АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/3830/2014 Головуючий 1 інстанції - Шаховніна М.О.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача аліменти на його користь в розмірі 1/2 частини з усіх доходів відповідача, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і довічно та вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він не працює, є інвалідом II групи, потребує значної матеріальної допомоги на ліки та харчування, а відповідач відмовляється в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на його утримання, працює та має інші доходи.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати його та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Посилається на те, що йому нараховується пенсія у розмірі 2176 гри.86 коп., із яких у нього утримується на користь відповідача аліменти у розмірі 743,95 грн.

Крім того, він знаходиться за межею бідності, не в змозі собі на залишок з пенсії купити ліки, харчі, одяг, сплачувати квартплату та комунальні послуги та інші товари першої необхідності.

Вказує на те, що відповідач отримує доходи від здачі квартири та автомобіля в оренду.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити її з вищевказаних підстав.

Представник відповідача проти задоволення скарги заперечував, просив рішення суду в справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що факт отримання відповідачем більших доходів ніж отримує позивач не є підставою для призначення утримання для останнього, оскільки позивач отримує пенсію в розмірі, який значно перевищує прожитковий мінімум на одну особу.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на утримання непрацездатний або той, хто потребує матеріальної допомоги, може реалізувати лише за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Наявність такої можливості визначається порівнянням доходів кожного з подружжя, співвідношенням їх з прожитковим мінімумом та з реальними витратами кожного з подружжя. Само по собі отримання одним з подружжя більш високого доходу не є підставою для відрахування частини його доходу на користь іншого з подружжя.

Частинами 1 та 2 ст.76 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 17.07.1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

Позивач є інвалідом II групи загального захворювання довічно з 2007 року.

Прожитковий мінімум на 2013 рік для осіб, які втратили працездатність на одну особу в розрахунку на місяць встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та становить: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень.

Як на підставу задоволення позову, ОСОБА_2 вказує на те, що він як непрацездатна особа має менший місячний дохід, ніж це передбачено законом, а тому відповідач повинна сплачувати йому аліменти, з огляду також і на те, що вона є винною у його інвалідності.

Проте, такі доводи є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 949 гривень, з 1 липня - 974 гривні, з 1 жовтня - 1014 гривень.

Відповідно до довідки ГУ ПФУ в м. Києві від 02 січня 2014 року ОСОБА_2 отримує пенсію за вислугу років щомісячно у розмірі 2 176 грн. 86 коп., що значно перевищує прожитковий мінімум на одну особу, який встановлений у 2013-2014 роках. Також до суми пенсії включаються доплати на дітей.

Крім того, вірним є висновок суду про те, що однією з необхідних умов отримання позивачем аліментів є спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу. Разом з тим, як свідчать зібрані по справі докази, відповідач такої змоги не має.

Так, відповідач працює в Київській міській дирекції УДППЗ «Укрпошта» Північний поштамт та її середньо місячна заробітна плата становить 3 830 грн. та має також на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, які знаходяться у спеціальній школі - інтернаті №15 м. Києва та перебувають на неповному державному забезпеченні.

Твердження позивача про те, що відповідач помістила дітей в інтернат, де вони перебувають на повному державному забезпеченні є такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до історій хвороб дітей, вони страждають на органічне ураження центральної нервової системи у формі затримання психічного розвитку та потребують постійного лікування, навчаються в спеціалізованій школі - інтернаті № 15 та перебувають на неповному державному забезпеченні.

Крім того, неповнолітні навчаються також в Київській дитячій музичній школі № 35 по класу труби з вересня 2013 року, що підтверджується довідкою, витрати за оплату даного навчання несе відповідач.

Згідно довідки Інституту проблем болю від 30.10.2013 року ОСОБА_2 з 23.09.2013 року проходила курс амбулаторного лікування нейрометамерної рефлексотерапії та метамерного введення церебролизину, амінокислот, своє лікування оплачувала сама.

Доводи апелянта про те, що з його пенсії утримуються також аліменти на неповнолітніх дітей, що значно знижує її розмір, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обов'язок по утриманню своїх дітей покладається на обох батьків.

Посилання апелянта на отримання відповідачем додаткових доходів від здачі в оренду автомобіля та квартири доказами відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України по справі не підтвердженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було дано невірну оцінку доказам колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення відповідно до ст.212 ЦПК України оцінив докази з урахуванням вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України про їх належність та допустимість.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не були застосовані норми ст.90 СК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача частини витрат, пов'язаних із хворобою та/або каліцтвом останнім не заявлялись, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: