Єд.Ун.№763/6998, 9084/13-к

1-кп/763/74/14

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

_______________________________________________________________________________________

ВИРОК

іменем України

11 лютого 2014 року м. Севастополь

Гагарінський районній суд міста Севастополя в складі головуючого судді Щербакова В.В.,

при секретарі Новосьолової Ю.С.,

за участю державного обвинувача - старшого прокурора прокуратури Гагарінського району міста Севастополя Ковалевської В.В., потерпілого ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні в приміщенні Гагарінського районного суду міста Севастополя розглянув кримінальне провадження відносно,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Севастополя, громадянина України, росіянина, маючого неповну середню освіту, студента 2 курсу Севастопольського професійного торгово-кулінарного ліцею, не одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 19.09.2012 року Гагарінським районним судом міста Севастополя за ст. 186 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном 1 рік; 18.11.2013 року Ленінським районним судом міста Севастополя по ст.186 ч.2 КК України з застосуванням ст..71 ч.1 КК України до покарання в вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч.2 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013 року приблизно о 17 годин 00 хвилин ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, повторно, впевнившись, що його дії будуть непоміченими з боку сторонніх осіб, знаходячись в приміщені комп'ютерного клубу «Геймер», розташованого за адресою: місто Севастополь, пр. Г. Сталінграда, б. 33-а, шляхом вільного доступу зі столу розташованого у вищевказаному приміщенні викрав мобільний телефон марки «Samsung GT», моделі 8 5230 в корпусі білого кольору вартістю 1000 гривень укомплектований сим-картою мобільного оператора «Київстар», яка матеріальної цінності не представляє та флеш-картою об'ємом на 32 gb вартістю 300 гривень, а всього майна на загальну суму 1300 гривень, яке належало ОСОБА_4 В подальшому ОСОБА_3 залишив приміщення комп'ютерного клубу «Геймер», розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, чим спричинив ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 1300 гривень.

Він же 01.12.2013 року приблизно о 14 годин 00 хвилин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, впевнившись, що його дії будуть непоміченими з боку сторонніх осіб, перебуваючи в районі буд.40 по вул. П. Корчагіна в місті Севастополі, шляхом вільного доступу, використовуючи момент коли ОСОБА_5 втратив з виду майно свого батька ОСОБА_2 (яке у зазначений час знаходилось у його володінні), а саме велосипед «Azimut» сріблястого кольору (номер рами НОМЕР_1) вартістю 650 гривень, діючи повторно, викрав залишений без нагляду вказаний велосипед, що належить ОСОБА_2 В подальшому ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд та на свої особисті потреби, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 650 гривень.

Дії ОСОБА_3 по даним епізодам суд кваліфікує за ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в скоєні злочину, щиро покаявся та пояснив, що у квітні 2013 року прийшов в комп'ютерний клуб "Геймер". Там зустрів свого знайомого, коли знайомий пішов палити, він побачив на столі мобільний телефон, який забрав, а в подальшому продав. Гроші витратив на свої потреби. Збиток потерпілому відшкодував в повному обсязі. Крім того, у нього був знайомий, який повинен був йому грошей, але не віддавав їх. Він кілька разів до нього звертався. У подальшому він побачив знайомого з велосипедом. Коли знайомий залишив велосипед без нагляду, він його викрав, а в подальшому продав. Гроші витратив на свої потреби.

Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор та потерпіли також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ст. 349 ч.3 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_3, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які є середньої тяжкості, особу підсудного, раніш судимого, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря психіатра.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудному, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, часткове відшкодування спричиненого збитку, скоєння злочину 12.04.2013 року неповнолітнім.

Обставин, які обтяжують покарання підсудному, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне призначити покарання з ізоляцією від суспільства в вигляді позбавлення волі в межах санкцій ст.ст. 185 ч.2 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Судових витрат по справі не має.

Речові докази по справі не надавалися.

Цивільні позови не заявлено.

Керуючись ст.ст. 349 ч.3, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання в вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців:

Відповідно до ст..70 ч.4 КК України частково приєднати до даного покарання, покарання за вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від 18.11.2013 року та остаточно призначити в вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Міру запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 06.12.2013 року, з моменту затримання.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Севастополя протягом 30 днів через Гагарінський районний суд міста Севастополя.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.

Головуючий по справі

суддя: В.В.Щербаков