Єдиний унікальний номер 248/5800/13-ц Номер провадження 22-ц/775/807/2014

Головуючий у 1 інстанції: Носовська Л.О.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Маширо О.П.

суддів: Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі: Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 13 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Донецької області, Служба у справах дітей Харцизької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 13 грудня 2013 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 7153 від 31 березня 2008 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1, а саме, на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, у рахунок погашення залишку та заборгованості, які виникли за кредитним договором № 192/487 від 31 березня 2008 року у сумі 192 533,74 грн., що складається з основного боргу - 78 300 грн., простроченого основного боргу - 65 702,14 грн., прострочених відсотків - 30 608,80 грн., пені - 17 922,80 грн., шляхом проведення прилюдних торгів за ціною продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в межах процедури виконавчого провадження; вирішено питання щодо судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги.Представник ПАТ « Державний ощадний банк України» ,що діє за довіреністю Мацих А.П. просив апеляційну скаргу відхилити.

У судове засідання апеляційного суду треті особи ОСОБА_2, ВДВС Харцизького міського управління юстиції Донецької області,служба у справах дітей Харцизької міської ради не з*явилися,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ,надали суду заяви про можливість розгляду справи у їхню відсутність(а.с.171-175,178,189). Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду,дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.

Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено,що 31 березня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 192/478, згідно якого Позивач надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 162 000 грн. під 16,5% річних строком на 120 місяців, а відповідач зобов'язався щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 1350 грн., та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом. Згідно п. 1.2. договору кредит надається з терміном остаточного погашення не пізніше 30 березня 2018 року (а.с. 12-14).

Рішенням Харцизького міського суду від 20 червня 2012 року, яке набрало законної сили 18 вересня 2012 року, у зв*язку з порушенням відповідачем умов договору , з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ № 10004/0169 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» стягнута заборгованість за кредитним договором в сумі 161 251,60 грн.,судові витрати, а всього 162 989,58 грн. (а.с. 19).

Постановою державного виконавця ВДВС від 06 грудня 2012 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором у вказаній сумі. (а.с. 20).

07 травня 2013 року державним виконавцем ВДВС Харцизького міського управління юстиції при примусовому виконанні накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).

Іпотечним договором № 7153 від 31 березня 2008 року, укладеним між Банком та ОСОБА_1,відповідач з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 192/478, передав Банку в іпотеку вказане нерухоме майно .Вартість предмета іпотеки складає 117 481 грн. (а.с. 15-18).

Пунктом 5.1.1 договору передбачено, що предмет іпотеки є сумісною власністю подружжя. Згода іншого подружжя отримана згідно чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1, після винесення 20 червня 2012 року Харцизьким міським судом рішення про стягнення з нього на користь Банку заборгованості за кредитним договором, свої основні зобов'язання не виконував, заходів для погашення заборгованості не приймав.Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 17 червня 2013 року становить 192 533,74 грн., що складається з основного боргу - 78 300 грн., простроченого основного боргу - 65 702,14 грн., прострочених відсотків - 30 608,80 грн., пені - 17 922,80 грн. Банк звертався до ОСОБА_1 з попередженням про звернення стягнення на предмет застави за вих. № 1271/04 від 26 квітня 2010 року, яке отримано відповідачем.

Із зобов'язання ОСОБА_1 від 28 травня 2010 року вбачається, що він зобов'язався перед Банком щомісячно, з липня 2010 року вносити не менш 10 000 грн. до повного погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, та повідомлений про наслідки невиконання даних зобов'язань.

Крім того, в травні 2013 року Банком на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено вимогу про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а.с. 24, 25).

Судом встановлено, що Банком було виконано усі умови Кредитного та Іпотечного договорів, а також умови законодавства, які стосуються можливості задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того,що відповідач не виконав своїх зобов*язань за кредитним договором ,не здійснив погашення заборгованості у встановлений договором термін,тому є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки .

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач не виконав взяті зобов*язання.

Згідно п.6.1. іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель набуває право звернення на предмет іпотеки у випадку,якщо у момент настання строку платежу зобов*язання (або відповідна його частина) не буде виконано,а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов*язків, передбачених цим договором ,та/або у випадку невиконання своїх обов*язків, передбачених кредитним договором ,а рівно у випадках,якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором ,виявиться (стане) недійсною. При цьому у разі порушення зобов*язання та/або умов цього договору та прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки ,іпотекодержатель зобов*язаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення ,в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов*язання,вимога про його виконання протягом 30 календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення частини другої цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку . Пунктом 6.2. іпотечного договору передбачено ,що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом ,не забороненим законодавством,в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку ,в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя,що міститься в п.6.6. цього договору.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки містить ст.33 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку».

Так, відповідно до абзацу 1 вказаної статті у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із нормами статті 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

На підставі абзацу 3 статті 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов*язання та не позбавляє кредитора на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно .

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року у справі № 6- 73 цс13.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо відсутності такого права у позивача безпідставні.

Посилання відповідача на те,що в рішенні суду повинна бути вказана початкова ціна предмету іпотеки ,тобто спірної квартири ,не може бути прийнято до уваги апеляційним судом, оскільки , згідно із п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Як зазначено в ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень керуючого ТВБВ № 10004/0169 філії -Донецьке обласне управління АТ» Ощадбанк» ,який не є керівником юридичної особи і не може представляти права і законні інтереси ПАТ» Державний ощадний банк» спростовуються матеріалами справи (а.с. 182-188).

Доводи апеляційної скарги щодо допущених процесуальних порушень під час розгляду справи не є підставами для скасування чи зміни рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, встановленим на підставі об'єктивної оцінки зібраних у справі доказів, які узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими матеріалами справи .

При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом правильно застосовано норми матеріального права та не було порушено норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, є непереконливими , висновки суду вони не спростовують.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 13 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий :

Судді: