ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

За участю представників сторін:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2006 року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Фролова Г. М. касаційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Маяк»була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 30 хв. 15.06.2006 року.

У зв'язку з відсутністю судді Полянського А. Г. розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А. Й. для розгляду справи № 22/322 в касаційному порядку утворена колегія суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Короленко Г. П., Фролова Г. М.

До початку розгляду справи в судовому засіданні 15.06.2006 року відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою сторін в судовому засіданні 15.06.2006 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Маяк»звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного виробничого підприємства «Агропромисловий центр «Придніпровський»про визнання недійсними простих векселів за № 763310810245 на суму 732500 грн. та за № 763310810221 від 05.08.2002 року на суму 680000 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.03.2006 року по справі № 22/322 (суддя Георгіївський В. Д.) в позові відмовлено. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що спірні векселі укладені відповідно до ст.. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року (головуючий суддя Фаловська І. М., судді Мостова Г. І., Швець В. О.) апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення місцевого суду -без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В касаційній скарзі заявник стверджує про порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відзив на час розгляду касаційної скарги суду не наданий, що відповідно до ст. 111² ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів заявника заперечив, просить залишити рішення та постанову без змін.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, відзив на касаційну скаргу не надала, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлена своєчасно належним чином. Неявка представників та відсутність відзиву на касаційна скаргу в силу вимог ст.. 75, 111², 111⁵ ГПК України не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм  матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2002 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 5/08 обміну векселів простих, відповідно до умов якого відповідач передав позивачу векселі на загальну суму 1412500 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 05.08.2002 р. двох векселів № 763310810245 від 05.08.2002р. на суму 732500 грн. та № 763310810221 на суму 680000 грн. Відповідно до п. 4.2 договору позивач гарантував, що він є власником вищевказаних векселів та має повне та необмежене право на їх продаж.

Відповідно до ст.. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця. Оскільки вищевказані векселі мають необхідні реквізити, укладені відповідно до ст.. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», тому підстави для визнання їх недійсними на думку суду першої інстанції відсутні.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний господарський суд зазначив, що судом першої вірно встановлено, що 05.08.2002р. позивачем було емітовано прості векселі № 763310810245 на суму 732500 грн., № 763310810221 на суму 680000 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі укладеного 05.08.2002 р. між позивачем та відповідачем договору позивач передав 05.08.2002р. відповідачу спірні векселі на суму 1412500 грн. Відповідач в свою чергу передав позивачу 5 простих векселів на аналогічну суму 1412500 грн. Судом апеляційної інстанції визначена правова природа укладеного між сторонами договору як договору міни, з посиланням на ст.. 242 ЦК УРСР зроблений висновок про те, що спірні векселі видані для оплати придбаного майна -5 простих векселів. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні векселі містять всі передбачені ст.. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»реквізити. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про відсутність підстав для видачі векселя, оскільки такі доводи на думку апеляційного господарського суду виходять за межі можливих, передбачених вексельним законодавством. З цих же мотивів було відхилено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.  Твердження позивача про недійсність підписів на векселях відхилено апеляційним господарським судом з посиланням на висновок № 8683 судово-технічної експертизи по кримінальній справі № 5030217, на час розслідування якої зупинялося провадження в суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вважає, що рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду винесені з порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення серед іншого повинні бути зазначені обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким керувався суд, приймаючи рішення.

Рішення місцевого суду не містить наведених вище відомостей.

Так, рішенням місцевого суду з посиланням на акт приймання-передачі від 05.08.2002р. встановлено, що спірні векселі передані відповідачем позивачу. Апеляційний господарський суд з посиланням на той самий акт приймання-передачі від 05.08.2002р. зазначає, що спірні векселі передані позивачем відповідачу. Встановлення фактичних обставин передачі векселя є суттєвим для вирішення даного спору, виходячи із змісту позовної заяви. Якщо ж місцевим судом була допущена описка, то вона залишена невиправленою в порядку, передбаченому ст.. 89 ГПК України.

Також безпідставне твердження апеляційної інстанції, що судом першої інстанції вірно встановлено факт емісії спірних векселів позивачем 05.08.2002р. Зазначені обставини судом першої інстанції взагалі в рішенні суду не зазначені, хоча для правильного вирішення спору вони повинні бути досліджені та встановлені.

Суд першої інстанції не наводить в рішенні доводів, за якими відхиляються доводи позивача, викладені в позовній заяві.

Не можуть бути прийняті і мотиви відхилення доводів позивача про недійсність підписів, зроблені судом апеляційної інстанції. Так, відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Серед доказів стаття 32 ГПК України зазначає висновки судових експертів. Порядок призначення і проведення судової експертизи визначається ст. 41 ГПК України. В ст.. 42 ГПК України серед іншого зазначається, що висновок експерта повинен містити обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом запитання.

Як вбачається із змісту постанови апеляційної інстанції, в якості доказів апеляційний господарський суд посилається на висновок судово-технічної експертизи, зробленої в кримінальній справі № 5030217.

Такий висновок не є висновком експерта в розумінні ст.. 32, 42 ГПК України, оскільки зазначена експертиза не призначалася господарським судом, господарський суд не ставив на вирішення експерта питання, які потребують спеціальних знань.

Крім того, суд апеляційної інстанції без уваги залишив той факт, що місцевим судом в порушення ст. 79 ГПК України ухвалою від 25.10.2005р. зупинив провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею кримінальної справи.

Чинна на момент винесення ухвали редакція статті 79 ГПК України дозволяла господарському суду в ситуації, що склалася, зупинити провадження у справі або до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, або у зв'язку з надсиланням господарським судом матеріалів до слідчих органів. Як вбачається з ухвали від 25.10.2005р. по справі № 22/322 матеріали слідчим органам господарським судом не направлялися, відомості про розгляд іншої (кримінальної) справи іншим судом Господарському суду Полтавської області надані не були.

Зазначені вище численні порушення норм процесуального законодавства виключають можливість залишити без змін рішення як суду першої інстанції, так і постанову касаційної інстанції.

Оскільки для вирішення спору у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 4⁷, ст. 43, 84 ГПК України суду необхідно встановити обставини, пов'язані з аналізом доводів всіх учасників процесу, а встановлення обставин справи не входить до повноважень суду касаційної інстанції згідно із вимогами ч. 2 ст.. 111⁷ ГПК України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Під час розгляду справи судом першої інстанції суду необхідно у цілковитій відповідності з вимогами норм процесуального законодавства повно та всебічно встановити обставини справи, дати оцінку доводам всіх учасників процесу та на підставі цього прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Маяк»задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року по справі № 22/322 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.03.2006 року по справі № 22/322 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.