ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2014 року Справа №827/2797/13-а
Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі:
головуючого - судді: Куімова М.В.
за участю секретаря: Євтушенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 липня 2006 року № 1-543, належить житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Також, позивач зазначає, що згідно ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України, ним використовується земельна ділянка, якою спадкодавець ОСОБА_4 користувалась за життя, на підставі рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради від 10 травня 1957 року про відведення земельних ділянок під індивідуальне будівництво. Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 6259 від 20 січня 2009 року, третім особам у справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0389 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з відведенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови та 11 лютого 2010 року виданий державний акт серія ЯИ № 011060. На думку позивача, при приватизації ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2, було незаконно передано у власність половину сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1. 02 березня 2010 року держаним інспектором по контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі був складений акт №22 та встановлено, що частина земельної ділянки площею 0,089 га по АДРЕСА_2 використовується позивачем за відсутності правовстановлюючих документів. Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя по цивільній справі № 2-554/11 від 25 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивача ОСОБА_1 було зобов'язано за власний рахунок знести самовільно збудовані на земельній ділянці - частину капітального забору з металевими дверима і стіни одноповерхової будівлі, демонтувати трубостійку для підведення електричного кабелю до споруджених об'єктів, розташованих за адресою: м.Севастополь, АДРЕСА_2. Для вирішення суперечностей при виконанні вищезазначеного судового рішення, позивач звернувся із заявою про обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 до Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі. Листом 1387/03-10-18 від 04 червня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в м. Севастополі позивачу було відмовлено в обстежені земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у зв'язку з тим, що відповідач не має законних підстав для проведення обстеження земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння по АДРЕСА_1 для визначення меж та використання її цільового призначення, у зв'язку з відсутністю установленого цільового призначення та державного акта на земельну ділянку. Позивач вважає, що відповідач відмовляючи у проведені обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, здійснює протиправну бездіяльність, що порушує права власника та землекористувача.
Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, що пов'язана з непроведенням обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Севастополі та зобов'язати відповідача провести обстеження вказаних земельних ділянок на предмет відповідності їх використання діючому законодавству України.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у судовому засіданні просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні також просила у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.
Положенням «Про Державну інспекцію сільського господарства України» передбачено, що Державна інспекція сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Згідно п. 4 зазначеного Положення, Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття та реалізації права на землю.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 липня 2006 року № 1-543, належить житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та використовується земельна ділянка за вказаною адресою.
Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 6259 від 20 січня 2009 року, третім особам у справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було передано у сумісну власність земельну ділянку площею 0,0389 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з відведенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови та 11 лютого 2010 року виданий державний акт серія ЯИ № 011060.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя по справі № 2-1276/11 від 04 травня 2012 року, ОСОБА_1 було відмовлено у задоволені позову щодо визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради про передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.60, 61).
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя по цивільній справі №2-554/11 від 25 жовтня 2012 року, що набуло законної сили, за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивача ОСОБА_1 було зобов'язано за власний рахунок знести самовільно збудовані на земельній ділянці - частину капітального забору з металевими дверима і стіни одноповерхової будівлі, демонтувати трубостійку для підведення електричного кабелю до споруджених об'єктів за адресою: м.Севастополь, АДРЕСА_2.
З тексту вказаного судового рішення вбачається, що 02 березня 2010 року держаним інспектором по контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі був складений акт №22 та встановлено, що частина земельної ділянки площею 0,089 га по АДРЕСА_2 використовується позивачем за відсутності правовстановлюючих документів (а.с.13).
З листів Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі від 23 квітня 2013 року за №1153/03-10-18 та від 04 червня 2013 року №1387/03-10-18 на адресу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 вбачається, що позивачу було відмовлено у задоволені звернень щодо обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с. 36, 37, 39, 40).
Відмову було мотивовано відсутністю законних підстав для проведення обстеження земельної ділянки, оскільки будинок позивача по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці, на яку не зареєстровано право власності, згідно довідки СМФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 23 червня 2006 року №1785. Відповідач зазначає, що позивачем не надані документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку, на якої розташований будинок по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, відсутні законні підстави для його обстеження для визначення його використання за цільовим призначенням.
Згідно ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Згідно ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 березня 2006 року р.№ 1-543, житловий будинок розташований на земельній ділянці, щодо якої право власності не реалізовано на підставі довідки Севастопольської міської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" від 23 червня 2006 року №1785.
Отже, судом встановлено, що позивачем не представлені документи, згідно з якими в порядку, встановленому чинним земельним законодавством, за позивачем закріплено право власності на земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння по АДРЕСА_1.
Суд вважає, що Державна інспекція сільського господарства в м. Севастополі діяла у встановленому законом порядку з дотриманням вимог земельного законодавства.
Суд також бере до уваги, що у позовній заяві ОСОБА_1 не наведені конкретні норми права, що на думку позивача, були порушені відповідачем та на згідно яких відповідач мав обов'язок вчинити дії, що зазначені у позовній заяві.
У зв'язку з викладеним, суд також позбавлений можливості встановити за позивача норми права, що порушені відповідачем на думку позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом не встановлено будь-яких порушень відповідачем вимог чинного законодавства України під час відмови у проведені обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Севастополі на предмет відповідності їх використання законодавству.
Враховуючи викладене та виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне судові витрати у справі віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 99, 100, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Судові витрати у справі віднести на рахунок ОСОБА_1.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги.
Суддя М.В. Куімов