ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" грудня 2006 р.

Справа № 3/340/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Мацюри П.Ф.

                                                  Ліпчанської Н.В.,

При секретарі                               Федорові В.А.,

за участю представника позивача   –    Ляміна А.Г.,                                                     

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ „Миколаївбуд”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2006р.           

по справі № 3/340/06

за позовом ВАТ „Миколаївбуд”

до ЖБК „Ера”

про визнання нікчемним договору про сумісне будівництво,

встановив:

ВАТ „Миколаївбуд” звернулося з позовом до господарського суду Миколаївської області, в якому просило визнати нікчемним договір про сумісне будівництво, укладений 25.09.2003р. між  ВАТ „Миколаївбуд” та ЖБК „Ера”, та тлумачення нового змісту.

Заявою № 227/01 від 21.09.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просив постановити рішення про тлумачення змісту правочину договору переуступки незавершеного будівництва від 25.09.2003р. у наданій ним редакції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.10.2006р. у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ВАТ „Миколаївбуд” оскаржило його. В апеляційній скарзі просить скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи свою скаргу невідповідністю висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Свідченням тому є поштове повідомлення про своєчасне отриманням ним ухвали суду.

Заслухавши доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно матеріалам справи та що встановлено місцевим судом, 25.09.2003р. ВАТ БФ „Миколаївбуд” та ЖБК „Ера” уклали договір про сумісне будівництво десятиповерхового житлового будинку в м. Миколаєві по вул. Чкалова, 61.

Листами від 24.04.2006р. та 03.08.2006р. позивач звертався до відповідача з пропозиціями змінити редакцію договору.

Не отримавши відповіді на дані пропозиції, ВАТ  „Миколаївбуд” звернулося з відповідними позовними вимогами до суду, пославшись на те, що зміст правочину може бути витлумачений стороною у відповідності до ст. 213 ЦК України.

Дослідивши зміст нової редакції договору, наданої позивачем, місцевий суд правомірно зазначив, що предметом спору має бути саме тлумачення змісту договору, а не спір про право, як того реально просить позивач, так як предметом договору, укладеного між сторонами, є Сумісне будівництво десятиповерхового будинку, а не Переуступка незавершеного будівництва, як про це йдеться у вимогах позивача. Укладений договір і назва та зміст договору, який у позові запропонував позивач, різні і за назвою і за змістом, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позовна вимога ВАТ  „Миколаївбуд” це фактично є ревізія договору під приводом тлумачення та використання положень ст. 213 ЦК України для фактичної зміни предмету та умов договору в односторонньому порядку.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд правомірно пославшись на вимоги ч.1 ст. 188 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України відмовив у задоволенні заявленого позову.

Оскаржуючи рішення, скаржник послався на те, що він мав право звертатися з відповідним позовом, так як це не суперечить вимогам частин 2, 3, 4 ст. 188 ГК України, відповідно до яких, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторонам має право передати спір на вирішення суду.

Крім того, апелянт послався на те, що він через необачність назвав предмет спору не зміною договору, а тлумаченням договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому колегія суддів не вправі розглядати новий позов. Крім того, в запропонованих позивачем змінах до договору, йдеться саме про переуступку незавершеного будівництва.

Всім іншим посиланням в апеляційній скарзі позивача, якими обґрунтовується, як на його думку, незаконність прийнятого рішення, в повній мірі дана відповідь в рішенні місцевого суду, з чим погоджується апеляційний суд.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення постановлено на повно, всебічно і об’єктивно досліджених обставинах справи, належно оцінених судом доказах у їх сукупності, з додержанням норм як процесуального, так і матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись  ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2006р. у справі № 3/340/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ  „Миколаївбуд” без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                        Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                П.Ф.Мацюра

                                                                                                 Н.В. Ліпчанська