Справа № 121/1389/13-ц
2/121/815/13
Р І Ш Е Н Н Я
(з а о ч н е)
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 липня 2013 року Ялтинський міський суд АР Крим
у складі суду: головуючого судді - Прищепа О.І., при секретарі - Герман Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод» (далі ПАТ «АЕОРЗ») до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу капітальної огорожі, плавального басейну та некапітальної споруди.
Вимоги мотивовані тим, що відповідач без будь-яких дозвільних документів збудував на земельній ділянки, яка належить ПАТ «АЕОРЗ» плавальний басейн і огорожі капітальною стіною-огорожею, загальною площею 0,03 га за адресою АДРЕСА_1.
Представник ПАТ «АЕОРЗ» в судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином, причин не явки суду не надав. Надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримував у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з'явився, про день та час слухання справи сповіщений належним чином, причин не явки суду не надав, заперечень проти позову від нього не надійшло.
На підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки було визнано не поважною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, справу розглянуто без проведення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України суд здійснює цивільне судочинство на засадах змагальності сторін, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства бн від 01 серпня 2011 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, розташована земельна ділянка, орієнтовною площею 0,2 га яка самовільно зайнята (використовуються без правовстановлюючих документів) та огороджена капітальною огорожею, на території розташований трьохповерхова капітальна споруда - житловий будинок, плавальний басейн та некапітальні будівлі.
ПАТ «АЕОРЗ» на підставі державного акту на право постійного користування та за цільовим призначенням відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Всі землі навколо зазначеної земельної ділянки належать ПАТ «АЕОРЗ».
Відповідно запиту про надання інформації з державної інспекції управління Держкомзему у м. Ялта від 16 квітня 2013 року інформація щодо видачі державного акту на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відсутня (а.с.77).
Згідно до висновку експертизи №127 від 21 червня 2013ртоку встановлено, що споруди (об'єкти нерухомості), імовірно збудовані ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, розташовані на земельній ділянці ПАТ «АЕОРЗ» , право постійного користування якою належить на підставі державного акту серії Б №014125. Фактична площа земельної ділянки, користувачем якої є ПАТ «АЕОРЗ» та яка зайнята забудовою ОСОБА_1 складає 0,1214 га. На земельній ділянці користувачем якої є ПАТ «АЕОРЗ» знаходиться: трьохповерхова капітальна споруда - житловий будинок, басейн, господарські споруди та капітальна огорожа.
Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до вимог ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до вимог ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безкоштовної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, раніше наданих їм в користування і по іншим підставам.
Відповідно до вимог ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до вимог ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до вимог ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використання та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до вимог ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю та власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Відповідно до вимог ч.1 ст.374 ЦК України, суб'єктами права власності на землю (земельна ділянка) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Поняття "Розпорядження майном" є складова частина змісту права власності та означає право власника визначати юридичну долю майна: продавати, дарувати, здавати в оренду, віддавати в заставу і тому подібне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке воно здійснює відповідно до закону по своїй волі, незалежно від волі інших осіб.
Зі змісту ч.2 ст.318 та ч.3 ст.319 ЦК України слідує, що всі суб'єкти права власності рівні перед законом і всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Аналізуючи вказані норми діючого законодавства України слід дійти висновку про те, фізична, або юридична має право користуватися земельної ділянко тільки на підставі документів про які вказано в ст.125-126 ЗК України, наявність яких є обовґязковою.
Відповідно до вимог ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до вимог ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зупинення дії, яке порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.
В свою чергу відповідач ОСОБА_1 не пред'явив позову про визнання за ним права власності на будівлю, яку він збудував на чужій землі. Він обрав процесуальну позицію - не з'являться до судового засідання, та не надавати своїх заперечень. При таких обставинах, в силу вищезазначених обставин земельна ділянка повинна бути звільнення шляхом демонтажу капітальної огорожі, плавального басейну та некапітальної споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці ПАТ «АЕОРЗ».
В разі, коли ОСОБА_1 сам не звільнить земельну ділянку протягом часу, який йому буде наданий на добровільне виконання рішення суду, то необхідне буде примусове здійснити демонтаж капітальної огорожі, плавального басейну та некапітальної споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з подальшим відшкодуванням з нього витрат, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Оскільки позовні вимоги задоволено, відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем повинні бути відшкодовані ОСОБА_1 в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.14 Конституція України, ст.ст. 78, 81, 125, 152, 211, 212 ЗК України, ст.ст.11, 16, 316, 319, 376 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод» (далі ПАТ «АЕОРЗ») до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, орієнтованою площею 0,1214 га, шляхом демонтажу капітальної огорожі, плавального басейну та некапітальної споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1
У разі невиконання ОСОБА_1 протягом строку, наданого на добровільне виконання рішення суду, примусово здійснити демонтування нежитлової будівлі з подальшим стягненням витрат на демонтаж з ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН, серія та номер паспорту суду не відомий) на користь Публічного акціонерного товариства «Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод» судові витрати по справі в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційному суду АР Крим через Ялтинський міський суд АР Крим в порядки та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.
СУДДЯ: