ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 р. | № 26/712 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя | Муравйов О. В. |
судді | Полянський А. Г. |
Фролова Г. М. |
розглянула |
касаційну скаргу | Національної акціонерної Страхової компанії “Оранта” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду |
від | 21.03.2006 року |
у справі | № 26/712 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк” |
до | Національної акціонерної Страхової компанії “Оранта” |
третя особа | Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гарант” |
про | стягнення 112848,73 грн., |
В засіданні взяли участь представники
- позивача: | Бондарєв В.Ф. (дов. від 05.01.2004 року №010-01/10), |
- відповідача: - третьої особи: | не з’явився, не з’явився, |
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 22.06.2006 року відводів складу суду не заявлено.
22.06.2006 року відповідач та третя особа не скористались правом на участь своїх представників в засіданні касаційної інстанції з невідомих суду причин.
Оскільки суд касаційної інстанції не визнав явку сторін обов’язковою, у відповідача та третьої особи документи не витребовувалися, відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення засідання, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про можливість розгляду справи № 26/712 за наявними в ній документами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.
За згодою позивача відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2006 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчать матеріали справи, Відкрите акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Національної акціонерної Страхової компанії “Оранта” 112848,73 грн. заборгованості по виплаті страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Пінчук В.І.) від 04.01.2006 року, позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Національної Акціонерної Страхової Компанії "Оранта" на користь Відкритого акціонерного товариства "Державний експертно - імпортний банк України" 98442 грн. 35 коп. заборгованості по виплаті страхового відшкодування, 984 грн. 43 коп. держмита та 102 грн. 94 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Бондар С.В., судді –Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) від 21.03.2006 року, по справі № 26/712 апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк" задоволена. Апеляційна скарга Національної акціонерної Страхової компанії „Оранта" залишена без задоволення. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.01.2006р. у справі № 26/712 змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: стягнути з Національної акціонерної Страхової компанії „Оранта" на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк" 71 273, 02 грн. страхового відшкодування, 16 607, 83 грн. інфляційних витрат, 5 317, 17 грн. 3% річних, 13 191, 45 пені, 1060,78 грн. витрат по сплаті державного мита та 110, 92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути з Національної акціонерної Страхової компанії „Оранта" на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк" 51 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду, Національна акціонерна Страхова компанія “Оранта” звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, вважаючи вказане судове рішення неправомірним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк” повністю заперечує підстави скасування постанови апеляційної інстанції, вважаючи вказане судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до діючого законодавства, у зв’язку з чим, просить відмовити Національній акціонерній Страховій компанії “Оранта” в задоволенні касаційної скарги.
Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гарант” на касаційну скаргу на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що, в силу положень статті 1112 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї заслухавши пояснення представника позивача, суддю-доповідача, оцінивши на підставі фактично встановлених обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вірно встановлено апеляційною інстанцією, між Відкритим акціонерним товариством „Укрексімбанк" в особі керуючого філією Укрексімбанку в м. Одесі (банк) з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант" (позичальник), було укладено кредитну угоду № 6301К25 від 25.05.2001року.
Відповідно до умов зазначеної угоди, банк відкриває позичальнику (3-ій особі) кредит для придбання позичальником паливно-мастильних матеріалів, оплату страхового поліса у розмірі 120 000 грн. строком погашення 23.11.2001 року.
Згідно п.3.5.1 кредитної угоди позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки в розмірі 38% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті з 25 числа по останній день кожного місяця. Протягом цього періоду сплачуються відсотки за поточний місяць. З 18.07.2002р. відсоткова ставка за користування позичальником кредитом встановлена на рівні 0,1% річних.
12.12.2001р. сторони, що вірно зазначено в постанові апеляційної інстанції, підписали додаткову угоду №4 до кредитної угоди якою встановлено, що відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті з останнього робочого дня кожного місяця по п'ятий робочий день наступного місяця.
Фактичне надання позивачем кредиту ТОВ "Агрофірма "Гарант", відповідно до зазначеної кредитної угоди, підтверджується довідкою по позичковому рахунку № 2040801636342 та платіжними дорученнями ТОВ "Агрофірми "Гарант" про фактичне використання кредиту в сумі кредиту в сумі 119 079,63 грн.
27.02.2002р. частина кредиту в сумі 60000 грн. погашена за відповідача Національною акціонерною страховою компанією "Оранта", згідно Договору № 57/01-Ф “Добровільного страхування відповідальності перед кредитором за невиконання зобов'язань” від 25.05.2001р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційним господарським судом в тому, що позичальник не погасив заборгованість по кредиту в сумі 59079, 63 грн. та нараховані відсотки за його користування за період з 11.03.2002р. по 30.09.2004р. в сумі 12 193, 39 грн.
Таким чином, що визнається касаційною інстанцією, заборгованість ТОВ "Агрофірми "Гарант" перед ВАТ "Укрексімбанк" по кредитній угоді № 6301К25 від 25.05.2001р. з урахуванням основного боргу, відсотків по кредиту становить 71273, 02 грн.
Як свідчать матеріали справи, 25.05.2001р. між HACK "Оранта", ВАТ "Укрексімбанк" в особі філії банку в м. Одесі та ТОВ "Агрофірма "Гарант" був укладений договір № 57/01-Ф Добровільного страхування відповідальності страхувальника перед кредитором за невиконання зобов'язань.
Відповідно п.9.1 договору страхування, при настанні страхового випадку страховик протягом 5 робочих днів спільно з представником кредитора складає страховий акт.
30.01.2002р. між HACK "Оранта", ТОВ "Агрофірма "Гарант" та ВАТ "Укрексімбанк" оформлено та підписано страховий акт про настання страхового випадку. Згідно п.9.1 договору страхування, страховик повинен виплатити страхове відшкодування кредитору протягом 5 днів після складання страхового акту.
Відповідно до п. п. 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли у договорах, укладених до 01.01.2004р. була встановлена інша відповідальність за такі порушення.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 13, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк згідно умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).
Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги про стягнення 59079 грн. основного боргу та 12193,39 грн. заборгованості по відсотках є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Таким чином, апеляційна інстанція, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, прийшла до цілком вірно висновку, що з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 16 607, 83 грн. інфляційних витрат та 5 317,17 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про страхування" страхування є видом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій( страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавство, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів ( страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно ст. 258 ЦК України позовна давність терміном в один рік застосовується до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Пунктом 9.3 договору страхування встановлена неустойка, у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки виконання зобов'язання страховою компанією "Оранта" на користь страхувальника - ВАТ "Укрексімбанк", а саме - виплати страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд погоджується з апеляційним господарським судом в тому, що вимоги позивача в частині стягнення пені за прострочку виплати страхового відшкодування з урахуванням основної частини заборгованості за період з 11.11.2004р. по 10.11.2005р. в сумі 10 934,66 грн. та стягнення пені за аналогічний період за прострочку виплати страхового відшкодування з урахуванням заборгованості по сплаті нарахованих відсотків в сумі 2 256, 79 грн. згідно розрахунку позивача підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до 4.2 ст. 18 Закону України “Про страхування”, при укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували надання позивачем та третьою особою даних про їх фінансовий стан до моменту укладення договору страхування.
11.12.2001р. позивач та відповідач уклали угоду про настання страхового випадку та прийняли рішення про відстрочку оформлення та підписання страхового акту до 25.12.2001р.
30.01.2002р. між позивачем, відповідачем та третьою особою було оформлено та підписано страховий акт.
Пунктом 9.3. договору № 57/01-Ф передбачено, що страхове відшкодування виплачується протягом 5 днів після складання страхового акту, тобто відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування не пізніше 05.02.2002р. Позивач звернувся до суду 17.11.2005 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, сторони під час розгляду справи не заявляли клопотання про застосування позовної давності, Вищий господарський суд України погоджується з апеляційною інстанцією щодо відсутності підстав для застосування до даних правовідносин позовної давності.
До того ж, вищезазначені угода та страховий акт були предметом розгляду Господарським судом м. Києва у справі №22/699-34/431 за позовом HACK „Оранта" до ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України" в м. Одеса, ТОВ „Агрофірма „Гарант" про визнання недійсним договору страхування №57/01-Ф , рішенням якого від 25.05.2001р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2005р. вищезазначене рішення Господарського суду залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2005р. рішення Господарського суду м. Києва № 22/699-34/431 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2005р. № 22/699-34/431 залишені без змін.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Що стосується інших доводів, викладених відповідачем в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи. Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Національної акціонерної Страхової компанії “Оранта” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 року по справі № 26/712 залишити без змін.
Головуючий суддя | О. В. Муравйов |
Судді | А. Г. Полянський |
Г. М. Фролова |