ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 р. | № 55/18-06 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя | Муравйов О. В. |
судді | Полянський А. Г. |
Фролова Г. М. |
розглянула |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Сінтал’Д” |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду |
від | 05.04.2006 року |
у справі | № 55/18-06 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Миропільське” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Сінтал’Д” |
про | стягнення 62312,52 грн., |
В засіданні взяли участь представники
- позивача: | не з’явився, |
- відповідача: | не з’явився, |
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2006 року у справі № 55/18-06 розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Сінтал’Д” був призначений на 22.06.2006 року об 11 год. 10 хв.
Представники сторін в судове засідання не з’явились, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені завчасно належним чином. Про існування поважних причин неявки представників сторони суд не повідомляли. Оскільки судом не витребувалися документи від сторін, явка в судове засідання обов’язковою не визнавалася, суд касаційної інстанції вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті за наявними матеріалами справи відповідно до положень ст. 75, 1115 ГПК України.
Як свідчать матеріали справи, Товариства з обмеженою відповідальністю “Миропільське” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Сінтал’Д” 60653,38 грн. - основного боргу, 1280,27 - інфляційних, 378,87 грн. - 3% річних, та судових витрат, а в заяві про уточнення позовних вимог просило стягнути з відповідача 60653,38 грн. основного боргу, 727,84 грн. індексу інфляції, 3% річних в сумі 129,61 грн., 623,13 грн. державного мита, 118 грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Гребенюк Н.В.) від 27.02.2006 року, позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з Науково-виробничої фірми " Сінтал Д" Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миропільське" 60653,38 грн. основного боргу, 727,84 грн. індексу інфляції, 3% річних в сумі 129,61 грн., 615 грн. 10 коп. - державного мита, 118 грн.- витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.) від 05.04.2006 року по справі № 55/18-06 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Миропільське” залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Харківського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Сінтал’Д” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, вважаючи вказане судове рішення неправомірним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення.
Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, доповідь судді-доповідача, оцінивши на підставі фактично встановлених обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вірно встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №200/2005-ПСЗ від 03.11.2005р., відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу товар (цукровий буряк) у кількості 1000 тон у заліковій вазі за ціною 200 грн. за одну тону, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього встановлену договором грошову суму.
Відповідно п. 11 вказаного договору сторони узгодили, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах попередньої оплати.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами в тому, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, зокрема 17.11.2005 р. відвантажив відповідачу продукцію за накладною № 160 від 17.11.05 р. у кількості 337,263 тони на суму з урахуванням ПДВ 67452,60 грн. (а.с. 15), а відповідач товар отримав, що підтверджується накладною № 160 від 17.11.2005 року та довіреністю на отримання товару ЯЛД № 634993 від 09 листопада 2005 року (а.с. 16).
В зв'язку з тим, що умовами договору не передбачений строк платежу позивачем направлена претензія №6 від 23.01.2006р. з вимогою оплатити заборгованість в сумі 60653,38грн., яка, що вбачається з матеріалів справи, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-ми денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, з огляду на матеріали справи, відзначає, що відповідач, в порушення умов договору, оплату вартості товару здійснив частково у розмірі 6799,22 грн., доказів виконання решти своїх зобов’язань, в порушення статей 33, 34 ГПК України, ані місцевому суду, ані апеляційній інстанції не надав, у зв’язку з чим, що визнається касаційною інстанцією, у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 60653 грн. 38 коп., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с. 17).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки відповідач не надав суду доказів погашення боргу, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 60653,38 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, як вже було зазначено вище, факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк встановлений договором, касаційна інстанція вважає нараховані позивачем, відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційні у сумі 727,84 грн. та 3% річних у сумі 129,61 за прострочення грошового зобов’язання правомірними, обґрунтованими та такими, що цілком вірно задоволені місцевим господарським судом.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України не сприймає посилання заявника касаційної скарги на безпідставність прийнятих судових рішень через, нібито, неповідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Так, адресою відповідача, яка ним саме і зазначена як в апеляційній, так і в касаційній скарзі, є: Україна, 61070, місто Харків, вулиця Чкалова, будинок №7.
Доказів, підтверджуючих наявність порушень місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права, відповідач касаційній інстанції не надав, отже, колегія суддів Вищого господарського суду України, з огляду на матеріали справи, вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про отримання представником НВФ “Сінтал’Д” ТОВ 07.02.2006 р. ухвали від 03.02.2006 р. про порушення провадження у справі, крім того, розгляд справи в суді першої інстанції був відкладений про що відповідач також був повідомлений за вказаною вище адресою.
Що стосується інших доводів, викладених відповідачем в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи. Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Сінтал’Д” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 року по справі № 55/18-06 залишити без змін.
Головуючий суддя | О. В. Муравйов |
Судді | А. Г. Полянський |
Г. М. Фролова |