Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 111/4612/13-а
12.03.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Яковенко С.Ю.,
суддів Воробйової С.О. ,
Кукти М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 111/4612/13-а за апеляційною скаргою Ленінського районного центру зайнятості АР Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Казацький В.В. ) від 13.01.2014
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Ленінського районного центру зайнятості АР Крим (вул. Дзержинського, 5, смт. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)
третя особа: Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському р-ні Автономної Республіки Крим (вул. Трудова, 2, смт. Леніне,Ленінський р-н, Автономна Республіка Крим, 98200)
про визнання бездіяльності протиправною зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по безробіттю та почати її виплату,
ВСТАНОВИВ:
27.11.2013 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Ленінського районного центру зайнятості АР Крим, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК про визнання протиправною бездіяльності щодо несплати допомоги по безробіттю; зобов'язання здійснити перерахунок призначеної допомоги по безробіттю з 24.10.2013 відповідно до статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» згідно довідки про доходи за останні 6 місяців; зобов'язання почати виплату допомоги по безробіттю.
Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2014 позов задоволено частково.
Зобов'язано Ленінський районний центр зайнятості призначити ОСОБА_2 допомогу по безробіттю на підставі ч. 1 ст. 22, ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 24.10.2013 року, нарахувати допомогу по безробіттю у належному розмірі та виплатити її з врахуванням вже сплачених сум.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2014 та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала в КП «Ленводоканал» та 02.10.2013 звільнена за пунктом 1 статті 36 КпП України за угодою сторін.
Факт роботи позивача за останні 12 місяців, що передували безробіттю, в КП «Ленводоканал» сторонами не оспорюється та підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 6-7).
З копії довідки КП «Ленводоканал» №01-4/642 від 15.10.2013 вбачається, що у період з квітня 2013 року по вересень 2013 року із заробітної плати позивача підприємством проводилося утримання до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (арк.с. 9,23).
Згідно роздруківки з реєстру персональних карток щодо ОСОБА_2 у період з січня 2011 року по серпень 2013 року під час її роботи у КП «Ленводоканал» з її заробітку сплата ЄСВ не проводилася (а.с. 21-22).
17.10.2013 позивач звернулася до Ленінського районного центру зайнятості АР Крим з заявою про постановку на облік як безробітної (арк.с.26).
Наказом Ленінського районного центру зайнятості АР Крим №НТ131018 від 18.10.2013 позивачу надано статус безробітного.
Наказом Ленінського районного центру зайнятості АР Крим №НТ131024 від 24.10.2013 позивачу призначено допомогу по безробіттю відповідно до п. 2,4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» без врахування страхового стажу у мінімальному розмірі та розпочато виплату по безробіттю з 24.10.2013 (арк. с. 8).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтями 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Згідно з частиною 1-3 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях.
У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
Зазначеною статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено: єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; а застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавці є страхувальниками для платників єдиного внеску - працівників, тобто особами, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Статтями 16, 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що допомога по безробіттю фізичним особам сплачується з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ділі Фонд) за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, сплата єдиного соціального внеску є єдиною підставою для зарахування періоду роботи певної особи до страхового стажу, який дає право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто застрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законодавством також передбачено можливість сплати єдиного соціального внеску роботодавцями (підприємствами, установами та організаціями) за своїх працівників (фізичних осіб).
З матеріалів справи вбачається, що у період з квітня 2013 року по вересень 2013 року із заробітної плати позивача підприємством КП «Ленводоканал» проводилося утримання до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (арк.с. 9,23).
Однак, фактично внески до фонду не надходили з незалежних від позивача підстав (арк.с. 21-22).
Відповідач, призначаючи позивачу допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу в мінімальному розмірі виходів з того, що КП «Ленводоканал» має заборгованість зі сплати єдиного внеску та відсутні відомості в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо сплати єдиного внеску позивачем.
Судова колегія зазначає, що дана обставина, а також відсутність в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей щодо сплати єдиного внеску за позивача при фактичному утриманні з позивача такого внеску, не може бути підставами для відмови у призначенні позивачу допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, оскільки відповідальність за невчасну сплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, на якому працює позивач, оскільки саме підприємство нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.
Тому, з урахуванням відомостей щодо наявності у позивача страхового стажу не менше ніж шість місяців протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, відмовою в призначенні позивачу допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу відповідачем порушується право позивача на належне соціальне забезпечення, яке передбачено Конституцією України.
Відповідачем не оспорюється факт, що відповідні відрахування по сплаті страхових внесків із заробітної плати позивача на протязі не менше ніж шість місяців роботодавцем КП «Ленводоканал» проводилися.
При цьому колегія суддів керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу допомогу по безробіттю з 24.10.2013 та нарахувати та сплатити її у належному законом розмірі, з врахуванням сплачених сум.
Рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Згідно зі статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2014 у справі № 111/4612/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко
Судді підпис С.О. Воробйова
підпис М.В. Кукта
З оригіналом згідно
Головуючий суддя С.Ю. Яковенко