Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-10509/12/0170/13

05.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-10509/12/0170/13 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 27.11.13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дзержинського, буд.30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2012 № 0021181702, №0021171702,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.11.13 відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2012 № 0021181702, №0021171702.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.11.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від відповідача дійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Джанкойською районною державною адміністрацією АР Крим 14.07.2000 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: АДРЕСА_1.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Джанкойської ОДПІ АРК ДПС від 26.07.2012 №725, направлень від 06.08.2012 №675/П/17-02, №676/П/17-02 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язків платежів), контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку та наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню до закону за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складений акт від 27.08.2012р. №02352/17-02/НОМЕР_2, в якому зафіксоване порушення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2:

- пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого донарахованого податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності у сумі 274758,54 грн. за період з 01.03.2011 по 31.12.2011;

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у частині заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 299210,00 грн.

По результатам акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

від 13.09.2012 №0021181702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-підприємців на загальну сумі 343448,17 грн., у тому числі 274758,54 грн. за основним платежем та 68689,63 грн. за штрафними санкціями.

від 13.09.2012 №0021171702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну сумі 349430,00 грн., у тому числі 299210,00 грн. за основним платежем та 50220,00 грн. за штрафними санкціями.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 мав господарські стосунки з Приватним підприємством "Ротонда", фірмою "Капітель Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальне агентство "Гетьман", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд".

Згідно договору від 11.06.2007 №4 про надання права використання території бази місце здійснення діяльності позивача АДРЕСА_2.

На території бази (за адресою АДРЕСА_2; загальною площею 8400 (кв.м.) фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність (відповідне зберігання охолодженої м'ясо продукції) використовуючи власне приміщення холодильника загальною площею 2118,5 м.кв. (договір купівлі-продажу від 29.10.2007 №3 з Джанкойським споживчим товариством, продаж здійснено за 167000,00 грн.). Плата за використання території загальною площею 8400 кв.м. за умовами договору складає 2081,00 грн. щомісячно.

Із акту від 27.08.2012 № 02352/17-02/НОМЕР_2 вбачається, що перевіркою правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та витрат за операціями з ТОВ "Спеціальне Агентство Гетьман" встановлено завищення:

-витрат на загальну суму 87716,67 грн.;

-податкового кредиту на загальну суму 17543,33 грн., у тому числі за жовтень 2011 року - 7543,33 грн., за листопад 2011 року - 5000,00 грн., за грудень 2011 року - 5000,00 грн..

Між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Спеціальне Агентство Гетьман" 01.10.2011 укладено договір про надання охоронних послуг. За умовами договору ТОВ "Спеціальне Агентство Гетьман" зобов'язано надати послуги з охорони майна об'єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (будівлі (холодильні склади) загальною площею 4123,1 кв. м. і прилегла до нього територія загальною площею 8400 кв. м.)

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Спеціальне Агентство Гетьман" складені акти здачі-прийняття робіт (т.1 а.с. 144-146), рахунки-фактури (т.1 а.с. 147-149). На адресу позивача виписані податкові накладні з номенклатурою поставки товарів (послуг) продавця- послуги охорони: від 20.10.2011 №107 на суму 45260,00 грн., у т.ч. ПДВ-7543,33 грн.; від 07.11.2011 №34 на суму 30000,00грн., у т.ч. ПДВ-5000,00 грн.; від 05.12.2011 №20 на суму 30000,00грн., у т.ч. ПДВ-5000,00 грн., а також платіжні документи про здійснення оплати відповідних послуг (т.5 а.с. 164-167, 169-170 )

Таким чином, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ФОП ОСОБА_2 отримання робіт з охорони майна позивача підтверджено. Податковий кредит по взаєминам з ТОВ "Спеціальне Агентство Гетьман" сформований відповідно до вимог діючого законодавства. Зазначений висновок підтверджується висновками судової економічної та будівельно - технічної експертизою № 298/12 від 26.07.2013 р., в якому також вказується про зміну у структурі активів та пасивів ФОП ОСОБА_2 за господарською операцією з ТОВ «Спеціальне Агентство Гетьман».

За операціями з ПП "Ротонда- Торг"відповідачем встановлено завищення:

- витрат на загальну суму 908333,33 грн.;

- податкового кредиту на загальну суму 181667,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року- 25000,00 грн., за травень 2011 року-50000,00 грн., за липень 2011 року- 50000,00 грн., за серпень 2011 року- 25000,00 грн., за вересень 2011 року-25000,00 грн., за жовтень 2011 року-5000,00 грн., за листопад 2011 року- 1666,67 грн..

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПП "Ротонда- Торг" укладено договір в усній формі.

На виконання умов договору фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 відповідно до актів виконаних робіт отримано від ПП "Ротонда-Торг" навантажувально-розвантажувальних робіт на суму 1090000,00 грн., у тому числі ПДВ- 181666,67 грн..

На підтвердження виконання робіт ПП "Ротонда-Торг" та отримання їх позивачем представлені: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1058 від 31.05.2011; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №838 від 29.04.2011; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1058 від 31.05.2011; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 08.07.2011; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 29.07.2011; акт надання послуг № 292 від 31.08.2011; акт надання послуг №255 від 30.09.2011; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №895 від 30.10.2011; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 30.11.2011.

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі та позивач перерахував на адресу ПП "Ротонда-Торг" кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.04.2011 №51, від 06.05.2011 №60, від 03.06.2011 №92, від 08.07.2011 №146, від 03.08.2011 №158, від 04.09.2011 №171, від 07.10.2011 №192, від 04.11.2011 №216, від 02.12.2011 №228.

На момент здійснення відповідних операцій ПП "Ротонда-Торг" (свідоцтво платника ПДВ анульоване 11.04.2012) мало повноваження виписувати податкові накладні(т.1 а.с.99-107): 31.03.2011 №194 на суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ-25000,00 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця-послуги навантажувально-розвантажувальних робіт за березень 2011 року); 29.04.2011 №226 на суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ-25000,00 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця-послуги навантажувально-розвантажувальних робіт за квітень 2011 року); 31.05.2011 №238 на суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ-25000,00 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця-послуги навантажувально-розвантажувальних робіт за травень 2011 року); 08.07.2011 №93 на суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ-25000,00 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця-послуги навантажувально-розвантажувальних робіт); 29.07.2011 №307 на суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ-25000,00 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця-послуги навантажувально-розвантажувальних робіт за липень 2011 року); 31.08.2011 №292 на суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ-25000,00 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця-послуги навантажувально-розвантажувальних робіт); 30.09.2011 №255 на суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ-25000,00 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця-послуги навантажувально-розвантажувальних робіт); 30.10.2011 №196 на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ-5000,00 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця-послуги навантажувально-розвантажувальних робіт за жовтень 2011 року); 30.11.2011 №42 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ-1666,67 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця-послуги навантажувально-розвантажувальних робіт за листопад 2011 року).

Згідно висновків експертизи №298/12 від 26.07.2013р. (т2 а.с.115) підтверджується нормативно та документально факт правильності формування податкового кредиту в сумі 181666,67грн., а також витрат на суму 908333,33грн. Експертом встановлено, що можливості реального здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт з урахуванням часу, місця знаходження майна, економічно необхідних для виконання послуг, без залучення субпідрядних організацій у позивача не було. Крім того, господарськи операції з поставки та оплати вказаних послуг призвели до змін у структурі активів та пасивів ФОП ОСОБА_2

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо недоведеності здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт не підтверджуються матеріалами справи.

За господарськими операціями з фірмою "Капітель Плюс" відповідачем встановлено завищення:

-витрат на загальну суму 343203,90 грн.;

-податкового кредиту на загальну суму 88333 грн., у тому числі за березень 2011 року - 11666,67 грн., за квітень 2011 року - 11666,67 грн., за червень 2011 року - 11666,67 грн., за липень 2011 року - 50000,00 року, за серпень 2011 року - 11666,67 грн., за серпень 2011 року - 11666,67 грн., за вересень 2011 року - 11666,67 грн., за жовтень 2011 року - 15000,00 грн., за листопад 2011 року - 3333,33 грн.

Між ФОП ОСОБА_2 та фірмою "Капітель Плюс" укладено усний договір. ФОП ОСОБА_2 на підтвердження реальності проведених операцій долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт та податкові накладні:

Податкова накладнаСумаАкт виконаних робітСума

31.03.2011 №14270000,00 грн., ПДВ-11666,67 грн.31.03.2011 №62170000,00 грн., ПДВ-11666,67 грн.

29.04.2011 №15070000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.29.04.2011 №51670000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.

31.05.2011 №24470000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.31.05.2011 №62170000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.

08.07.2011 №3570000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.08.07.2011 №ОУ-000000170000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.

29.07.2011 №18770000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.29.07.2011 №ОУ-000000270000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.

02.09.2011 №1270000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.02.09.2011 №126270000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.

30.09.2011 №19070000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.30.09.2011 №147570000,00 грн. ПДВ-11666,67 грн.

31.10.2011 №15220000,00 грн. ПДВ-3333,33 грн.31.10.2011 №ОУ-000000320000,00 грн. ПДВ-3333,33 грн.

30.11.2011 №8920000,00 грн., ПДВ-3333,33 грн.30.11.2011 №169420000,00 грн., ПДВ-3333,33 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі та позивач перерахував на адресу фірми "Капітель Плюс" кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.04.2011 №52, 06.05.2011 №56, від 03.06.2011 №91, від 08.07.2011 №145, від 03.08.2011 №157, від 02.09.2011 №170, від 07.10.2011 №191, від 04.11.2011 №215, від 02.12.2011 №227.

Матеріалами справи підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентом, а також підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг)

Факт реального здійснення господарських операцій підтверджується висновками судової експертизи від 26.07.2013 р. № 298/12.

Із акту від 27.08.2012 № 02352/17-02/НОМЕР_2 вбачається, що перевіркою правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за операціями з ТОВ "Дніпрожилбуд" встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 11666,67 грн., у тому числі за листопад 2011 року - 6666,67 грн., за грудень 2011 року - 5000,00 грн..

Перевіркою не встановлено фактично проведених господарських операцій з ТОВ "Дніпрожилбуд"- у актах виконаних робіт відсутні номер та дата господарського договору, адреса та площа монтажу огорожі, строк виконання проведених послуг, у зв'язку з чим порушено пункт 198.6 статті 198 Податного кодексу України.

Між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Дніпрожилбуд" 01.11.2011 укладено договір підряду з монтажу огорожі.

Відповідно до вказаного договором замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з установки забору протяжністю 445 п. м. висотою 2,2 м на території замовника, розташованої підлогу адресою: АДРЕСА_2. Вартість усіх робіт, виконуваних підрядником за цим договором, становить 70 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 20% - 11666,67 грн..

На виконання умов договорів ФОП ОСОБА_2 від ТОВ "Дніпрожилбуд" отримані податкові накладні та акти виконаних робіт від 30.11.2011 №30111890 на суму 40000,00 грн. ПДВ 6666,67 грн податкова накладна від 09.11.2011 №141на суму 40000,00 грн. ПДВ 6666,67 грн.; від 30.12.2011 №301290 на суму 30000,00 грн. ПДВ 5000,00 грн. податкова накладна від 02.12.2011 №38 на суму 30000,00 грн. ПДВ 5000,00 грн. Оплата проведена платіжними дорученнями (т.5 а.с. 162, 163, 168, 171).

Наявність огорожі навколо домоволодіння АДРЕСА_2, встановлена під час проведення експертного дослідження. Тому суд визнає неправомірним висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за операціями з ТОВ "Дніпрожилбуд" на суму 11666,67грн.

Із акту від 27.08.2012 № 02352/17-02/НОМЕР_2 вбачається, що податковим органом виключено з суми витрат, пов'язаних з господарською діяльністю позивача витрати у сумі 243796,35 грн. по амортизації основних засобів, оскільки ведення бухгалтерського обліку для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування не передбачений, то він тим самим позбавлений права нараховувати амортизацію, та, відповідно, включати до складу валових витрат.

Сума амортизаційних витрат сформована позивачем за рахунок витрат, понесених:

з оплатою на користь ПП "Енергія 2000", на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2007 №15.10.07 холодильної станції "BITZER", монтажних і пусконалагоджувальних робіт вартістю 721157,00 грн.;

з оплатою на користь ТОВ "Б.К.Реконструкція", на підставі договору від 05.05.2007, виконанню робіт з улаштування шиферної покрівлі та надання пов'язаних з цим послуг.

Судом встановлено, що основний засіб - холодильна установка "BITZER" та ремонт будівлі включені до інвентаризаційного опису станом на 01.04.2011: 3 група: 810712,61 грн. - ремонт, 9 група - 36308,63 грн. - холодильник.

Амортизація холодильної установки нарахована прямолінійним методом, амортизація ремонту будівлі (покрівля) нарахована шляхом зменшення залишкової вартості, що відображено у відповідних журналах позивача.

Позивачем надано первинні документи на підтвердження здійснення оплати за придбання основних фондів - холодильної установки (т.5 а.с. 159-161)

Судовою експертизою встановлено правомірність формування амортизаційних нарахувань за 2011 рік у розмірі 243796,33 грн.

Відповідно до пункту 177.4. Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. За пунктом 138.8.5. Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються: б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п. 14.1.3 ст. 14 Податкового кодексу).

Частиною 6 статті 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин-підприємець зобов'язаний, зокрема: вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів, сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 17.1.3 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат.

Норми статей 8, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" визначають те, що платник податку повинен самостійно вести бухгалтерський облік.

Крім того, норма пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, ні Податковий кодекс України, ні Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" не позбавляє права фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації, а враховуючи норми пункту 44.1 статті 44 ПКУ - зобов'язує платника податків вести облік основних засобів, які в силу підпункту 139.1.5 статті 139 розділу III ПК України підлягають амортизації.

Порядок оподаткування з податку з доходів фізичних осіб визначений Розділом ІV Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 162.1, 162.2 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (стаття 163 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункту 168.1.1 пункт 168.1 статті 168 ПК України).

Згідно з пунктом а) підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації в органах державної податкової служби;

Відповідно до підпункту 168.4.8 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4. статті 201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. (пункт 201.6. статті 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6. статті 198 ПКУ).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац 2 пункт 198.6. статті 198 ПКУ).

В матеріалах справи наявні податкові накладні, з яких сформовано невизнаний актом податковий кредит, у загальній сумі ПДВ 745369,36 грн.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

На підставі викладеного, враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено документальне підтвердження реального виконання господарських операцій позивача, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування валових витрат, а також податкового кредиту.

Що стосується висновків відповідача щодо фіктивності (нікчемності) правочинів. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В акті перевірки немає таких посилань, а також не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи відповідача в зазначеної частині є необґрунтованими.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю, постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.11.13 у справі № 2а-10509/12/0170/13 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко