Справа №:124/9541/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Федоренко Е.Р.

№ провадження:22-ц/190/1048/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Дралла І.Г

суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Малого підприємства «Радуга» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Малого підприємства «Радуга» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що 1 червня 2009 року вона була прийнята на роботу на посаду юрисконсульта в МП «Радуга», а 2 липня 2013 року була звільнена з роботи згідно наказу №81-к від 2 липня 2013 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Вважає, що вказаний наказ був виданий незаконно, оскільки, причиною звільнення стала наявність неприязних відносин до неї з боку її мачухи ОСОБА_7, яка на даний час є директором підприємства замість її батька, який помер. ОСОБА_7 не допустила її до роботи та сфальсифікувала документи про підтвердження її невиходу на роботу без поважних причин. При її звільненні було допущено порушення вимог трудового законодавства, оскільки вона була звільнена за прогули без достатніх підстав, була проігнорована процедура звільнення у зв'язку із застосуванням дисциплінарного стягнення, роботодавець не відібрав від неї письмового пояснення, не має доказів на підтвердження її невиходу на роботу, з наказом про звільнення вона не була ознайомлена, а наказ про звільнення вона отримала поштою 16 липня 2013 року. На підставі цього позивачка просить поновити їй строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин, визнати незаконним наказ №81-к від 2 липня 2013 року про звільнення і скасувати його, поновити її на роботі, внести зміни у трудову книжку про недійсність наказу про її звільнення, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 2 липня по 11 грудня 2013 року в сумі 13 069 гривень 80 копійок та стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 15 000 гривень.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено за їх необґрунтованістю, недоведеністю та безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянт посилається на те, що у неї не було витребувано пояснення перед звільненням, прогулів вона не скоювала, а був не допуск до роботи у зв'язку з неприязними стосунками з директором підприємства.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не обґрунтовані та не засновані на законі. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 була прийнята на роботу в МП «Радуга» наказом №44-к від 1 червня 2009 року на посаду юрисконсульта, звільнена з роботи на підставі наказу №81-к від 2 липня 2013 року за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до наказу про звільнення ОСОБА_6 була відсутня на робочому місці без поважних причин з 3 червня 2013 року по 7 червня 2013 року, з 10 червня 2013 року по 14 червня 2013 року, з 17 червня 2013 року по 21 червня 2013 року. У зв'язку з відсутністю ОСОБА_6 на робочому місці було проведено службове розслідування МП «Радуга» та складено відповідні акти комісії, яка була призначена для проведення перевірки та встановлена відсутність ОСОБА_6 на робочому місці.

Розглядаючи справу в судовому засіданні були допитані свідки з боку позивача і з боку відповідача. Допитані свідки які є працівниками МП «Радуга» підтвердили факт відсутності позивача на робочому місці в зазначений період. Допитані свідки з боку позивача пояснили, що ОСОБА_6 ходила на роботу, однак ОСОБА_7 не допустила її до роботи.

За результатом звернення позивача до правоохоронних органів було проведено перевірку та не встановлено протиправних дій з боку ОСОБА_7

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, суд виходив з того, що ОСОБА_6 не надала суду доказів на підтвердження її відсутності на робочому місце у вказаний період з поважних причин та не надала доказів того, що ОСОБА_7 не допускала її до роботи. Навпаки з матеріалі справи вбачається, що ОСОБА_6 у вказаний період взагалі не з'являлася на роботі.

Застосовуючи дисциплінарне стягнення до ОСОБА_6 відповідачем було дотримано вимоги ст. 149 КЗпП України, оскільки відповідач намагався витребувати відповідні пояснення у позивачки про що свідчить копія листа, який був направлений на адресу ОСОБА_6 25 червня 2013 року за вих. №74, що знаходиться у матеріалах службового розслідування.

Оскільки суд не знайшов правових підстав для визнання незаконним і скасування наказу про звільнення ОСОБА_6, то суд виходив з того, що немає й підстав для задоволення інших позовних вимог.

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним положенням статті 213 ЦПК України рішення суду першої інстанції не відповідає.

У відповідності до п.4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 була прийнята на роботу в МП «Радуга» наказом №44-к від 1 червня 2009 року на посаду юрисконсульта. Директором підприємства та його засновником був її батько ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Замість нього директором підприємства стала ОСОБА_7, яка є мачухою позивачки. Згідно акту службового розслідування від 2 липня 2013 року ОСОБА_6 скоїла прогули з 3 по 21 червня 2013 року.

Разом з тим доказами у справі встановлено, що ОСОБА_6 зверталася 21 червня 2013 року до прокуратури, а 27 червня 2013 року до органів внутрішніх справ із заявою про те, що її не допускають до роботи.

Згідно довідки ДП «Господарське управління Кримспоживспілки» у якого МП «Радуга» орендує приміщення, 20 червня 2013 року ОСОБА_6 зверталася із скаргою щодо не допуску її до робочого місця.

Також факт не допуску ОСОБА_6 до робочого місця підтвердили у суді першої інстанції допитані з боку позивачки свідки.

30 травня 2013 року між МП «Радуга» та ОСОБА_9 був укладений договір про надання юридичних послуг.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 не була на роботі та не виконувала трудові обов'язки з 3 по 21 червня 2013 року з поважних причин, оскільки її не допускали до робочого місця та до роботи.

Відповідно до положень статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Від ОСОБА_6 письмові пояснення щодо прогулів отримані не були, чим був порушений порядок застосування до неї дисциплінарного стягнення.

За таких фактичних обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

За правилами статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток ОСОБА_6 становить 1500 гривень у місяць.

Час вимушеного прогулу становить з 3 червня 2013 року по 20 лютого 2014 року.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_6 становить за зазначений період часу 13050 гривень з врахуванням середньоденного заробітку і часу вимушеного прогулу в робочих днях.

Крім того з МП «Радуга» на користь Держави підлягає стягненню судовий збір згідно положень статті 88 ЦПК України, за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції в сумі 314 гривень 10 копійок.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись статтею 309 ч.1 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 грудня 2013 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення.

Поновити ОСОБА_6 строк позовної давності.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ Малого підприємства «Радуга» №81-к від 2 липня 2013 року «Про звільнення юрисконсульта ОСОБА_6».

Поновити ОСОБА_6 на роботі на посаді юрисконсульта Малого підприємства «Радуга» з 2 липня 2013 року.

Стягнути з Малого підприємства «Радуга» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 червня 2013 року по 20 лютого 2014 року в сумі 13050 гривень.

Стягнути з Малого підприємства «Радуга» судовий збір на користь Держави в сумі 314 гривень 10 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді

Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.