РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 123/8096/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.

№ провадження: 22-ц/190/280/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Рошка М. В.

"16" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Рошка М.В.,

Суддів:Хмарук Н.С.,Сінані О.М.,

При секретарі:Усеїновій Н.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до житлово-будівельного кооперативу №62 про визнання права власності, за апеляційними скаргами житлово-будівельного кооперативу №62 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 серпня 2013 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 вересня 2013 року ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, як майно придбане в період шлюбу та 1/2 частку в порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що з 24.03.1978 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У 1979 році її чоловік вступив до ЖБК №62 та вони почали вносити пайові внески для будівництва зазначеної квартири. Після закінчення будівництва у 1989 р. вона з чоловіком вселилася у вищевказану квартиру та зареєструвалися в ній. Однак, право власності чоловік на своє ім'я не зареєстрував. Таким чином, вважає, що їй належить 1/2 частка вказаної квартири як сумісне нажите майно подружжя.

Постановою нотаріуса третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори відмовлено в отримані свідоцтва про право на спадщину, оскільки право власності на спадкове майно не зареєстровано.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 серпня 2013 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 вересня 2013 року вирішено питання щодо судових витрат, а саме стягнуто з ЖБК №62 на користь ОСОБА_6 судовій збір у сумі 400 грн. та на користь держави судовій збір 245,68 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ЖБК №62 подало апеляційні скарги, в яких ставить питання про скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що ЖБК № 62 не є належним відповідачем по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про власність", введеного в дію 15 квітня 1991 року (втратив чинність з 20 червня 2007 року) та ч. 3 ст. 384 ЦК України член житлово-будівельного кооперативу після повної сплати пайового внеску набуває права власності на квартиру, внаслідок чого право власності на12 частку спірної квартири має бути визнано за позивачкою, як на спільне майно подружжя та на 12 частку в порядку спадкоємства після смерті чоловіка.

Колегія суддів в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції, але справу було розглянуто без залучення до справи належного відповідача, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб 24.03.1978 року ( а.с.6).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно з довідкою Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу № 62 від 12.12.2012 р. ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_1. Пайовий внесок за квартиру сплачений у повному обсязі 01.12.1992 року ( а.с.9).

Відповідно до повідомлення третьої Сімферопольської нотаріальної контори після смерті ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_6 Більш із заявою про прийняття або про відмову від спадщини ніхто не звертався.

Постановою від 12.07.2013 року відмовлено ОСОБА_6 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру після смерті ОСОБА_7, оскільки право власності на квартиру не зареєстровано ( а.с.12).

Відповідно до листа КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від 08.05.2013 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано ( а.с.11).

Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186 про затвердження Примірного Статуту ЖБК та п.19 Статуту жилий будинок (будинки) і надвірні будівлі належать ЖБК на праві кооперативної власності (крім квартир у цьому будинку, за які громадянами повністю внесено пайові внески).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 5.1 постанови від 18 вересня 1987 р. N 9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи", член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, відповідно до ст. 15 Закону "Про власність" набувають права власності на квартиру і тому вправі заповісти, продати, подарувати її або обміняти на приміщення в іншому ЖБК, у державному чи громадському житловому фонді або на будинок (частину будинку), належний громадянинові і вчиняти відносно неї угоди, що незаборонені законом.

Приписами статей 15, 17 Закону України "Про власність", який діяв на той час, у члена ЖБК виникає право власності на надану йому у користування квартиру при повному внесенні пайового внеску за неї. Тому в разі, коли право на пай, в зв'язку з повною виплатою якого виникло право власності на квартиру в будинку ЖБК, належало й іншим особам (другому з подружжя), останні з цих підстав набувають право власності на квартиру пропорційно їх частці паю в загальній сумі внесеного за квартиру пайового внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, пайовий внесок за квартиру сплачений ОСОБА_7 у повному обсязі 01.12.1992 року (а.с.9), тобто з 01.12.1992 року останній набув право власності на квартиру.

Але, ОСОБА_7 не оформив своє право власності в порядку передбаченому Наказом|Правилами, Держжитлокомунгоспу, від 13.12.1995, № 56 "Про затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб", відповідно до пункту 4.1. який передбачає оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку N 12: місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини

Відповідач не оспорює право власності позивачки на спірну квартиру, навпаки надав довідку (а.с.9), відповідно до якої ОСОБА_7 є власником спірного житла.

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Виходячи з викладеного, ЖБК № 62 є неналежним відповідачем, оскільки по - перше він не оспорює право власності позивачки на майно, а по друге - відповідно до вимог закону, у разі смерті власника до нього не перейде право власності на майно, а саме територіальна громада може ставити таке питання про перехід права на майно.

За таких обставин, ухвалюючи рішення, суд неповно з'ясував обставини справи, що мають суттєве значення, вирішив питання щодо прав та інтересів теріторіальної громади, яка не була залучена до участі у справі, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення по справі, колегія суддів, відповідно до статті 88,316 Цивільного процесуального кодексу України, стягує з позивачки на користь відповідача судові витрати по справі.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги житлово-будівельного кооперативу № 62 задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 серпня 2013 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 вересня 2013 року скасувати та ухвалите нове про відмову у позові.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь житлово-будівельного кооперативу №62 судові витрати у сумі 437 гривень 53 копійки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Рошка М.В. Сінані О.М. Хмарук Н.С.