом реєстрації як платника податку та анулювання такої реєстрації.
Згідно з пп. "б" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість відбувається, зокрема, у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); згідно з абзацом 8 цього пункту анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. При застосуванні зазначених положень слід мати на увазі, що у разі ліквідації юридичної особи анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу можливе лише, якщо юридичну особу виключено з державного реєстру. До такого виключення анулювання реєстрації здійснюється виключно за ініціативою юридичної особи (в особі ліквідаційної комісії, ліквідатора, органу управління юридичної особи, якщо на нього покладено виконання функцій комісії з припинення юридичної особи).
До анулювання реєстрації юридична особа, що перебуває у процесі ліквідації, має право та зобов’язана, у випадках встановлених законодавством, видавати податкові накладні на загальних підставах.
На підставі викладеного, акт № 6 від 24.07.2003р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва (арк. справи 55 1-й том) про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Прокус мастер-принт" з 30.10.2002р. складений в порушення чинного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Позивачем не надано доказів того, що 2-й відповідач був виключений з реєстру не тільки на час укладання та виконання спірної угоди, а і на час розгляду даної справи.
Згідно з довідкою Головного управління статистики у м. Києві від 26.05.2006 р. (арк. справи 88) в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України станом на 26.05.2006 р. значиться Приватне підприємство „Прокус мастер -принт''.
Таким чином, твердження позивача стосовно відсутності у 2-го відповідача цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичної особи необґрунтоване, оскільки воно не підтверджено матеріалами справи, та таких доказів судом не встановлено.
Наявність умислу по угодам, стосовно дійсності яких виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання статуту підприємства недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретних цивільно-правових угод (правочину), зокрема, не може бути підставою для визнання таких угод недійсними.
Крім того, факт по несплаті податків однією зі сторін договору є правопорушенням, а не наявністю умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Доказом наявності вини сторін у формі умислу може бути лише вирок суду по кримінальній справі, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Постановою відділу податкової міліції ДПА у Харківській області від 29.03.2006р. в порушенні кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів в бюджет посадовими особами ПП "Імпекс" по п.2 ст.6 КПК України було відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину, що було встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. по справі № АС-04/64-06.
Також в акті перевірки №512/23-31609994 зазначено, що станом на 01.01.2003р. по бухгалтерському обліку 1-го відповідача рахувалася дебіторська заборгованість 2-го відповідача у сумі 377859,66 грн.
2-й відповідач розрахувався з 1-м відповідачем наступним чином: у січні 2003р. через розрахунковий рахунок у сумі 194300,0 грн., у лютому 2003р. через розрахунковий рахунок у сумі 51000,0 грн. та шляхом взаємозаліку на суму 132559,66 грн.
Наведене свідчить про те, що підприємство 2-го відповідача мало відкриті розрахункові рахунки в установах банку та проводило через них розрахунки.
Згідно з п. 1.8 Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року N 527, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1998 р. за N 819/3259 документи на відкриття всіх банківських рахунків підприємств особисто подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів і повноваження яких перевіряються уповноваженим працівником банку. У разі зміни особи (осіб), яка (які) має право підпису, новопризначена особа (особи) має особисто подати до банку картки із зразками підпису та пред'явити паспорт.
Підпунктом 7.1. цієї Інструкції передбачено, що для відкриття поточних рахунків усі юридичні особи незалежно від форм власності подають картку із зразками підписів та відбитком печатки. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства та установчих документів підприємства надано право розпоряджання рахунком і підписання розрахункових документів.
У разі заміни чи доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого чи другого підпису (п.7.12 Інструкції).
Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постанова Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року N 135, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2001 р. за N 368/5559, передбачено, що перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки та підписи осіб, які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів (п.7 розділу II Інструкції та Правил заповнення реквізитів розрахункових документів - додаток 8 до Інструкції).
Згідно з п.145 Наказу Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5 "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", який діяв на той період, при засвідченні зразків підписів посадових осіб підприємств, установ, організацій на картках, що подаються до Національного банку України, комерційних банків (в т. ч. Ощадного банку України, інших комерційних банків різних видів і форм власності) з метою відкриття рахунків, нотаріус перевіряє правоздатність юридичної особи, справжність підписів посадових осіб та їх повноваження на право підпису.
Таким чином, в установі банку мається картка із зразками підписів і відбитки печатки 2-го відповідача, що завірені нотаріально. Але, даний факт ні позивачем, ні в судовому процесі Святошинського місцевого суду м. Києва, який проводився по справі за позовом ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва, не з'ясовувався, тобто не були належним чином перевірені свідчення засновника ПП "Прокус мастер-прінт" Проценко О.С. стосовно не ведення ним господарської діяльності свого підприємства. Також не була встановлена особа Дідушко І.В., якому, зі слів Проценко О.С., останній передав всі документи, та не перевірена причетність Дідушко І.В. до ведення господарської діяльності ПП "Прокус мастер-прінт".
Оскільки розрахунок між контрагентами здійснювався через розрахунковий рахунок, тобто в безготівковій формі, то ця операція була прозора для оподаткування та нагляду з боку контролюючих органів, і ні за яких обставин не могла бути прихованою від останніх.
Також, згідно матеріалів справи, останню податкову декларацію з ПДВ ПП "Прокус мастер-прінт" надав до ДПІ 05.02.2003р. за січень 2003р. за підписом Проценко О.С. Нульові показники в такій декларації можуть свідчити про відсутність податкових зобов'язань такого платника податків перед бюджетом в результаті співпадання суми податкових зобов'язань з ПДВ з сумою податкового кредиту з ПДВ, або про укриття об'єкту оподаткування, але такі факти ні позивачем, ні ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва та Святошинським судом не з'ясовувались, тому не можуть вважатися встановленими та доведеними.
Перевірка податковим органом 2-го відповідача у 2002р. - 2003р. щодо дотримання податкового законодавства не проводилась, а отже позивачем не доведено порушення податкового законодавства з боку 2-го відповідача.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Постанова суду обґрунтована, відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, а тому підстав для скасування немає.
Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 04.10.2006 р. по адміністративній справі № АС-42/264-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Бабакова Л.М.
Шутенко І.А.