11.03.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22-ц/797/305/2014р. Головуючий в першій
інстанції Гапонов Д.Ю.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній
інстанції Саліхов В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Саліхова В.В.,
суддів - Андрейченко А.А., Лівінського С.В.,
за участю секретаря - Малахової Н.В.,
представника позивача - Еннанової З.Е.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на заочне рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя від 17 червня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2012 року позивач ПАТ «РОДОВІД БАНК» звернулося до місцевого суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просило стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 15.3/СК-134.06.2 від 01.11.2006 року у розмірі 716 380 доларів США 22 центи; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 15.3/СК-134.06.2 від 01.11.2006 року у розмірі 716 380 доларів США 22 центи звернути стягнення на об'єкт нерухомості: баню - пральню в цілому, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, який переданий в іпотеку АТ «РОДОВІД БАНК» згідно договору іпотеки від 01.11.2006 року, що належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, шляхом проведення торгів та продажу предмету іпотеки з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути солідарно з відповідачів суму судового збору.
Вимоги позову мотивовані тим, що між ПАТ «РОДОВІД БАНК» (далі - Банк) та відповідачем ОСОБА_5 (далі - позичальником) 01.11.2006 року укладено кредитний договір № 15.3/СК-134.06.2, відповідно до якого Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 300 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 01.11.2009 року. У забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7 01.11.2006 року було укладено договір іпотеки, згідно якого останні передали позивачу в іпотеку належне їм на праві власності об'єкт нерухомості: баню - пральню в цілому, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої сторони за домовленістю оцінили у 795 650,00 доларів США. Проте, ОСОБА_5 умови кредитного договору належним чином не виконав, кредит в установленому порядку не погасив, відсотки за його користування не виплатив, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість, яка станом на 30.08.2012 року скала 716 380 доларів США 22 центи.
Заочним рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 17.06.2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» суму заборгованості за кредитним договором № 15.3СК-134.06.2 від 01.11.2006 року у розмірі 5 809 843 грн. 58 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомості баню-пральню в цілому, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належіть на праві власності ОСОБА_6, місце проживання: АДРЕСА_2, та ОСОБА_7, місце проживання: АДРЕСА_3, шляхом проведення торгів та продажу предмету іпотеки з початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» суму судового збору в розмірі 3 219 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі позивач просить апеляційний суд вищевказане заочне рішення скасувати, оскільки останнє, на думку апелянта, є незаконним та необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та поновити нове рішення по суті позовних вимог. Також, апелянт вважає, що винесені оскаржуваного рішення місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, самовільно змінив предмет позову, об'єднавши дві різні за своєю природою та юридичними наслідками позовні вимоги.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи сповіщалися відповідно до вимог діючого законодавства, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
З матеріалів справи вбачається та встановлено апеляційним судом, що 01.11.2006 року між ПАТ «РОДОВІД БАНК» (далі - Банк) та відповідачем ОСОБА_5 (далі - Позичальником) укладено кредитний договір № 15.3/СК-134.06.2 (надалі - Кредитний договір).
13.10.2008 року між Банком та ОСОБА_5 укладено Додаткову угоду до Кредитного договору.
У відповідності до п. 1.1. Кредитного договору Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 300 000,00 доларів США 00 центів терміном по 01.11.2009 року включно зі сплатою 17% процентів річних. Відповідно до п. 4.5 Кредитного договору за порушення строків (термінів) повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами Позичальник зобов'язався сплачувати Банку пеню за кожний день прострочи у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п. 1.3 цього Договору, від суми простроченого платежу.
Для забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі між Банком та відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7 01.11.2006 року було укладено Договір іпотеки, відповідно до якого останні, як Іпотекодавці, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором № 15.3/СК- 134.06.2 від 01.11.2006 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитам, та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами Кредитного договору відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором та цим Договором, передають в іпотеку Банку (Іпотекодержателю) належний їм на праві власності об'єкт нерухомості: баню - пральню в цілому, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої сторони за домовленістю оцінили у 795 650,00 доларів США.
Позивач умови кредитного договору виконав, однак відповідач ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання за останнім належним чином не виконав, у зв'язку з чим в нього станом на 30.08.2012 року виникла заборгованість у розмірі 716 380 доларів США 22 центи, з яких: кредит - 299 489 доларів США 00 центів; проценти - 46 379 доларів США 19 центів; пеня - 340 470 доларів США 51 цент; 3% річних - 30 041 доларів США 52 центи.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача ОСОБА_5 у розмірі 716 380 доларів США 22 центи повинна бути стягнута на користь позивача у розмірі 5 809 843 грн. 58 коп. лише шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачам ОСОБА_6, ОСОБА_7, шляхом проведення торгів та продажу предмету іпотеки з початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 3.1.1. п. 3.1. Договору іпотеки при порушені Позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредитам, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцями умов цього Договору та у випадках встановлених законом у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 3 п. 3.1.3. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Судова колегія з огляду на вказані норми погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявна у відповідача ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню, у тому числі і за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак, посилання місцевого суду в оскаржуваному рішенні на ст. ст. 553 - 555 ЦК України та солідарну відповідальність відповідачів є необґрунтованим.
Відповідно до ст. ст. 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є іпотекодавцем.
Відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст. 553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем. Солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК України не передбачена.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
У відповідності до п. 42 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК … При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частини рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
Суд першої інстанції, беручи до уваги вищевказаний Пленум суду касаційної інстанції, не прийняв до уваги зазначені вище норми матеріального права та положення ст. 11 Закону України «Про іпотеку», не надавши належної правової оцінки тому факту, що відповідач ОСОБА_5 - позичальник, є відмінною особою від іпотекодавців (майнових поручителів - відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7), а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належне іпотекодавцю, який не є позичальником, можуть бути заявлені одночасно.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що стягуючи з відповідача ОСОБА_5 суму заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, порушуючи вимоги ст. ст. 10, 11, 31 ЦПК, вийшов за межі позовних вимог, самовільно змінив предмет заявленого позову, об'єднавши дві різні за своєю правовою природою та юридичними наслідками вимоги.
Крім того, місцевим судом залишені поза увагою роз'яснення, викладені у п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5, згідно яких у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
Позивачем сума заборгованості за кредитним договором № 15.3/СК-134.06.2 від 01.11.2006 року визначена у розмірі 716 380 доларів США 22 центи, яка повинна обчислюватися в еквіваленті до гривні за курсом НБУ на дату розрахунку, а тому зазначення в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції суму заборгованості лише в гривні є неправильним.
Судова колегія вважає правильними доводи апеляційної скарги в цій частині та погоджується, що сума заборгованості за Кредитним договором в еквіваленті до гривні за курсом НБУ на дату розрахунку складає 5 726 027,10 гривень.
У зв'язку з викладеними обставинами, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та узгоджуються з нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини та підлягають задоволенню у спосіб, обраний ПАТ «РОДОВІД БАНК».
На вище викладене суд першої інстанції належної уваги не звернув, постановив рішення, яке є незаконним та необґрунтованим, доводи апеляційної скарги відносно порушення останнім норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити.
Заочне рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя від 17 червня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
Сягнути з громадянина України ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_4, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Комсомольським ВМХМВУВМВС України в Херсонській обл., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість кредитним договором № 15.3/СК-134.06.2 від 01.11.2006 року у розмірі 716 380 (сімсот шістнадцять тисяч триста вісімдесят) доларів США 22 центи, що еквівалентно 5 726 027,10 гривень.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 15.3/СК-134.06.2 від 01.11.2006 року у розмірі 716 380 (сімсот шістнадцять тисяч триста вісімдесят) доларів США 22 центи, що еквівалентно 5 726 027,10 гривень звернути стягнення на об'єкт нерухомості: баню - пральню в цілому, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, який переданий в іпотеку АТ «РОДОВІД БАНК», згідно договору іпотеки від 01.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим номером 132, який належить на праві власності ОСОБА_6, місце проживання: АДРЕСА_2, паспорт серія НОМЕР_5, виданий Суворовським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській обл., ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_7, місце проживання: АДРЕСА_3, паспорт серія НОМЕР_6, виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській обл., ідентифікаційний номер НОМЕР_3, шляхом проведення торгів та продажу предмету іпотеки, де початкова ціна предмету іпотеки для його подальшої реалізації повинна бути не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_4, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Комсомольським ВМХМВУВМВС України в Херсонській обл., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» судовий збір в розмірі 1 646,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_6, місце проживання: АДРЕСА_2, паспорт серія НОМЕР_5, виданий Суворовським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській обл., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» судовий збір в розмірі 1 646,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_7, місце проживання: АДРЕСА_3, паспорт серія НОМЕР_6, виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській обл., ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» судовий збір в розмірі 1 646,50 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.В.Саліхов
Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко
/підпис/ С.В.Лівінський
Згідно оригіналу:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.В.Саліхов