№ справи:124/10006/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Кучеренко Н.В.

№ провадження:22-ц/190/1053/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Дралла І.Г.,

суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» про відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що вона працювала у РВНЗ «КІПУ» з 21 листопада 2011 року на посаді практичного психолога на 0,5 ставки, а з 28 серпня 2012 року переведена на посаду заступника директора по учбовій роботі інженерно-педагогічного коледжу на 0,5 ставки. 4 квітня 2013 року вона була незаконно звільнена з роботи на підставі наказу ректора РВНЗ «КІПУ» Якубова Ф.Я. №20-ЛК з посади психолога і заступника директора інженерно-педагогічного коледжу РВНЗ «КІПУ» за прогули. Вона звернулася до суду з позовом і просила визнати наказ №20-ЛК від 4 квітня 2013 року про звільнення з роботи за прогули за п.4 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасувати його, але в судовому засіданні 28 травня 2013 року відповідачем було представлено новий наказ №33-ЛК від 27 травня 2013 року, яким фактично скасований наказ від 4 квітня 2013 року про її звільнення за прогули. Відповідно до нового наказу її було звільнено за ч.3 ст. 41 КЗпП України за скоєння аморального проступку. Розглядаючи вказані позовні вимоги рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 травня 2013 року та додатковим рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 2 липня 2013 року, залишеними без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 6 серпня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що на час розгляду справи предмет оскарження було змінено. Фактично наказ про звільнення від 04.04.2013 року №20-ЛК за прогули скасовано та ухвалено новий наказ про звільнення позивачки за вчинення аморального поступку №33-ЛК від 27 травня 2013 року. Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя від 14.11.2013 року відмовлено у позові ОСОБА_6 про скасування наказу про звільнення за аморальний проступок і поновлення на роботі.

ОСОБА_6 вказує, що необхідність доказувати на протязі 4-х місяців з 4 квітня 2013 року по 6 вересня 2013 року незаконність видання наказу №20-ЛК від 4 травня 2013 року про звільнення за прогули призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджає її працевлаштуванню. Оскільки її було звільнено без достатніх законних підстав за прогули, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України просить стягнути їй на відшкодування моральної шкоди 100 тисяч гривень.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянт посилається на те, що вона була звільнена 4 квітня 2013 року за прогули згідно п.4 статті 40 КЗпП України, а 27 травня 2013 року роботодавець змінив причину звільнення. Таким чином сам роботодавець визнав, що звільнення за прогули було незаконним, але цим діям відповідача суд не дав належної правової оцінки.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не обґрунтовані, є недоведеними та не засновані на законі. Судовим розглядом встановлено, що 21 листопада 2011 року наказом №67-ЛК ОСОБА_6 прийнято на посаду психолога на 0,5 ставки з 21 листопада 2011 року в РВУЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет Інженерно-педагогічний коледж». Наказом №47-ЛК від 28 серпня 2012 року ОСОБА_6 переведена на посаду заступника директора по учбовій роботі інженерно-педагогічного коледжу, а 1 жовтня 2012 року наказом №81-ЛК позивачка прийнята на посаду практичного психолога як штатного сумісника. Наказом №20 - ЛК від 4 квітня 2013 року ОСОБА_6 звільнено по п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Наказом №33 - ЛК від 27 травня 2013 року змінено вищевказаний наказ про звільнення, звільнено ОСОБА_6 у відповідності до п. 3 ст. 41 КЗпП України за скоєння аморального проступку. Рішеннями Центрального районного суду м. Сімферополя від 27 травня 2013 року та від 14.11.2013 року, які набули чинності, відмовлено ОСОБА_6 у позовних вимогах про скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі.

Таким чином суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 звільнена з роботи правомірно, а помилкове зазначення підстави для звільнення - прогул, не завдало їй моральної шкоди, оскільки звільнена вона була за вчинення аморального проступку. Тобто у даному випадку позивачка не довела наявність моральної шкоди внаслідок неправильного зазначення підстави для звільнення в наказі №20 - ЛК від 4 квітня 2013 року.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Сторони у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції розглядає справу за відсутністю сторін.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини справи і дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені у визначеному законом порядку.

У відповідності до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

ОСОБА_6 пов'язує моральну шкоду з неправильною підставою для її звільнення за прогул у наказі №20-ЛК від 4 квітня 2013 року. Разом з тим роботодавець змінив наказ про звільнення наказом №33-ЛК від 27 травня 2013 року на звільнення за вчинення аморального проступку.

Само по собі зазначення в наказі про звільнення причини звільнення прогул не завдало позивачці моральної шкоди, оскільки це не потягло будь-яких негативних наслідків для неї. ОСОБА_6 була звільнена з 4 квітня 2013 року за скоєння аморального проступку і не була поновлена на роботі в судовому порядку, оскільки наказ про звільнення було визнано таким, що відповідає трудовому законодавству.

Факт заподіяння моральної шкоди і розмір її компенсації повинні бути доведені позивачем у відповідності до правил статей 10, 11, 60 ЦПК України, але ОСОБА_6 не довела належними та безперечними доказами факт заподіяння їй моральної шкоди неправильною підставою звільнення в наказі №20-ЛК від 4 квітня 2013 року, що потім було виправлено роботодавцем в наказі №33 - ЛК від 27 травня 2013 року.

Довід апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 40, 41, 237-1 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.