Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/823/14-ц

Провадження № 2/116/736/14

14.03.2014 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, суддіДокучаєвої В.Ю.,

при секретаріБескидевич І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресної вимоги , -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014р. представник позивача - Моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся з позовом до ОСОБА_3 і просить суд стягнути з відповідача відшкодування виплаченого страхового відшкодування у порядку зворотньої вимоги (регресу) в сумі 9736 грн. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до положень підпункту «а» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило виплату відшкодування ОСОБА_5 в розмірі 9736 грн., заподіяної з вини відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи у його відсутності чи про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Згідно ст. 197 ч.2 ЦПК України у зв'язку з неявкою учасників процесу в судове засідання фіксування технічними засобами не проводилось.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27.09.2010р. о 17 г. 30 хв. на автодорозі Сімферополь-Миколаївка 12 км+700м мало місце ДТП за участю транспортного засобу марки «ВАЗ 21013» р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок якого було завдано пошкоджень, зокрема, велосіпедисткам ОСОБА_5 та ОСОБА_6

На дату скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 21013» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

26.10.2010 року постановою Сімферопольського районного суду АР Крим ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченного ст.124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425грн. /а.с.17/.

Завдана потерпілій ОСОБА_5 під час ДТП шкода особисто винуватцем ДТП ОСОБА_3 відшкодована не була.

14.02.2011 року ОСОБА_5 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про відшкодування заподіяної шкоди /а.с.12/.

Відповідно до висновку експерту №223 від 08.02.2011р. матеріальна шкода, завдана під час ДТП володільцю велосіпеду «Лемонд» складає 5950грн., матеріальна шкода, завдана під час ДТП володільцю велосіпеду «Солюшіон» складає 3786грн. /а.с.18-25/.

28.03.2011 року Моторне (транспортне) страхове бюро України у відповідності до положень підпункту «а» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило виплату шкоди ОСОБА_5 в розмірі 9736 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача ОСОБА_3, що підтверджується відповідними документами /а.с.26-28/.

14.04.2011р. на адресу відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України направило вимогу щодо компенсування фактичні затрат в розмірі 9736 грн., понесених страховою компанією у зв'язку з відшкодуванням шкоди потерпілій ОСОБА_5 /а.с.30/.

Однак до теперішнього часу в добровільному порядку ОСОБА_3 матеріальні затрати позивачу не відшкодував.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи, суд керується ст.ст.10,60 ЦПК України, згідно яких сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пп. 38.2 статті 38 Закону України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не зареєстрував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Статтями 22, 1166, 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Вина відповідача в ДТП, що сталось 27.09.2010р., встановлена постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 26.10.2010 року і відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України, доказуванню при розгляді цієї справи не підлягає.

Страхове відшкодування в розмірі 9736 грн. було перераховано потерпілій ОСОБА_5 на банківський рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №1274 від 28.03.2011р. /а.с.28/.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди з відповідача в розмірі 9736 грн. є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Ст. 84 ЦПК України передбачає, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у розмірі 993,60 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60-61, 88, 212, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 9736 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати в сумі 993,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Докучаєва В.Ю.