ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11537/13-ц
провадження № 2/753/392/14
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" березня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді:Басалаєвої А.В.
при секретарі:Деак Ю.В.
за участю позивача, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4
представника позивача, ОСОБА_5
відповідача, за зустрічним позовом:
відповідача, позивача за зустрічним позовом:ОСОБА_6
представника відповідача, позивача за зустрічним позовом:ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 з вимогами про розірвання шлюбу. Вимоги обґрунтовує тим, що спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на життя, втратою взаєморозуміння, почуття любові один до одного.
В судовому засіданні 8 жовтня 2013 року відповідач звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів у розмірі ? частини його заробітку (доходу). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом ухиляється від не належного утримання дітей не зважаючи на високий заробіток.
В судовому засіданні 22 жовтня 2013 року судом прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду із первісним позовом.
Відповідач за зустрічним позовом та його представник визнали вимоги в частині стягнення аліментів у розмірі ? частки його заробітку (доходу), що відповідно до розміру його доходу згідно з довідками про заробітну плату складає 10376,00 грн.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 та її представник заперечували проти розірвання шлюбу та просили надати строк на примирення. Ухвалою від 22 жовтня 2013 року надано сторонам строк на примирення тривалістю у два місяці до 22 грудня 2013 року. В судовому засіданні 23 грудня 2013 року позивач за первісним позовом просив надати строк на примирення. Відповідач не заперечувала проти надання строку на примирення. Ухвалою від 23 грудня 2013 року сторонам надано строк на примирення тривалістю у два місяці до 23 лютого 2014 року.
Сторони не досягли примирення.
Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників суд прийшов до висновку про задоволення вимог первісного позову та часткове задоволення вимог зустрічного позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 19 вересня 1998 року зареєстрованим Московським відділом реєстрації актів цивільного стану м.Харкова, актовий запис № 1136. Під час перебування у шлюбі народилось троє дітей:
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1;
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2;
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Сторони намагалися зберегти сім'ю. На підтвердження даної обставини позивачем додано до матеріалів справи медіаційну угоду № 20-131 від 12 січня 2013 року (а.с.81-83). Проте процес медіації було припинено за ініціативою ОСОБА_6
Сторони не підтримують шлюбні стосунки з квітня 2013 року, проживають окремо, не ведуть спільне господарство. Після надання двічі строку на примирення сторони вважають, що спільне життя неможливе.
Суд вважає, що встановлені обставини мають істотне значення для справи і є підставою для розірвання шлюбу.
Згідно статті 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного із подружжя.
Таким чином, суд вважає за необхідне шлюб зареєстрований Московським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Харкова, актовий запис № 1136, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - розірвати.
Частиною другою статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Такий самий обов'язок батьків міститься у статті 180 Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України та пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, розмір аліментів у кожному випадку визначає суд, беручи до уваги різні обставини.
Одним зі способів виконання обов'язку з утримання дитини є сплата одним з батьків аліментів на утримання дитини.
Частиною другою статті 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Обґрунтовуючи свої вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення аліментів у розмірі ? частини всіх заробітків (доходів) ОСОБА_6 вказує, що діти звикли до достатньо високого рівня життя, тому позивач вважає, що необхідно утримувати такий рівень, аби не задавати ще більшої моральної шкоди дітям.
Відповідач за зустрічним позовом працює директором ТОВ «Автосаміт ЛТД» та згідно довідки від 14 жовтня 2013 року (а.с.84) сума доходу за шість місяців складає 241 769,13 грн. Згідно довідки від 15 жовтня 2013 року (а.с.85) дохід на посаді директора ТОВ «Автоцентр на Харківському» складає 7270,39 грн. за 6 місяців. Таким чином, середній розмір сукупного доходу відповідача за зустрічним позовом в місяць - 41 506,58 грн.
В судовому засіданні 7 березня 2014 року позивач та її представник вказали, що стягнення аліментів у розмірі 15 000,00 грн. буде достатнім для утримання дітей. В підтвердження витрат на дітей нею було акумульовано чекі та її прохання долучено відповідачем за зустрічним позовом до матеріалів справи.
Так, за період квітень-травень 2013 року чеками підтверджуються витрати на дітей за виключенням комунальних платежів, школи, репетиторів у розмірі 3 355,00 грн., за період вересень 2013 року - 5 594,00 грн. (а.с.213-231).
Також позивачем за зустрічним позовом підготовлено розрахунок витрат на дітей за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року. До даного розрахунку не додано доказів на підтвердження таких витрат. Проте, позивач за зустрічним позовом вказує, що в листопаді 2013 року витрати на дітей склали 14 575 грн.; в грудні 2013 року - 13 074 грн.; в січні 2014 року - 12993 грн.; в лютому 2014 року - 8685 грн. (а.с.232-241).
Відповідач стверджує, що він ніколи не ухилявся від утримання ним не тільки дітей, а й усієї сім'ї. Дане твердження відповідача за зустрічним позовом підтверджується розписками та безготівковими переказами.
Так з матеріалів справи вбачається, що в червні 2013 року позивачем за зустрічним пловом отримано від відповідача - 8500,00 грн. (відповідно до розписки від 20 червня 2013 року - 4000,00 грн., крім того кошти в розмірі 4500,00 грн. було передано ОСОБА_11 - батьку ОСОБА_6 без розписки) (а.с.90);
в липні 2013 року - 10 600,00 грн. (відповідно до розписок від 20 липня 2013 року - 2600,00 грн. та 8000,00 грн.) (а.с.88, 89);
в серпні 2013 року - 10 800,00 грн. (відповідно до розписок від 16 серпня 2013 року - 2000,00 грн., від 27 серпня 2013 року - 1500,00 грн.; безготівковим переказом від 22 серпня 2013 року - 3300,00 грн.; 1 серпня 2013 року - 4000,00 грн.) (а.с.72, 86, 87);
в вересні 2013 року - 11 100,00 грн. (безготівковим переказом від 3 вересня 2013 року - 2000,00 грн.; від 9 вересня 2013 року - 2100,00 грн.; від 16 вересня 2013 - 2000,00 грн., 1000,00 грн.; від 23 вересня 2013 року - 2000,00 грн.; від 30 вересня 2013 року - 2000,00 грн.) (а.с.71-72);
в жовтні 2013 року - 9 000, 00 грн. (відповідно до розписок від 15 жовтня 2013 року - 3000,00 грн.; від 21 жовтня 2013 року - 2000,00 грн.; безготівковим переказом від 7 жовтня 2013 року - 2000,00 грн.; від 29 жовтня 2013 року - 2000,00 грн.) (а.с.71, 91, 92, 211);
в листопаді 2013 року - 9000,00 грн. (безготівковим переказом від 4 листопада 2013 року - 3000,00 грн.; від 11 листопада 2013 року - 2000,00 грн.; від 19 листопада 2013 року - 2000,00 грн.; від 26 листопада 2013 року - 2000,00 грн.) (а.с. 211);
в грудні 2013 року - 13000,00 грн. (безготівковим переказом від 2 грудня 2013 року - 3000,00 грн.; від 9 грудня 2013 року - 2000,00 грн.; від 16 грудня 2013 року - 2000,00 грн.; від 23 грудня 2013 року - 3000,00 грн.; відповідно до розписки від 30 грудня 2013 року - 3000,00 грн.) (а.с. 211, 212, 175);
в січні 2014 року - 13000,00 грн. (відповідно до розписок від 2 січня 2014 року - 5000,00 грн.; 15 січня 2014 року - 2000,00 грн., 20 січня 2014 року - 2000,00 грн., 23 січня 2014 року - 1000,00 грн.; від 28 січня 2014 року - 3000,00 грн.) (а.с. 176-178);
в лютому 2014 року - 11 000,00 грн. (відповідно до розписок від 3 лютого 2014 року - 3000,00 грн.; від 9 лютого 2014 року 2000,00 грн.; від 17 лютого 2014 року - 3000,00 грн.; від 24 лютого 2014 року - 3000,00 грн.) (а.с.179-182).
Таким чином в період з червня 2013 року по лютий 2014 року ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_4 96,000 грн., що в середньому складає 10666,66 грн. на місяць.
Частиною четвертою статті 55 Сімейного кодексу України визначено, що, дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Отже, обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений рівною мірою на обох батьків, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі.
Беручи до уваги принцип рівності та співмірності участі обох батьків у матеріальному забезпеченні дітей суд приходить до висновку, що витрати відповідача за зустрічним позовом на утримання дітей перевищують ? частини необхідного (на думку позивача 15 000 грн.) розміру витрат для утримання дітей. Натомість позивач за зустрічним позовом стверджуючи, що відповідачем в неналежному розмірі здійснюється матеріальне забезпечення дітей не довела суду, що вона в рівній мірі з батьком приймає участь в утриманні дітей.
Відповідач на підтвердження обставин щодо активної участі у розвитку, вихованні та відпочинку дітей вказує, що ним було організовано та оплачено новорічний 10-денний відпочинок у Тайланді сина ОСОБА_8 вартістю 28918,25 грн. (а.с.156-174). Ним обладнано кімнату для дітей в орендований ним квартирі (письмовий стіл, канцелярське приладдя, книги, освітлення, телевізор, ігрові приставки, диван-ліжко, іграшки). Для літнього відпочинку придбано 9-ти метровий батут, велосипеди, тенісний стіл, обладнано окремі кімнати для проживання. Ним було придбано для ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спортивно-оздоровчі послуги у «Спорт-Лайф» преміум категорії (а.с.137-153).
Відповідач не заперечує, що дітям необхідні платні додаткові заняття, факультативи, спортивні секції та репетитори. Заперечуючи стягнення аліментів у більшому розмірі ніж 1/4 частини всіх його заробітків (доходів) виказав сумнів у здійсненні цих оплат з отриманих аліментів дружиною. Вказує, що він весь час такі витрати оплачує та буде продовжувати оплачувати.
Крім того, в судовому засіданні позивач за зустрічним позовом свої вимоги про стягнення аліментів у розмірі ? частини заробітку (доходу) відповідача обґрунтовувала необхідністю розвивати здібності у дітей, необхідністю ОСОБА_8 відвідувати психолога тощо, що є по своїй суті додатковими витратами на утримання дітей. За змістом частини першої статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Таким чином, сторони не позбавлені права звернутись з вимогами про стягнення додаткових витрат на дітей.
Відповідач за зустрічним позовом також зазначив, що для забезпечення стабільного заробітку дружини після розлучення, ним було придбано для неї готовий бізнес - ательє з клієнтами та співробітниками (двокімнатна квартира на АДРЕСА_2). Просить зважити суд на ту обставину, що позивач за зустрічним позовом вказує на заробіток в розмірі 3000,00 грн., тоді як здача в оренду приміщення за вказаною адресою буде рентабельнішим бізнесом ніж послуги ательє.
Також просить при визначені розміру аліментів звернути увагу на наявність інших обставин. Зокрема суд бере до уваги, що враховуючи зміну позивачем за зустрічним позовом замків у спільній трикімнатній квартирі по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 орендовано квартиру (а.с.154-155). Копії ключів ОСОБА_6 відповідачу не надала, доступу до проживання у вказаній квартирі він немає. Доступу до квартири по АДРЕСА_2 позивач відповідачу також не надає. В літню пору відповідач проживав в заміському будинку, який не має опалення та розташований на відстані 40 км. від Києва в садовому товаристві «Енергетик» Обухівського району Київської області.
Відповідач також вказує, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки. Проте доказів, що саме ним здійснюється утримання непрацездатних батьків (зокрема оплату санаторно-курортного лікування матері) не матеріалів справи не додано.
Зважаючи на досліджені в судовому засіданні докази суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх заробітків (доходів), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 8 жовтня 2013 року до досягнення повноліття ОСОБА_8.
Частинами першою та третьою статті 88 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З огляду на задоволення вимог первісного позову з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114,70 грн. З ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 229,40 грн. зважаючи на задоволення в частині вимог зустрічного позову.
Беручи до уваги викладене вище, беручи до уваги положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" та керуючись статтею 51 Конституції України, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 55, 104, 105, 110, 112, 114, 179 - 183, 185, 191 СК України, статтями 60, 88, 208, 215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Шлюб зареєстрований 19 вересня 1998 року Московським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Харкова, актовий запис № 1136, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 114,70грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійка).
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Вимоги зустрічного позову задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх заробітків (доходів), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 8 жовтня 2013 року до досягнення повноліття ОСОБА_8.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у сумі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).
Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ А.В.БАСАЛАЄВА