ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2014 року Справа № 913/101/14

Провадження №8пд/913/101/14

За позовом Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк", м. Луганськ, -

про внесення змін до договору оренди землі.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Смолій Д.С. - головний спеціаліст відділу з юридичних та правових питань, - довіреність №975 від 11.02.2014;

від відповідача - Шатських В.В. - провідний юрисконсульт, - довіреність №534 від 11.12.2013,-

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між позивачем - Сєвєродонецькою міською радою (далі - міськрада, орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Український комунальний банк" (далі - ПАТ "Укркомунбанк", орендар) 16.09.2004, у простій письмовій формі, державна реєстрація від 27.09.2004 №263, - предметом якого є земельна ділянка площею 0,5036 га, надана в оренду терміном на 25 років під нежитлову будівлю з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Паризької Комуни, 21, квартал 45, а саме:

пункт 5 розділу "Об'єкт оренди" змінити на: "5.Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 4412900000:06:005:0022 становить: 3136471,16 гривень";

пункт 9 розділу "Орендна плата" змінити на: "9.Орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі в розмірі: з 01.07.2011р. - 313647,12 гривень на рік";

пункт 11 розділу "Орендна плата" змінити на: "11.Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі: з 01.07.2011р. - 26137,26 гривень, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця".

Позов мотивовано ухиленням відповідача від приведення договору у відповідність до чинного законодавства.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/101/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 30.01.2014 до 13.02.2014 - з метою надання позивачу можливості підготувати заперечення на відзив відповідача; з 13.02.2014 до 27.02.2014 - з метою витребування від сторін додаткових документальних доказів; з 27.02.2014 до 11.03.2014 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 11.03.2014 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що зміни до договору оренди землі від 16.09.2004, державна реєстрація від 27.09.2004 за № 263, у запропонованій позивачем редакції суперечать умовам цього договору та не узгоджуються з нормами чинного законодавства (відзив на позовну заяву від 27.01.14 за вих. № 541) (а.с.25-27).

Заперечуючи проти позову, відповідач, посилаючись на ст. 20 Земельного кодексу України та інше земельне законодавство, крім того, пояснив, що, на його думку, позивач безпідставно вважає, що вся орендована земельна ділянка належить до земель комерційного використання, - оскільки, на думку відповідача, у даному випадку слід визначати договірний коефіцієнт щодо кожної складової частини цієї земельної ділянки, а саме: окремо - за ту, на якій розташована адмінбудівля банку; окремо - за ту, на якій розташовані гараж та інші господарські споруди орендаря, і т.д., - адже мета їх використання (тобто частин земельної ділянки, що входять до загального складу орендованої земельної ділянки), як вважає відповідач, є різною.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

16.09.2004 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі було укладено договір оренди землі, відповідно до якого на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 19.08.2004 №1460 (а.с.61) орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 25 років - по 15.09.2029 включно (п.8), земельну ділянку із земель комерційного використання (пункти 1 та 15) площею 0,5036 га (п.2), нормативною грошовою оцінкою 1.390.338,88 грн. (п.5), на якій розташовані об'єкти нерухомого майна: адміністративна будівля банку, гаражі, господарські споруди та намети, а також інші об'єкти інфраструктури (п.3), та яка знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Паризької Комуни, 21, квартал 45 (п.1); мета надання земельної ділянки в оренду - під нежитлову будівлю з господарськими спорудами (п.14).

Орендна плата повинна вноситися орендарем самостійно, у грошовій безготівковій формі, у сумі 17379,24 грн. на рік (п.9) або 1448,27 грн. на місяць, щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п.11); її обчислення орендар здійснює без урахування індексу інфляції (п.10).

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни індексації грошової оцінки земельної ділянки, зокрема: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законом (п.12).

Сторони домовилися, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за їх взаємною згодою, а у разі її недосягнення - спір розв'язується у судовому порідку (п.35).

Державну реєстрацію договору здійснено 27.09.2004 за №263 (а.с.8-9;10-11).

Земельна ділянка передана орендареві 27.09.2004, що підтверджується двостороннім актом передачі-приймання (а.с.10).

Договір є чинним на час розгляду даної справи.

Цей спір виник з наступних підстав.

Сєвєродонецькою міською радою як органом місцевого самоврядування з метою регулювання земельних відносин було прийнято низку рішень.

Так, 06.03.2008 прийнято рішення №1978 "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради", згідно якому з 01.08.2008 було затверджено нові коефіцієнти орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради (Додаток №1 до цього рішення) (п.5),- при цьому Відділу орендних земельних відносин міської ради було доручено укласти додаткові угоди до чинних договорів оренди землі (п.6) (а.с.16-17).

У рядку №31 Додатку №1 вказано, що у разі цільового використання земельної ділянки "Банківські та кредитно-фінансові заклади" договірний коефіцієнт становить 10 (а.с.17).

Рішенням міської ради від 18.09.2008 №2492 "Про внесення змін до рішення сесії міської ради №1798 від 06.03.2008 "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради"" були внесені редакційні зміни до пунктів 5 та 6 рішення, - які не мають істотного значення для вирішення цього спору.

01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України) у редакції Закону України від 02.12.2010 №2755-УІ, - що господарський суд вважає загальновідомим фактом, який в силу приписів частини 1 ст.35 ГПК України не потребує доказування.

З метою вжиття заходів до виконання приписів ПК України та на підставі п.34 ч.1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №№280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" Сєвєродонецька міська рада Луганської області 29.03.2011 прийняла рішення №431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", відповідно до якого:

було затверджено нормативну грошову оцінку земель зазначених населених пунктів (п.1);

встановлено, що базова вартість 1 кв. метра землі становить 179,74 грн. (п.2);

зазначену оцінку землі вирішено ввести у дію з 01.07.2011 (п.3).

Крім того, цим же рішенням для орендарів землі було встановлено низку пільг зі сплати орендної плати, а саме: починаючи з 01.07.2011, - у розмірі 40% (п.5.1); далі, - зокрема, з 01.01.2014 - 10% від суми орендної плати (п.5.4); і т.д.

Як сказано у п.6.1 даного рішення, пільги щодо сплати орендної плати застосовуються як у разі укладення нових договорів оренди землі, так і у разі внесення змін до раніше укладених.

Рішення ради містить імперативний припис: Управлінню Держкомзему міської ради у термін до 01.07.2011 вжити заходів до внесення змін до усіх раніше укладених договорів оренди землі (п.8).

Дослідження судом змісту цього рішення показало, що воно не містить механізму застосування пільг, про які йдеться у пункті 5 рішення (з підпунктами).

28.04.2011 Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення №515 "Про внесення змін до рішення 12-ї (чергової) сесії міської ради №431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", яким, зокрема, з тексту останнього були виключені пункти 5-й та 6-й - про надання пільг щодо сплати орендної плати за землю (а.с.52).

В ході розгляду цього спору відповідач, заперечуючи проти позову, заявив, що рішення №515 від 28.04.2011 не було оприлюднене у порядку, встановленому частиною 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому не набрало законної сили.

На вимогу суду позивач не зміг надати доказів оприлюднення цього рішення (лист за вих. №б/н від 11.03.2014).

За таких обставин суд при вирішенні даного спору рішення Сєвєродонецької міської ради від 28.04.2011 №515 не вважає за належний та допустимий доказ у справі, а при вирішенні спору керується рішенням міської ради від 29.03.2011 №431 з наступних підстав.

Як встановлено частиною 5 ст. 59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Оскільки позивач не надав до справи докази набрання чинності вищезгаданим рішенням, суд керується частиною 2 ст. 4 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З метою виконання рішення міської ради від 29.03.2011 №431 позивач 16.09.2013 за вих. №7007 спрямував на адресу відповідача письмову пропозицію про укладення додаткової угоди до вищезгаданого договору оренди землі, додавши до неї 3 примірники останньої (а.с.37), яку відповідач отримав 12.12.2013 (а.с.38), - але додаткову угоду не підписав, про результати її розгляду позивача не повідомив, - що стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав. Суд, дослідивши його доводи проти позову, не погоджується з ними, оскільки вважає, що вони не узгоджуються з чинним законодавством, умовами укладеного між сторонами договору оренди землі та фактичними обставинами справи.

Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

Частиною третьою ст. 631 Цивільного кодексу встановлено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли лдо його укладення.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення господарської (підприємницької) діяльності відповідача (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ)).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до умов цивільного законодавства.

До числа обов'язкових (істотних) умов договору належить ціна.

Як зазначено у ст. 632 названого Кодексу ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, - тобто вимоги позивача щодо рівня орендної плати у даній справі узгоджуються з приписами чинного законодавства України.

В той же час його вимоги про внесення до змісту пунктів 9 та 11 договору умови про сплату орендарем, починаючи з 01.07.2011, орендної плати у розмірі 313647,12 грн. на рік (п.9) або 26137,26 грн. на місяць (п.11), - суперечить приписам частини третьої ст. 632 ЦК України, якою встановлено, що зміна ціни у договорі після його виконання не допускається, - з огляду на що до змісту пунктів 9 та 11 договору у запропонованій позивачем редакції не може бути включена зазначена дата (з 01.07.2011), - тобто позов у цій частині задоволенню не підлягає.

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 ГКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

Перелік істотних умов договору оренди землі визначено статтею 15 вищеназваного Закону, при цьому до їх числа, зокрема, віднесено орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

В силу ст.ст.125 та 126 ЗКУ право оренди землі підлягає державній реєстрації.

Укладений сторонами договір відповідає приписам вищецитованого законодавства.

За загальним правилом (ст.651 ЦКУ) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони договору передбачили можливість внесення змін до нього (п.35), - що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про оренду землі", якою встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Правова позиція щодо можливості внесення змін до договору оренди землі у разі наявності спору між його сторонами викладена у абзаці четвертому п.2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі - Постанова №6), у якому зазначено, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої ст. 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при не досягненні згоди між сторонами щодо змін договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Аналогічне положення містить стаття 30 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Позивач дотримався зазначених вимог чинного законодавства.

З наявних у справі доказів вбачається, що підставою для позову стала істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а також ухилення орендаря (відповідача) від приведення його у відповідність до чинного законодавства.

Такою істотною зміною позивач вважає зміну нормативної грошової оцінки землі та встановленого чинним законодавством України рівня орендної плати за користування землею (ст.288 Податкового кодексу України).

Як уже сказано вище у цьому рішенні, ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, передбачена можливість застосування цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини 1 та 2 ст. 632 ЦК України).

У абзаці 3 п.2.19 вищезгаданої постанови №6 наведена правова позиція, згідно якій судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

У справі у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, доведено, що між сторонами існує спір з приводу договірного коефіцієнту розміру річної орендної плати та необхідності приведення його у відповідність до вимог нині чинного законодавства.

Відповідач, будучи достеменно обізнаним з приводу набрання чинності Податковим кодексом України та рішенням Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 №431, відмовився від внесення змін до договору.

Зокрема, у частині 2 ст. 21 Закону "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 02.10.2010 №2756-УІ, чинній на час виникнення спору) зазначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При вирішенні цього спору суд керується приписами частини 2 названої статті Кодексу, відповідно до якої, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у

відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У даному випадку позивачем належним чином доведена наявність сукупності усіх 4-х обставин, передбачених даною нормою закону.

Як зазначено у частині 4 ст. 652 Цивільного кодексу, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога повністю узгоджується з приписами ч.4 ст.652 названого Кодексу.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється у такій самій формі, що й договір.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на день укладення спірного договору) грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 01 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, на день виникнення та вирішення даного спору по суті розмір орендної плати встановлено абзацом 3 підпункту 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 (Закон "Про плату за землю" того ж дня втратив чинність), а саме: для земель інших категорій (крім сільськогосподарських) - на рівні 3-кратного розміру земельного податку, а відповідно до підпункту 288.5.2 п.288.5 цієї статті орендна плата не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки - залежно від її призначення.

Оцінивши дії позивача, спрямовані на врегулювання цього спору, суд дійшов висновку, що вони, крім вищевикладених підстав, відповідають приписам чинного законодавства України ще і з огляду на таке.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку згадувана у рішенні земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Сєвєродонецька, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Сєвєродонецька міська рада.

Як сказано вище у цьому рішенні, правовідносини щодо оренди землі врегульовані низкою спеціальних нормативних актів, у тому числі - Законом України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі", Земельним та Цивільним кодексами України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення земельних питань віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України та ст.ст.59 і 73 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

З огляду на викладене рішення Сєвєродонецької міської ради від 06.03.2008 №1978 та від 29.03.2011 №431 повністю відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, суд факт законодавчої зміни розміру орендної плати за землю вважає належним чином доведеним, про що орендар є повідомленим та обізнаним, але ухиляється від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі. Його доводи проти позову судом при вирішенні цього спору не приймаються до уваги з вищеназваних причин.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору у сумі 1147,00 грн. (оскільки позивач звернувся до суду з позовом 30.12.2013 (а.с.19)) покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.19,144 Конституції України, ст.ст.11,16,202,626,651-654 Цивільного кодексу України; ст.ст.93, 125 Земельного кодексу України; ст.ст.179-181,188 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,20,30 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст.43,47,22,27,32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Сєвєродонецької міської ради до Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" - про внесення змін до договору оренди землі - задовольнити частково.

2.Внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Український комунальний банк" (орендар) 16 вересня 2004 року, у простій письмовій формі, державна реєстрація від 27 вересня 2004 року №263, - предметом якого є земельна ділянка площею 0,5036 га, надана в оренду терміном на 25 років під нежитлову будівлю з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Паризької Комуни, 21, квартал 45, а саме:

пункт 5 розділу "Об'єкт оренди" змінити на: "5.Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 4412900000:06:005:0022 становить: 3136471,16 гривень";

пункт 9 розділу "Орендна плата" змінити на: "9.Орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі в розмірі 313647,12 гривень на рік";

пункт 11 розділу "Орендна плата" змінити на: "11.Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 26137,26 гривень, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця".

2.1.Відповідно до приписів ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зміни у праві оренди земельної ділянки, про які йдеться у пункті 2 цього рішення, підлягають державній реєстрації.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк", ідентифікаційний код 24191588, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.В.В.Шевченка, 18-а, - на користь Сєвєродонецької міської ради, ідентифікаційний код 26204220, яка знаходиться за адресою: місто Сєвєвродонецьк, вул. Леніна,32 Луганської області, - судовий збір у сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у місті Луганську.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 11.03.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 14 березня 2014 року.

Суддя А.П.Середа