РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/13452/13-ц Номер провадження 2/123/383/2014

26.02.2014 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі:

головуючого - судді Діденка Д.О.,

при секретарі - Тімашовій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їм на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, її мати та два сини. Також у квартирі, як член сім'ї, була зареєстрована дружина ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що її не влаштовувала тіснота в їх квартирі, вона почала пред'являти необґрунтовані претензії щодо не належних житлових умов. З цього приводу почали виникати конфлікти. С початку 2012 року відповідач добровільно звільнила спірну квартиру та до теперішнього часу в ній не проживає. Вважають, що збереження реєстрації сторонньої людини у їх квартирі обмежує їх права власності щодо володіння, користування та розпорядження майном, заподіює їм матеріальну шкоду. Просять визнати відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити за мотивами наведеними у ньому.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, мотивуючи тим, що насправді з жовтня 2010 року до теперішнього часу позивач ОСОБА_1 та її чоловік постійно чинили їй перешкоди у користуванні квартирою, створювали нестерпні умови для проживання. У квітні 2012 року у зв'язку із хворобою дитини, вона виїхала з квартири до лікарні. Після лікування повернутися до квартири не змогла, оскільки замки були змінені та до квартири її не пускали. Крім того, спірна квартира належить чотирьом власникам, а звернулися до суду тільки двоє. Просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право власності №1574 від 07.12.2006 р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22227189 від 20.03.2009 р.

Згідно з довідкою №2/9283, виданою 21.10.2013 р. абонентським відділом Комунального підприємства «Житлово-комунальне об'єднання Київського району м. Сімферополя» за вищевказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (син власника/співвласник), ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (внук власника), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (власник), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (дружина сина власника ОСОБА_3), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 ( син власника/ співвласник), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (мати власника/ співвласник).

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статею 405 ЦПК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною 1 статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 04.04.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Рішенням встановлено, що 1,5 року сторони проживають окремо.

Позивачі в обґрунтування своїх вимог, послалися на пояснення свідків - сусідів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та чоловіка позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_9

Так, усі вони підтвердили, що ОСОБА_3 у квартирі не проживає більше року. Проте, ця обставина нею не заперечувалася у судовому засіданні.

Також, у позовній заяві, яка подана ОСОБА_3 до Київського районного суду м. Сімферополя про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини, зазначено, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 та до кінця 2011 року вона проживала з чоловіком в квартирі його сім'ї, але ж на початку листопада 2011 року відповідач була змушена переїхати проживати на іншу квартиру, так як проживати в квартирі чоловіка не можливо.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає, що відповідачкою надано переконливі докази поважності причин залишення місця реєстрації та проживання за іншою адресою.

Так, жоден із свідків допитаних за клопотання позивачів, не підтвердили, що ОСОБА_3 не намагалася вселитися до квартири.

Свідок позивачів ОСОБА_9 на запитання суду підтвердив, що після виїзду ОСОБА_3 до лікарні замки у квартирі були змінені, ключі їй не передавалися та проти її проживання він заперечує.

Свідок ОСОБА_3 також пояснив, що він є співвласником 1/4 частки спірної квартири та визнає право колишньої дружини на проживання у цій квартирі. Підтвердив також, що позивачі не пускали її до квартири, змінили замки на вхідній двері, щоб вона не поверталася, створюють умови неможливі для її проживання.

В матеріалах справи також містяться звернення відповідача від 27.12.2013 р., 03.01.2014 р. до органів внутрішніх справ, за фактом неправомірних дій збоку позивача ОСОБА_1, які були розглянуті та з позивачем були проведені профілактичні бесіди.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.04.85 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.

Відповідно до ст. 9 ч. 4 ЖК України ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

Частиною 1, 2 ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд враховує також, що спірна квартира не належить позивачам у цілому, в натурі їх частка не виділялася, порядок користування квартирою не визначався.

За таких обставин, підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування вказаною квартирою відсутні.

На підставі 405, 358, 317, 316 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Діденко Д. О.