Єдиний унікальний номер 0521/5566/2012 Номер провадження 22-ц/775/2192/2014
Головуючий в 1 інстанції Шипович В.В.
Доповідач: Зайцева С.А.
Категорія: 46
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„25" лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Маширо О.П.
Суддів:Баркова В.М.,Зай цевої С.А.
При секретарі: Сачко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя - задоволено частково. В порядку розподілу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на майно: 1. телевізор LCD Combo BBK LD 2213 SU; 2. податковий апарат вартістю; 3. пилосмок «Samsung» VCC 6540 Н3В;4. мобільний телефон LG KG 376 Wine; 5. кріплення до LCD 15-27 ITECH LCD - 502A; 6. телевізор LG 29 FE 60;7. холодильник LG GAB-409 TGMR. Визнано за ОСОБА_3 право власності на майно: 1. кухня «Цветочный бриз - 2 »; 2. натяжна стеля «DSP» L - 5040; 3. духова шафа ARDO HX-020 FGX;4. кухонна витяжка GEA 11.01;5. газова поверхня ХН-Т762PZ; 6. утюг «Tefal» FV 3535.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 17 256 грн. 91 коп., як компенсацію 1/2 частки ринкової вартості автомобіля Chevrolet AVEO 1.5i (T250) ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 172 грн. 56 коп.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.
В апеляційний скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_3 залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, крім того не об'єктивно дана оцінка доказам .
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги. ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю - доповідача,пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.1.ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону,тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення,суд першої інстанції всебічно,повно і об*єктивно дослідив надані сторонами докази,правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те,що вимоги сторін підлягають частковому задоволенню.
У рішенні наведені відповідні мотиви ,з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 лютого 2001 року, мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням суду від 04 жовтня 2011 року шлюб між сторонами розірвано.
Згідно договору купівлі - продажу квартири від 01 лютого 1999 року відповідачка придбала квартиру АДРЕСА_1 за 11 310 грн. Вказана квартира є її приватною власністю та не входить до переліку спільного майна подружжя (т. 1 а.с. 16-17).
Відповідно ч.1 ст.60 СК України майно,набуте подружжям за час шлюбу ,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства,догляд за дітьми,хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 ,суд керувався ст.ст.11,57,60 ЦПК України , і виходив з того,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб ,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині розподілу квартири, суд першої інстанції виходив з того,що ОСОБА_2 заявляючи вимоги про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 частку спірної квартири посилався на ч. 1 ст. 61 СК України згідно з якими, - якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшувалося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому ОСОБА_2 виходив з того, що внаслідок проведеного ним за час шлюбу ремонту вартість квартири ОСОБА_3 істотно збільшилася. Згідно висновку будівельно - технічної експертизи № 656/23 від 09 серпня 2013 року (т. 3 а.с. 5-33) вартість спірної квартири на час проведення експертизи становить 125 626 грн., а вартість такої ж квартири у стані «під ремонт» становить 87 923 грн. Експертним шляхом встановлена різниця між вартістю спірної квартири з ремонтом та без нього, і така різниця становить 37 703 грн., тобто у грошовому виразі не більше ніж по 18 851 грн. 50 коп. затрат кожного із подружжя. В той же час ринкова вартість квартири збільшилася не тільки внаслідок проведеного в ній ремонту, а й внаслідок загального підвищення цін на нерухоме майно та коливання курсу національної валюти України до основних іноземних валют. При цьому суд врахував, що якщо у 1999 році на час придбання квартири ОСОБА_3 ринкова вартість вказаної квартири у стані «під ремонт» становила 11 310 грн., то у 2013 році на час проведення експертизи ринкова вартість такої квартири у стані «під ремонт» збільшилася до 87 923 грн. Позивачем недоведено , що квартира ОСОБА_3 за час шлюбу істотно збільшилася у своїй вартості внаслідок саме спільних трудових чи грошових затрат подружжя, а тому відсутні підстави для визнання спірної квартири об*єктом справа спільної сумісної власності подружжя та задоволення позову ОСОБА_2 у вказаній частині. Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення 30 000 грн. як половини грошових коштів розміщених на депозитному рахунку суд першої інстанції виходив з того,що ОСОБА_2 у позові посилався на те, що під час шлюбу на ім'я ОСОБА_3 у банку було відкрито депозит на який внесені спільні кошти у сумі 60 000 грн., однак після припинення шлюбних відносин, в період розгляду у суді справи про розірвання шлюбу ОСОБА_3 зняла з рахунку 60 000 грн. та відмовляється віддати йому половину від вказаної суми. Разом з тим, до свого позову ОСОБА_2 додав копію договору на вклад «Накопичувальний ощадного банку» між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 від 05 жовтня 2010 року (т. 1 а.с. 40-44) згідно з яким ОСОБА_3 на три місяці до 05 січня 2011 року вносить на депозитний рахунок 65 000 грн.Отже доказів, того, що на ім'я ОСОБА_3 у банку було відкрито депозит на суму 60 000 грн. позивачем суду не надано. Крім того, суд враховує, що строк вказаного депозитного рахунку закінчився у січня 2011 року, тобто під час шлюбу та спільного проживання сторін, коли вони спільно розпоряджалися своїми коштами. Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 зняла кошти з банківського рахунку після припинення шлюбних відносин з ним і під час розгляду у суді справи про розірвання шлюбу є безпідставними, оскільки дія договору від 05 жовтня 2010 року про розміщення коштів на депозитному рахунку припинена у січні 2011 року, при цьому ОСОБА_2 у своєму позові зазначив, що подружні відносини між ним та ОСОБА_3 припинені у липні 2011 року, а згідно рішення суду від 04 жовтня 2011 року ОСОБА_3 з позовом про розірвання шлюбу звернулася до суду у червні 2011 року. За таких обставин у суду були відсутні підстави вважати, що грошові кошти за депозитним договором від 05 жовтня 2010 року, які були у спільному розпорядженні сторін під час шлюбу можуть бути предметом розподілу, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині відмовлено.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення із ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 120 000 грн., як половини вартості товару, розташованого у магазинах , суд першої інстанції зазначив,що ОСОБА_2 на підтвердження вказаної частини позовних вимог надані суду копії договорів оренди ОСОБА_3 у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 нежитлових приміщень за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 10). ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала, що є приватним підприємцем та у магазинах за вказаними адресами здійснювала підприємницьку діяльність з продажу товарів населенню. Однак пояснила, що товар вона отримувала під реалізацію та всі грошові кошти які вона заробляла під час шлюбу витрачалися на потреби сім'ї. ОСОБА_2 не надано достовірних доказів, що у вказаних магазинах знаходиться товар, який є об'єктом спільної власності подружжя вартістю 240 000 грн. Доводи апеляційної скарги у вказаній частині безпідставні ,оскільки відповідно ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Спільне майно подружжя поділено в натурі,з урахуванням побажань сторін,призначення та характеристик майна,відсутності домовленості щодо оцінки майна.Доводи апеляційної скарги щодо стягнення компенсації вартості майна спростовуються матеріалами справи та не бажанням сторін проводити оцінку спірного майна.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Способи та порядок поділу майна ,що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачені ст.ст.70,71 СК України і судом першої інстанції вказані норми закону, при вирішенні даного спору ,були дотримані.
Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту придбання сторонами під час шлюбу та спільного проживання майна, зазначеного у його позовній заяві, тому суд першої інстанції обгрунтовано частково задовольнив позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Оскільки рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 ніякою із сторін не оскаржується, тому апеляційним судом законність та обґрунтованість в цій частині не перевіряється.
Враховуючи наведене , апеляційний суд вважає,що з*ясувавши в достатньо повному об*ємі обставини справи , перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку,суд першої інстанції ухвалив рішення , що відповідає вимогам закону . Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами .
Приведені в апеляційній скарзі доводи зазначені висновки суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.
Відповідно до ст.212 ЦПК України , виключне право оцінки доказів належить суду ,який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням ,що грунтується на всебічному,повному, об*єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів в їх сукупності,керуючись законом .
При вирішенні справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права,порушень норм процесуального права, які б могли привести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий:
Судді: