ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2006 р. Справа № 11/1231
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черпака Ю.К.
суддів: Веденяпіна О.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Сташкевич М.О. , Луцику С.В., Войцешуку В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Войдевич О.А. (довіреність №17678/В/10 від 19.07.2006 р.),
Мирутенко Д. І.(довіреність № 5204/м/10 від 04.05.06),
від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець,
ОСОБА_2 (представник за усною заявою довірителя),
розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)
на постанову господарського суду Житомирської області
від "12" травня 2006 р. у справі
за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі (м. Житомир)
до підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)
про стягнення 5080,38 грн.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2005 року Житомирська об'єднана державна податкова інспекція, правонаступником якої в процесі розгляду справи стала Державна податкова інспекція в м. Житомирі, заявила позов до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5080,38 грн. податкового боргу, в тому числі 4135,88 грн. прибуткового податку з громадян та 944,50 грн. податку на додану вартість, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 28.10.2003р.
Заявою від 28.02.2006р. Житомирська ОДПІ збільшила позовні вимоги і посилаючись на часткову сплату прибуткового податку з громадян та на те, що за період з квітня по листопад 2005 року підприємцем були подані податкові декларації з податку на додану вартість, якими задекларовані податкові зобов'язання в сумі 634,00 грн., що не погашені в строк, просила стягнути з підприємця ОСОБА_1 в доход держави 4126,39 грн. прибуткового податку з громадян, 1578,50 грн. податку на додану вартість, 42 грн. 87 коп. пені, нарахованої за несвоєчасну сплату ПДВ, а всього 5747,76 грн. податкового боргу (а.с. 49-50).
Постановою господарського суду Житомирської області від 12.05.2006р. позов задоволено частково.
Стягнуто з підприємця ОСОБА_1 4683,15 грн. боргу. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Зазначає наступні доводи.
Податкові повідомлення-рішення від 28.10.2003р. ним не отримані, а підпис за нього виконаний невідомою особою. Господарський суд з невідомих причин відмовив в клопотанні відповідача про призначення криміналістичної експертизи.
Позивач не надав доказів отримання підприємцем першої та другої податкових вимог.
На примірнику акта перевірки ПП ОСОБА_1 заперечив позицію податкової інспекції щодо віднесення до валових витрат тільки сплачених затрат.
Виключаючи з валових витрат затрати, понесені на закупівлю запасних частин до комп'ютерної техніки та оренду приміщення, податкова інспекція лише послалася на матеріали зустрічної перевірки фірми "Балтімпекс", але їх до акта перевірки не долучила. Суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування матеріалів зустрічної перевірки.
На користь відповідача слугують матеріали аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності підприємця ОСОБА_1, але вони судом до уваги чомусь не прийняті (т. 1 а.с. 116).
В запереченні на апеляційну скаргу податкова інспекція зазначає, що перевіркою виявлено заниження оподатковуваного доходу та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим підприємцю ОСОБА_1 донараховано податковий прибуток з громадян у сумі 4442,40 грн. та податок на додану вартість в сумі 1021,50 грн. Податкові повідомлення-рішення на ці суми підприємцем не оскаржувалися (т. 1 а.с. 136-137).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Головним державним податковим інспектором Житомирської ОДПІ Мірутенком Д.І. проведена перевірка дотримання вимог законодавства про оподаткування підприємця ОСОБА_1 за період з 30.07.2001р. по 30.06.2003р., про що складено акт від ІНФОРМАЦІЯ_1(т. 1 а.с. 7-15, 138-144).
В акті перевірки записано про порушення підприємцем вимог:
1) ст. 13 і п. 1-а ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а саме:
- заниження оподатковуваного доходу за період з 30.07.2001р. по 31.12.2001р. на суму 8171,88 грн., за 2002 рік - на суму 5800,05 грн., за період з 01.01.2003р. по 30.06.2003р. - на суму 5230,63 грн.
Такі порушення допущені у зв'язку з неправильним визначенням собівартості реалізованого товару, неповним врахуванням отриманих доходів та включенням до валових доходів непідтверджену документально реалізацію товарів.
За вказані періоди 2001, 2002 і 2003 років ОСОБА_1 донараховано прибутковий податок з громадян у розмірі відповідно 1458,60 грн., 985,80 грн., 958,50 грн., а всього 3402,90 грн.;
- в книзі обліку доходів та витрат НОМЕР_1 встановлено невідповідність даних обліку доходів та витрат з даними первинних документів щодо отриманих доходів, понесених витрат та отримання чистого доходу.
2) п.п. 7.3.1, 7.4.1, 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення податкових зобов'язань на 1216 грн. та податкового кредиту на 3241 грн., що призвело до нарахування ПДВ, який підлягає сплаті в сумі 681 грн.
Таке порушення виникло у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум по придбанню товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації та не підтвердженою реалізацією товарів.
Акт перевірки підписаний підприємцем ОСОБА_1 із зауваженнями стосовно того, що він не згідний з визначеною перевіркою сумою валових витрат та з виключенням з оподатковуваного доходу витрат за 2001 рік по операціях оренди приміщення у фірми "Балтімпекс".
На підставі акта перевірки Житомирська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:
- від ІНФОРМАЦІЯ_2 про донарахування підприємцю ОСОБА_1 прибуткового податку з громадян у сумі 4424,40 грн. (т. 1 а.с. 16, 146);
- від ІНФОРМАЦІЯ_3 про донарахування податку на додану вартість в сумі 681 грн. і застосування штрафної санкції у розмірі 340,5 грн., що складає разом 1021,50 грн. (т. 1 а.с. 16, 145).
В першій податковій вимозі від ІНФОРМАЦІЯ_4 та другій податковій вимозі від ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначені такі суми податкового боргу:
- по податку на додану вартість: 681 грн. основного платежу і 263,50 грн. штрафних санкцій, а всього 944,50 грн.;
- по прибутковому податку з громадян 4340 грн. основного платежу (т. 1 а.с. 17, 18).
Частково задовольняючи позов про стягнення 4683,15 грн., суд першої інстанції виходив з підтвердженості податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 1578,50 грн. (944,50 грн. + 634,00 грн.) та по прибутковому податку з громадян у сумі 3104,65 грн. (донарахована сума податку згідно з актом перевірки 3402,90 грн. за мінусом суми сплачених коштів в 2003-2005 роках у розмірі 298,25 грн.) (т. 1 а.с. 87).
Стягнута судом сума податкового боргу не є правильною з врахуванням такого.
Заявляючи позов, податкова інспекція вважала узгодженими суми податкового боргу, вказані в податкових повідомлення-рішеннях та податкових вимогах, з чим неможливо погодитися.
Згідно з п. 1.3 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" примусове стягнення активів платника податків можливе за наявності у нього податкового боргу, яким є податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, несплачене у встановлений строк.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань наведено в ст. 5 цього Закону.
В матеріалах даної справи відсутні безспірні докази вручення (надіслання) підприємцю ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень від 28.10.2003р., першої та другої податкових вимог у розумінні п.п. 6.2.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки за отримання податкових повідомлень-рішень розписалася невідома особа, а податкові вимоги надіслані без повідомлення про вручення (т. 1 а.с. 16-18, 98, 99, 145, 146).
Відсутні такі дані і в дослідженій судом цивільній справі №2-1495/04 за скаргою ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Житомирської ОДПІ про накладення адміністративного стягнення та протокол головного державного податкового інспектора про адміністративне правопорушення, яка перебувала на вирішенні в Богунському районному суді м. Житомира.
Окрім того, наведені в податкових повідомленнях-рішеннях і в податкових вимогах суми є різними, а податкове зобов'язання по прибутковому податку з громадян у розмірі 4424,40 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням від ІНФОРМАЦІЯ_2, на 1021,50 грн. більше від зазначеного в акті перевірки в сумі 3402,90 грн.
У зв'язку з цим суд перевіряє доведеність факту порушення податкового законодавства, який потягнув донарахування прибуткового податку з громадян, податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій та пені.
Відповідно до пунктів 1.5, 1.7, 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 року за №1023/7311, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність таких фактів.
Акт перевірки від ІНФОРМАЦІЯ_1не відповідає зазначеним вимогам, так як в ньому відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували факти порушень податкового законодавства.
З наявних у справі письмових пояснень податкової інспекції та пояснень державного ревізора-інспектора ОСОБА_3 в засіданні суду апеляційної інстанції можна зрозуміти, що на заниження оподатковуваного доходу підприємця ОСОБА_1 вплинуло завищення ним валових витрат у зв'язку з включенням до них коштів, сплачених за придбаний, але не реалізований в цьому ж звітному періоді товар, а завищення податкового кредиту з податку на додану вартість сталося внаслідок безпідставного віднесення підприємцем ОСОБА_1 до валових витрат коштів по операціях оренди приміщення у фірми "Балтімпекс" (т. 2 а.с. 10-12).
Апеляційний господарський суд не погоджується з таким аргументами податкової інспекції.
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом громадян, одержаним протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати (валові витрати виробництва та обігу) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Колегія суддів вважає, що до витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, про які йдеться в ст. 13 Декрету Кабінету Мінітрів України "Про прибутковий податок з громадян", можна віднести кошти, сплачені за придбання товару, не лише у разі подальшого продажу цього товару і отримання доходу в одному звітному періоді.
По-перше, в названій нормі Декрету Кабінету Міністрів України зазначено про оподатковуваний дохід громадян, одержаний протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності.
По-друге, товар може бути не проданий підприємцем, а подарований чи списаний у зв'язку із його пошкодженням (наприклад, цигарки залито водою і т.ін.). У цьому випадку підприємець не отримує доходу.
По-третє, витлумачене податковою інспекцією правило не можна застосовувати до робіт і послуг, оскільки вони або купляються, або продаються, а не купляються і продаються.
По-четверте, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п. 13 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. №12 (з наступними змінами і доповненнями) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за №64, додатком №6 до цієї Інструкції передбачено, якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, у відсотках до суми валового доходу, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Отже, у звітному періоді придбаний товар може бути не реалізований, але
витрати враховуються у відсотках до суми валового доходу, отриманого від продажу
іншого товару.
По-п'яте, підпунктом 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата однієї з першої подій, зокрема, списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).
По-шосте, чинним законодавством не передбачено, що лише факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду тієї частини витрат, яка відповідає цьому доходу.
Редакцію закону "документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходів", колегія суддів розуміє так, що товари (роботи, послуги), придбані підприємцем і на які витрачені кошти, мають використовуватися ним для господарської діяльності, направленої на отримання доходу, а не для власних потреб як фізичної особи.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела відсутність зв'язку між витратами підприємця на закупівлю товару з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
За таких обставин неправомірним є донарахування підприємцю прибуткового податку з громадян в раніше зазначеній сумі.
Постанова заступника начальника Житомирської ОДПІ від 28.10.2003р. про накладення на підприємця ОСОБА_1 штрафу на підставі п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не має приюдиціального значення для вирішення даної справи, так як відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення обліку доходів і витрат, встановленого пунктом 1-а статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а не за ухилення від сплати цього податку (т. 1 а.с. 30, 31, 32).
Заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість податкова інспекція пов'язує з тим, що підприємець ОСОБА_1 фактично не орендував приміщення по вул. Черняховського, 12 м. Житомира в фірми "Балтімпекс", яка з 01.09.2001р. відсутня за місцем юридичної адреси - в с. Іванівка Житомирського району (т. 2 а.с. 13-15).
Ці доводи ДПІ у м. Житомирі спростовуються договором оренди від 01.09.2001р., укладеним між підприємцем ОСОБА_1 і підприємством "Балтімпекс" на оренду приміщення по вул. Черняховського, 12, даними про публікацію оголошення в газеті "Інтер" за 25.10.2001р. щодо продажу комп'ютерних комплектуючих за цією адресою, накладними і податковими накладними за період з вересня 2001 року по березень 2002 року, виписаними продавцем - фірмою "Балтімпекс" за надання ОСОБА_1 в оренду офісу, послуг зв'язку, продажу товарів, квитанціями до прибуткових касових ордерів про оплату підприємцем оренди приміщення, послуг зв'язку та вартість придбаних товарів (т. 1 а.с. 92-95, т. 2 а.с. 17-32).
Отже, донарахування податку на додану вартість в сумі 944,50 грн. і застосування пені в сумі 42,87 грн. є безпідставним.
Непогашення підприємцем ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених ним в податкових деклараціях за березень-жовтень 2005 року в сумі 634,00 грн., підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем (т. 1 а.с. 51-67, т. 2 а.с. 16).
Тому правильною сумою податкового боргу, належною до стягнення, є 634 грн.
У зв'язку з цим судове рішення підлягає зміні у відповідній частині.
Керуючись ст.ст. 160,195,196,198,202,205,207,212,254, п.п.6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову господарського суду Житомирської області від 12 травня 2006 року змінити в частині розміру податкового боргу та вважати до стягнення з підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 634,00 грн.
В решті судове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Черпак Ю.К.
судді:
Веденяпін О.А.
Іоннікова І. А.
Віддрук. 2 прим.
1 - до справи
2 - в наряд
друк. Гаврилюк Т.