Справа № 114/77/14-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2014року смт. Роздольне
Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Абеляшева О.В.,
при секретарі - Оголь О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Роздольненська СПМК - 73» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при розрахунку,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздольненська СПМК-73» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в сумі 10970,9 грн. Вимоги позивач мотивує тим, що 28.05.2013 року позивач звільнився з ТОВ «Роздольненська СПМК- 73», відповідач після звільнення позивача своєчасно розрахунок не здійснив, станом на 12.06.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі склала 9716,94 грн. Фактично відповідач здійснив розрахунок з позивачем лише 20.09.2013 року. З наведених обставин, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 28.05.2013 року - з дати звільнення по 20.09.2013 року- день фактичного розрахунку.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у наданих суду письмових запереченнях, вважає, що затримка розрахунку при звільненні позивача сталась не з вини відповідача.
Дослідивши наявні в справі документи, заслухавши пояснення представника відповідача суд вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 43 Конституції України, кожний має право на своєчасну винагороду за працю і це право охороняється законом.
Також, у відповідності з нормами Конституції, яка є Законом прямої дії, громадянин має право звертатися за захистом свого права безпосередньо в суд.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Роздольненська СПМК- 73».
Відповідно до відомостей трудової книжки позивача, ОСОБА_1 звільнено за ст. 36 п.1 КЗПП України з 28.05.2013 року, на підставі наказу ТОВ «Роздольненська СПМК- 73» №93-к від 28.05.2013 року.
Відповідно до копії довідки ТОВ «Роздольненська СПМК- 73» № 03-16233 від 06.06.2013 року нарахована до виплати заробітна плати складає 9716,94 гривень.
Судовим наказом виданим Роздольненським районним судом АР Крим від 17.06.2013 року №114133413-ц стягнуто з ТОВ «Роздольненська СПМК- 73» на користь позивача ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 9716,94 грн. Судовий наказ відповідачем не оскаржений та набрав законної сили 05.07.2013 року.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Роздольненського РУЮ від 22.07.2013 року №38954654 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу судового наказу виданого Роздольненським районним судом АР Крим від 17.06.2013 року №114133413-ц , надано строк для добровільного виконання боржником до 29.07.2013 року.
З платіжної відомості №545 від 10.07.2013 року, вбачається, що відповідачем ТОВ «Роздольненська СПМК- 73» було виплачено позивачу 1500,00 грн., про свідчить особистий підпис позивача у відомості про отримання.
Як слідує з відомостей платіжного доручення 865 від 20 серпня 2013 року, сплачено на особовий рахунок ОСОБА_1 борг стягнутий з відповідача в сумі 8331,64 грн., що також засвідчується розрахунковою книжкою позивача.
Згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Як слідує з правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2013 року №6-144цс13, які суд вважає прийняти до уваги при розгляді справи, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
У пунктах 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Факт порушення відповідачем строків проведення розрахунку з позивачем ОСОБА_1 під час звільнення, суд вважає доведеним за період з 28.05.2013 року, тобто з дня звільнення по 20.09.2013 року, тобто до дня отримання позивачем всіх сум , які підлягали виплаті .
Відповідно до п. 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Суд не приймає до уваги наданий позивачем розрахунок сум, оскільки, як вбачається з довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) (додаток 3 до Порядку), перед звільненням ОСОБА_1 його заробітна плата за березень 2013р. та квітень 2013р. склала 3972,23грн.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
ОСОБА_1 за останні два місяці роботи відпрацьовано 61 календарних днів у розрахунковому періоді. Тобто середньоденна заробітна плата визначена наступним чином: 3972,23 гривень (заробітна плата за останні 2 відпрацьовані місяці) / 61 робочих дні за останні два відпрацьовані місяці = 65,12 гривень (середньоденна заробітна плата).
Оскільки ОСОБА_1 було звільнено у 28.05.2013 року, останній день фактичного розрахунку відбувся 20.09.2013 року, то затримка з розрахунку заробітної плати складає 116 днів. Визначення відшкодування у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні суд здійснює наступним чином: 116 днів х 65,12 гривень (середньоденна заробітна плата) =7553,92 гривень.
Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки, відповідно до положень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (з наступними змінами та доповненнями), сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за несвоєчасність проведення виплат.
З наведених обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 7553,92 гривень.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздольненська СПМК - 73» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при розрахунку у розмірі 7553, 92 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздольненська СПМК - 73» на користь держави судовий збір у розмірі 243, 60 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: